«Богородиця в досконалий спосіб «написала своє Євангеліє», тобто вірно втілила Христову Благовість у власному житті», — владика Богдан Дзюрах

3 травня 2020

«Хтось слушно зауважив, що кожен християнин, живучи за заповідями Христовими, пише своїм життям ще одне «Євангеліє», поряд з чотирма «канонічними», в якому відображає дію Господа у власному житті та свою відповідь на це спасенне діяння. Поза усяким сумнівом, Богородиця в досконалий спосіб «написала своє Євангеліє», тобто вірно втілила Христову Благовість у власному житті», — зазначив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ владика Богдан Дзюрах у своєму інтерв’ю для пресслужби Секретаріату Синоду.

«Богородиця в досконалий спосіб «написала своє Євангеліє», тобто вірно втілила Христову Благовість у власному житті», — владика Богдан Дзюрах

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів, єднаючись із закликом Святішого Отця щодо посиленої молитви до Богородиці у місяці травні, розпочинає новий медіапроєкт. Ця ініціатива носитиме назву «Євангеліє від Марії», запозичену із однойменної книги проповідей Святішого Отця Папи Франциска. Розкажіть дещо про цей проєкт, а зокрема: чому саме така назва, яке її значення та для кого він призначається?

Святіший Отець Франциск нещодавно закликав увесь католицький світ присвятити місяць травень особливо інтенсивній молитві до Богородиці та, за Її заступництвом, просити у Господа ласки подолання пандемії. У нашому народі, зокрема серед вірних нашої Церкви, улюбленим богослуженням у місяці травні є так звана «Маївка», тобто Молебень до Пресвятої Богородиці. Душпастирі використовують цю чудову нагоду, щоб катехизувати вірних через щоденні проповіді на цих Молебнях. Саме в такому контексті постала ідея запропонувати для наших вірних і душпастирів, як поміч для щоденних роздумів та проповідей у цьому останньому місяці весни, проповіді Святішого Отця, які містяться в його книзі «Євангеліє від Марії». Хтось слушно зауважив, що кожен християнин, живучи за заповідями Христовими, пише своїм життям ще одне «Євангеліє», поряд з чотирма «канонічними», в якому відображає дію Господа у власному житті та свою відповідь на це спасенне діяння. Поза усяким сумнівом, Богородиця в досконалий спосіб «написала своє Євангеліє», тобто вірно втілила Христову Благовість у власному житті. То ж Вона є нашою Вчителькою та нашою Провідницею на дорогах віри і євангельської любові. Нехай цей молитовний і душпастирський проєкт стане нашою весняною квіткою вдячності і любові до Пресвятої Богородиці.

Український народ віддавна плекає набожність до Пресвятої Богородиці. Свідченням цього, як Ви згадали, є травневі Молебні до Пресвятої Богородиці, безліч святинь на Її честь, велика кількість Богородичних чудотворних ікон, а навіть — літургійних свят. На Вашу думку, в чому корениться така любов нашого народу до Пресвятої Богородиці?

Любов до Богородиці має євангельське коріння. Ми любимо Пресвяту Діву Марію, бо Господь перший полюбив Її і вибрав собі Її за Матір. А відтак під Хрестом передав Її нам в особі свого улюбленого учня Йоана як нашу люблячу Матір і Заступницю, коли сказав до Богородиці: «Жінко, ось син твій», а відтак до учня: «Ось матір твоя» (пор. Йо 19, 26–27). То ж той, хто відкритим серцем сприймає Христову євангельську науку у всій повноті, приймає з вдячністю і великою ніжністю той найцінніший дар, який на землі мав Ісус Христос і яким обдарував і нас: Свою і нашу Матір. То ж з волі Божої вшанування Богородиці стало невід’ємною і важливою частиною депозиту віри Христової Церкви.

Наш народ, попри важкі переслідування минулого століття, зберіг живою свою віру, а яскравим доказом автентичності і сили цієї віри є, поза всяким сумнівом, його щира відданість і дитяча любов до Пресвятої Богородиці. Пригадую, як кілька років тому я проповідував на одній з парафій у Швейцарії і розказав автентичну історію про вервицю, яку одна наша вірянка зробила в радянському концтаборі з маленької порції хліба, що його отримала як цілоденний прожиток. Ця розповідь зробила величезне враження на місцевого пароха і він, за його власним свідченням, по-новому почав розуміти роль Богородиці у християнському житті і в християнській духовності, усвідомивши, що ця проста жіночка, новітня ісповідниця віри, була готова померти, але не хотіла позбавити себе можливості молитися на вервиці до Богородиці.

Звернемося коротко до догматичного богослов’я. На прилавках релігійних крамниць можна спостерегти безліч книжечок із релігійними практиками та набожествами до нашої Небесної Матері. Окресліть кількома точками, яким повинне бути православне почитання Пресвятої Богородиці?

Здорова марійська побожність завжди і передовсім базується на Божому Слові, на Божому Об’явленні. Церква користується саме таким ключем, коли роздумує над Божим Словом, починаючи від обітниці про «ворожнечу», яку Господь Бог обіцяв покласти між змієм-спокусником і жінкою, між його та її потомством (пор. Бут. 3, 15). У цій жінці та Її потомстві, яке скрушить голову змієві, Отці Церкви вбачали Богородицю та Христа-Спасителя, то ж невипадково цей фрагмент з Книги Буття богослови називають «Протоєвангелієм». Так само образ Жінки, зодягненої в сонце, на голові Якої є вінок з 12 зірок, а під ногами — місяць, інтерпретується у Церкві як Образ Богородиці, яка своєю чергою є також образом Церкви.

Окрім цього біблійного та еклезіологічного ключа, суттєвим і характерним є христоцентризм марійської побожності. Вшанування Богородиці берез своє походження і обґрунтування у Її Богоматеринстві і здорова марійська побожність завжди і неодмінно провадить до більшого єднання віруючої людини з Христом. Марія не заступає нам Христа, а провадить нас до Нього. Тому ми й називаємо Її Одигітрією, тобто Провідницею в дорозі. Цю саму ідею виражають і наші ікони, які представляють Богородицю або з руками, піднесеними в молитві до Господа, або з Ісусом Христом, Божим Сином Воплоченим на своїх руках.

Чому у літургійних текстах доволі часто вживається вираз на означення відносин із Пресвятою Богородицею — «Наша Небесна Мати»? Яким чином виражається це материнство Пресвятої Богородиці до Вас чи до мене?

Літургійні тексти виражають віру Церкви в унікальну роль Пречистої Діви Марії в історії спасіння. Вона була передбачена Божим задумом, заповіджена пророками і покликана самим Господом Богом, щоб стати Матір’ю Сина Божого Воплоченого. Ми ж, що христилися у Христа, — у Христа зодягнулися у Таїнстві Хрещення та стали живими членами Його Тіла, тобто Церкви. То ж тепер ця неповторна роль і місія, яку Богородиця виконала у відношенні до людського тіла Божого Сина, поширилася також і на його Містичне Тіло, яким є Церква, а в ній — і ми усі. Та, що стала Матір’ю Голови цього Тіла, тобто Христа, є Матір’ю і нас усіх, що є членами єдиного Тіла Христового.

Від моменту, коли Ісус Христос особисто передав Її нам як найцінніший дар на Голгофі, а улюблений учень «взяв її до себе», Богородиця не покидає нас інколи. Про це дуже гарно висловився св. отець Піо, коли казав: «Цих двоє на світі ніколи тебе не покидають, а саме: око Бога, яке тебе завжди бачить, і серце мами, яке завжди крокує за тобою». Акафіст Успіння Богородиці говорить про це саме таким чудовим молитовним вигуком: «Радуйся, благодатная, що в Успенні не покинула нас!».

Як ми знаємо, Ви виховувалися у редемптористській духовності, яка надає чільне місце Пресвятій Богородиці. Зокрема, поширення свята Матері Божої Неустанної Помочі та однойменну ікону часто пов’язують із цим монашим Чином. Поділіться кількома свідченнями про заступництво Пресвятої Богородиці у Вашому житті та служінні.

Коли споглядаю ретроспективно на своє життя, відкриваю постійну і незмінну присутність в ньому Богородиці. Мої спомини укладаються в яскраву мозаїку подій, переживань і моментів, коли згадка про Богородицю, молитва до Неї наповнювала світлом, надією, теплом. Тут і Молебні у парафіяльному храмі, на яких о. Йосиф чудовим голосом інтонував приспіви між стихирами; тут і наші з мамою часті недільні приватні паломництва до чудотворного джерела і каплички біля нього між селами Гірське і Криниця, де пташиний спів переплітався з мелодійними церковними піснями, що звучали на честь Богородиці; тут і зошит з розважаннями про Богородицю на кожний день місяця травня, які я як підліток переписав з рукопису, а відтак намагався дуже вірно щодня молитися ці молитви і виконувати «постанови» добрих діл, що рекомендувалися після кожного розважання; був ще і інший рукопис, який пробудив і загострив мою свідомість у відношенні до комуністичної ідеології: оповідання про Фатімські об’явлення; тут і приватні молитви на вервиці, якими я «міряв» дорогу з гуртожитку на завод, на якому працював після повернення з війська; відтак вервиця на пальці, зауваживши яку священник, який відтак став моїм духовним наставником, скерував мене до семінарії; а потім посвята цілого свого життя у руки Богородиці перед Її фігурою в с. Кохавино в середині 90-х, коли я вже був у монастирі Отців Редемптористів; нарешті — єпископська хіротонія 2006 року в одне з найбільших церковних свят — Стрітення Господнього, яке є водночас богородичним святом; і ще — незабутня перша подорож-паломництво до Фатіми у 2007 році, де міг пережити особисту зустріч у молитві з Тією, Котра мене ніколи не покинула і не покине — вірю в це — ніколи… Приглядаючись до цих подій, приходжу до висновку, що саме з моментів чи періодів особливо інтенсивної близькості в молитві до Богородиці брали дотепер початок важливі, а часом і переломні моменти у моєму житті…

Сьогодні ми переживаємо не простий період карантинних обмежень у зв’язку із поширенням смертоносної недуги. Багато людей шукають відповідей стосовно такого стану речей у духовних роздумах, у читанні Святого Письма, у молитві. Чого нас може навчити Пресвята Богородиця щодо теперішніх викликів та випробувань?

Богородиця, присутня в нашому житті з вічності, скеровує наш погляд на Ісуса, Воскреслого із мертвих. І в цьому погляді є джерело надії навіть перед обличчям смерті. Господь Ісус запевнив нас, що хто живе і вірує в Нього, навіть вмерши, житиме. Богородиця є для нас Вчителькою такої пасхальної віри, бо Вона, Страждальна Мати, що стояла під Хрестом, поховавши до гробу бездиханне Тіло свого Сина, дочекалася із непохитною вірою великоднього світанку, коли то Її смуток перемінився на радість, що триває вічно. Ця пасхальна віра у перемогу Христа Спасителя над потугами зла і смерті, просвітлює і наші душі у цей непростий період новітньої історії. А Пречиста Діва своєю молитвою за нас і своїм заступництвом підтримує цю нашу віру і зміцнює надію на те, що і наш тимчасовий смуток переміниться на радість і цієї пасхальної радості від нас вже більше ніхто не забере.

Розмовляв Іван Вихор
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ