«Божий справедливий і тривалий мир починається у людському серці», — владика Богдан Дзюрах

7 листопада 2024

У черговому духовному роздумі із серії «Слово на дорогу» владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, застановляється над важливою темою миру. Зокрема єпископ наголошує, що існує різниця між людським нетривалим перемир’ям та миром, яким для апостола Павла є сам Господь Ісус Христос.

«Божий справедливий і тривалий мир починається у людському серці», — владика Богдан Дзюрах

«Христос — наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, — своїм тілом скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько» (Еф. 2, 14–17).

Мир — це Божий дар, який старозавітний Божий народ поєднував з месіянськими часами і в очікуванні на ці часи вживав вислів «мир!» — «шалом!» як своє улюблене вітання. На сторінках Євангелія Ісус і апостоли саме так вітали одне одного: «Мир вам!».

Втім, мир, за яким так тужить кожне людське серце, це — не відсутність бойових дій між народами чи чвар і суперечок у родині, це навіть не психологічний спокій як емоційний стан, — мир, за словами апостола Павла, це сам Христос, Особа, Бог. Хто має Бога і живе у приязні з Ним, втішається глибоким миром і стає для свого оточення справжнім «миротворцем», звіщаючи і поширюючи навколо себе мир.

Господь Ісус обіцяв апостолам і нам усім дарувати свій мир: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йо. 14, 27). Світ, як правило, запевняє мир силою, а часом навіть вживаючи насилля, називаючи такі дії «примушуванням до миру». Такий «мир» може існувати деякий час, але насправді дуже швидко виявиться ілюзорним перемир’ям перед новою атакою і новою війною.

Натомість Божий справедливий і тривалий мир починається у людському серці, адже звідси бере початок усе лихо — грабунки, заздрість, ненависть і війни. Ісус дає свій мир, «витягуючи» з людського серця жало гріха і тим самим оздоровляє першопричину всіх нещасть і воєн. Він на хресті приймає усі гріхи людей усіх часів на себе і так «вбиває» у своєму тілі «ворожнечу» людини з Богом, даруючи нагоду на покаяння і примирення.

Хто прийме цей безцінний дар Божого миру, починає жити новим життям, в якому вже немає місця для ненависті, агресії, війни, бо Божий мир огортає його серце і всі його відносини — до рідних, до близьких, але також — і до «далеких» та чужих і до всього створіння.

Сьогодні, коли будемо чути на Св. Літургії виголос: «Мир всім!» — сприймаймо його не як літургійний виголос, а як знак присутності самого Воскреслого Христа, Який приносить і дарує нам свій мир. Приймімо цей великий дар до свого серця у щирій молитві, у св. Сповіді, приймімо Його самого, що Є нашим МИРОМ, у св. Причастю, а «мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі» (Флп. 4, 7).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії