«Бог завжди йде перед нами», — владика Степан Сус у соборі Святої Софії в Римі
У четвер, 2 березня, у прокатедральному соборі Святої Софії у Римі відбулась поминальна молитва за всіх усопших заробітчан, мігрантів та біженців. Очолив Божественну Літургію Передшеосвячених Дарів владика Степан Сус, куріяльний єпископ Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.
Парафіяни собору долучилися до молитовного вшанування пам’яті тих, хто втратив життя на еміграції чи під час подорожі в Європу у пошуках кращих умов життя та праці, що відповідають гідності людини. Про це зазначає пресслужба Релігійного товариства «Свята Софія».
Звертаючись до вірян, владика Степан наголосив на меті Великого посту: «Ми зібралися на спільну молитву, щоби згадати наших рідних померлих, всіх біженців, які в різних обставинах життя відійшли до іншого світу. Але про них ніхто не забув. Попри те ми спогадуємо наших близьких, яких ми бережемо не тільки у своєму серці, але й у наших вчинках. Цей час посту є великим не тільки тому, що ми намагаємось здійснити чималі вчинки, але, тому що ми про всіх пам’ятаємо. На цьому шляху, на якому ми прямуємо до Воскресіння, ми не є самотніми. І кожен з нас старається зробити щось більше, а у своєму серці ми наче робимо зупинку. І тоді по-іншому переживаємо нашу віру, молитву, добрі справи».
За словами проповідника, піст — це не лише час, коли ми щось чинимо, але час, коли діє Бог. Це час, коли ми докладаємо зусилля, і намагаємось щось змінити, і Бог завжди йде перед нами.
«Під час посту ми багато разів молимося Хресну Дорогу, якою йдемо зі своїми болями, страхами, думками. Але ми прямуємо за Ісусом Христом. Ми просимо в Бога цю благодать відчувати Його присутність, слідуючи за Ним. Сьогодні багато людей каже: „Якби не Бог, я не знаю, як би я це пережив“. Запрошую сьогодні задуматися над нашою вірою в Христа і запитати себе, а що моя віра дає мені, що робить в моєму житті, куди веде мене. Ми прийшли сюди, щоб віддати Богові свої думки, поставити свої запитання, попросити Його підтримки, дозволити Йому огорнути наше серце Його ласкою і благодаттю. І сьогоднішній день молимось за тих, хто вже пройшов цей земний шлях. Нехай сьогодні вони відчують нашу любов, бо вона здатна здолати будь-яку відстань, і навіть смерть. Нехай Господь дарує вічну радість в небі тим, за кого ймовірно ніхто не молиться — мігрантам, які загинули так і не досягнувши своєї мрії», — підсумував єпископ.
Після пастирського слова владики відбулася молитва Сорокоустів за померлих у проханні подати їм вічний спочинок у Господі. По завершенні богослужіння о. Марко-Ярослав Семеген, ректор прокатедри Святої Софії, подякував владиці за спільну молитву пам’яті за усіх, хто потребує залишатися в наших молитвах.
«Спільною молитвою ми вшанували жертву та відвагу усіх тих, які через певні обставини змушені були долати довгий і нелегкий шлях у пошуках кращих умов життя, а також сьогоднішніх українських біженців, які відійшли до Господа на італійській землі. Ми бажаємо, щоб Софія Божа Премудрість наділяла Вас фізичними та духовними силами для Ваших душпастирських подорожей до різних українських громад і дбати про тих, хто потребує духовної опіки.», — з побажаннями звернувся о. Марко-Ярослав.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ