СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог розраховує на кожного з нас», — владика Тарас Сеньків
Мабуть, багато із нас ставили собі запитання про доцільність читання родоводу Ісуса Христа на Євангелії у церкві. Матей розпочав із нього своє Євангеліє через велику увагу юдеїв до походження людини, а ми сьогодні продовжуємо читати цей великий перелік незрозумілих для нас імен. Навіщо літургійний календар запрошує нас до цього читання? Проповідь владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у Неділю перед Різдвом, 2 січня 2022 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию саме про це.
Сьогодні, у Неділю перед Різдвом, читається родовід Ісуса Христа. В першій главі євангелист Матей подає зріз історії спасіння з огляду на все людство. Цей текст можна умовно поділити на дві частини. Перша — родовід Ісуса, в котрому описано шлях, яким Ісус Христос вступає в історію людства. Друга частина починається словами: «Народження Ісуса Христа відбулося так». Це історія святого Обручника Йосифа, а у його особі і кожної віруючої особи, котра вступає у здійснення Божого плану спасіння. Син Божий і людина зустрічаються різдвяної ночі. Але, щоб ця зустріч відбулася, було потрібно пройти тривалий за часом шлях. Більшу частину цього шляху Ісус пройшов сам, а інший має пройти людина, кожен з нас.
Чотири жінки Христового родоводу
На перший погляд родовід — це довгий і нудний для слухання список імен, в якому присутня напруга, невизначеність та очікування. Список, який починається з Батька віри Авраама, якому було обіцяно, що він матиме сина і всі народи будуть благословенні через нього і його потомство. Потім перелічено його сина Ісаака і онука Якова, та інших. Ці три перші є патріархами Ізраїлю. Крім них згадані чотири матері в Ізраїльському народі. Але вони не були ізраїльтянками, а — чужинками.
Всі названі у родоводі жінки-чужинки стикнулися з якимись життєвими труднощами. Перша звалась Тамара. Вона дуже бажала мати дитину і була двічі заміжня, однак овдовіла, залишившись бездітною. А щоб домогтися свого пішла на хитрість і батьком її сина Фареса був її тесть Юда.
Друга жінка звалася Рахав. Вона була блудницею з Єрихону і єдина врятувалась, коли ізраїльтяни захопили місто.
Третьою жінкою є Рут — моавитянка, яка була дружиною ізраїльтянина. Вона теж овдовіла, але зі своєю свекрухою пішла у Вифлеєм, де зустріла свого нового чоловіка.
Ім’я останньої жінки не вказується. Лише сказано, що вона була жінкою Урії. Цар Давид її звів, а щоб взяти собі за жінку, відправив Урію на вірну смерть. Не бракує, отже, ні тяжких злочинів, ні моральних та етичних проблем.
Ніхто не є чужим Богові
Можливо, нудно слухати перелік імен людей, які давно відійшли у потойбіччя. Та за кожним іменем з родоводу стоїть конкретна людина, неповторна своїм характером, своєю долею, бажаннями та сподіваннями. Тому для Бога не існує якогось абстрактного людства, але Він бачить кожну людину як конкретну особистість, знає її життя, яке залишає в історії незворотний слід.
На Різдвяні свята до церкви приходить більше людей, ніж протягом року. Багато тих, що з різних причин не часто відвідують храм, але тільки тоді, коли потрібно щось освятити, оправдуються тим, що почуваються в ньому чужими. У Різдві Ісус запевняє: «Я прийшов до всіх і ніхто мені не чужий, ми всі є рідними. Для мене кожен з вас є винятковим. Я бачу долю кожного з вас і знаю кожного по імені».
Символізм чисел родоводу
Євангелист Матей ділить історію Ізраїля на три періоди по чотирнадцять поколінь. Напевно, що поколінь було більше, але якраз числа відіграють у цьому уривку особливу роль.
Ізраїльтяни, як і інші народи, вживали місячний календар, який має двадцять вісім днів. Половина є чотирнадцять. Від початку до 14-го дня місяць сходить, аж поки не стає повним. В родоводі відповідно йде мова про перших чотирнадцять осіб, або так званий «золотий вік»: до царя Давида народ зростав, нація міцніла й піднімалася. Потім почався занепад і вавилонський полон став тотальним падінням для народу. Але з цього моменту знову починається відродження аж до найбільшого підйому, коли народився Ісус Христос. Він — світло, яке засяяло над людством тієї ночі. Тож в оповіданні про Різдво, яке сталося вночі, є відображена символіка повного місяця.
Але є ще одна можливість прочитати цифри: 6 ˣ 7 = 42. Сім — це число повноти, шість — ні. Щоб була повнота, має бути 7 ˣ 7. Але є 6 ˣ 7. Це означає, що все, що зроблене людиною, є недосконале, а те, що творить Бог, є бездоганним. Тому історія світу від початку аж до Йосифа — це людські діла позначені чередою трагедій. Але тепер настає зміна. Яків був батьком Йосифа — чоловіка Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. Тут закінчуються діла людей і безпосередньо починається діло Боже.
Усі імена в родоводі згадуються двічі. Спочатку людину звуть сином, потім батьком, та двічі споминається про братів. Причому щораз у зв’язку з кризами: Юда та його брати продали рідного брата Йосифа в рабство до Єгипту. А Єхонія з братами потрапили у вавилонський полон. І стосунки між ними в тих обставинах теж не були братніми. Тому Матей вказує на важливу річ: Ісус приходить, щоб вилікувати зіпсовані взаємовідносини між людьми. Він хоче показати, що таке справжнє батьківство, синівство та братерство.
Сон Йосифа і його довіра
Друга частина починається з історії чоловіка на ім’я Йосиф, який уособлює усіх віруючих. Він має міцну віру, яка його тримає. Бо інакше ми б його знайшли у глибокій духовній кризі. У Йосифа є дружина, котра є вагітна, він вірить їй і вірить Богу, але теж знає, що дитина, яка має народитися, не від нього. Він не хоче нікого скривдити, воліє зробити все добре та не знає, як поступити. Тому довіряється Богові.
Коли Йосиф спить, до нього приходить ангел. Чому у сні? Тому що коли людина не спить, вона захищається, щоб її не обдурили, та уникає того, що їй не подобається. Є тут теж натяк на сон патріарха Якова. Коли Яків вкрав для себе первородство, він боїться за себе і тікає від своєї родини до дядька Лавана, а у сні з’являється йому Бог і каже, що його чекає. Зараз Бог звертається до Йосифа теж словами «Не бійся». Це дуже важливі слова. Бо перше, що Адам після гріхопадіння сказав Богові у Раю було: «Я боявся тебе і тому сховався». І ось тепер Бог приходить, щоб сказати Йосифу: «Не бійся узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх».
Не бійся! Бог є Спасінням
Йосиф попри сильну віру, не був позбавлений ні кризи, ні труднощів та необхідності пошуку рішень. Але він впевнений, що їх знайде і на свої запитання отримає відповідь, що Бог чуватиме над ним. Йосиф прийняв за власне те, що не було його. Він прийняв Ісуса за свого сина, і то настільки, що коли Ісус прийшов у Назарет через тридцять років, про Нього казали: «Це син теслі». І ніхто не мав жодних підстав подумати, що це могло бути інакше. Йосифові надано право дати ім’я Сину Божому. На початку Бог доручив Адамові давати імена кожному створінню. А Йосиф має право назвати Сина Божого і дає йому ім’я Ісус — «Бог є Спасіння».
«Не бійся! Бог є Спасіння», — ці слова звернені до кожного з нас і є важливим посланням сьогодні. Люди, перестаньте мати страх! Довіряйте і не бійтеся, бо з нами Бог, який є Господарем тієї дороги історії, якою кожен з нас прямує до неба.
Завжди після матері
Особливим ще є те, що Ісус, котрий є центром події, завжди згадується після матері: «Не бійся взяти Марію… бо вона породить сина». Матір називають першою. Ісус є тісно пов’язаний зі своєю матір’ю Марією. Але коли Він прийде у світ, то розширить свій зв’язок за родинні та етнічні межі. Він буде пов’язаний зі своїми учнями та своєю Церквою, буде пов’язаний з усім світом. Ісус хоче, щоб ми теж були пов’язані з Ним. Він вносить у людські стосунки принцип взаємності. Ми нічого безпосередньо не робимо для Бога, але поруч з нами завжди є хтось, для кого ми можемо щось зробити і тоді кожне наше діло постане перед Богом.
Чотирнадцяте покоління
Вкінці євангелист Матей говорить, що поколінь завжди було чотирнадцять. Та насправді в першій третині поколінь є тринадцять. У другій третині названо чотирнадцять, і це самі царі. Лише про двох з них говориться, що «робили те, що було правильним в очах Господа». Про останніх сказано, що так не поступали, а про десятьох поспіль — що допускалися ще гірших вчинків, ніж їх батьки. Обіцяючий початок отримав такий жахливий кінець.
У третій третині знову вичислено лише тринадцять поколінь. В цілому не вистачає імен на початку родоводу і в кінці. Які імена там мають бути? Першим має бути ім’я Бога, бо Він стоїть на початку як Творець та Отець усього людства. А вкінці? Там має бути ім’я кожного з нас. Натхненний Святим Духом єв. Матей говорить нам: «Людино, ти маєш своє місце у Вифлеємі. І ти теж є свідком тієї миті, коли зустрілися історія людства з історією спасіння». Бог розраховує на кожного з нас, у Нього є для нас місце, Він знає нас і зве кожного його іменем. Приймім те, що Бог нам пропонує, приймімо Ісуса, який приходить, щоб знайти місце у житті кожного з нас і продовжити в ньому творити свою історію, як продовження цього родоводу, як історію нашого спасіння. Амінь!
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
