СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог — Лікар, а я — хворий. Одиноке лікарство — це Боже милосердя», — владика Василь Івасюк
«Фарисей, перебуваючи на висоті своєї гордині, не бачить своєї хвороби. Митар дивиться у покорі знизу вверх і тому бачить свої гріховні рани. Перший подібний до гладкого і високого дерева з гнилою серцевиною, яке придатне хіба що для вогню. Другий подібний до ґудзуватого дерева, яке перетерпіло буревії і тепер є придатне і здорове на розпилювання дошок». Такими словами звернувся до вірних у Неділю митаря і фарисея, 21 лютого 2021 року, преосвященний владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський.
«Боже, змилуйся надо мною грішним!»
(Лк.18, 13)
Вступ. Життя кожної особистості наповнене великою кількістю розповідей так, що вони добре характеризують людей та історичну епоху, в якій вони живуть. Ось так притча про митаря і фарисея переносить нас в м. Єрихон за часів Ісуса Христа та показує правдиву і фальшиву молитви.
І). Бог — Лікар, а молитва — лікарство. Один чоловік прийшов до лісу вибрати собі дерево на дошки. Він знайшов двоє дерев, одне гарне, пряме і високе, але в середині було наполовину гнилим. Друге було поруч шорстке, трошки криве, але зі здоровою серцевиною. Зітхнув чоловік важко і подумав, що трошки більше попрацює над другим деревом і буде мати добрі дошки для будівництва свого будинку. Так і Бог із двох людей вибирає не ту людину, котра складає руки у молитві до Бога і виглядає праведно, але у котрої серце наповнене здоровою Божою правдою.
Богові не є милими горді люди, котрі безперестанку звернені обличчям до неба і в той же час їхні серця наповнені болотом; Богові милі покірні і беззлобні люди, очі котрих опущені до землі, а їхні серця наповнені благодаттю неба. Господь більше любить, коли Йому перераховують гріхи, а не свої добрі діла.
Бог — це є Лікар, котрий спішить до постелі кожного із нас з допомогою. Мудра людина розповідає Лікарю про всі свої хвороби і немочі; тугодум є той, хто хвалиться перед Лікарем своїм здоров’ям. Навпаки, хвора людина грішить, коли приховує гріх-хворобу, котрий є великим злом, тому що таким людям допомогти неможливо.
Стоячи на молитві перед Богом, будьмо мудрими, бо стоїмо перед найкращим і милосердним Лікарем. Він турботливо і з любов’ю запитує кожного із нас: «Сину, скажи будь ласка, що тебе болить?». І тут треба негайно розповісти Йому про всі свої хвороби, рани, гріхи і нічого не скривати.
ІІ). Молитва гордої і покірної людини. Ісус Христос вчить людей правильно молитися у притчі про митаря і фарисея. Євангеліє звертає увагу на людей впевнених у своїй праведності і на погорду ними інших. Ця притча звертається і до теперішніх людей. Вона просить визнавати свої хвороби і прийняти на них благодатне лікарство від милостивого Лікаря. В одній лікарні було багато хворих. Перші хворі мучилися з високою температурою і чекали на прихід лікаря, а інші — прогулювалися по вулиці, вважаючи себе здоровими і не бажали бачити лікаря. Ранком прийшов лікар зі своїм товаришем на черговий огляд пацієнтів. Товаришеві стало жаль хворих з високою температурою і він запитав «Чи для них є ліки?». Лікар тихенько відповів, що є! «А для ходячих?», — поцікавився товариш. «Для ходячих немає лікарств, бо їхня хвороба є невиліковна, тому що вони всередині зовсім зігнили».
В теперішній час все людство охопила пандемія COVІD-19 і весь світ став всесвітньою лікарнею. Хвороба у всіх нас одна і назва їй гординя та неправда. У цій хворобі вміщаються всі гріхи і всі немочі людської душі, серця і розуму. Перші люди захворіли рік тому, другі захворіли в самому розпалі хвороби, треті — виздоровлюють, а четверті — повторно хворіють. Тільки оздоровлені розуміють свою важку хворобу і щасливе оздоровлення.
Важкохворий хоче якнайшвидше оздоровитися. І тільки безумний буде скривати свою хворобу. Гординя приводить до звички повторювати гріхи і так, що душа черствіє і більше не усвідомлює поважної загрози від своєї хвороби. І тільки покірні люди скажуть: «Господи, все нас болить. Допоможи нам». Тертуліан каже, якщо ви стидаєтеся сповідатися зі своїх гріхів, тоді подивіться на пекельне полум’я, котре може загасити тільки сповідь.
Роздумуючи над цією Христовою притчею раптом скажемо: «Дійсно вона відноситься до мене, сучасного чоловіка!». Тоді ми знаходимося на початку хвороби, яка зветься гординею і неправдою. Якщо ти признаєш себе праведним, а грішники знаходяться довкола тебе, тоді твоя хвороба в самому розпалі. Коли ви вдаряєте себе в груди з покаянням і вам потрібен Лікар з Його благодаттю, тоді ви знаходитися на дорозі повернення здоров’я. У такому випадку ви переможете хворобу. «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать» (Як. 4, 6).
ІІІ). Поведінка фарисея у храмі. У храм прийшли молитися фарисей і митар. Митар визнавав себе грішником, а фарисей відносився до вибраного середовища людей. Фарисей став перед вівтарем у храмі і дякував Богові, що він не такий як інші та хвалився, що дає десятину зі всього, що має. Його всі бачили і чули його молитву. Фарисей впевнений у власній праведності та своєму здоров’ї. Він шукає перших місць перед людьми на гостинах і в храмі перед Богом на молитві. Отже, фарисей хворий закоренілою гординею і неправдою.
Насправді, Бог слухає уважно серця людини і те, що вона думає та відчуває коли молиться, аніж те, що говорить язиком. Язик може обманути, а серце ніколи, бо воно показує правдиву внутрішню сутність людини. «Боже, дякую, що я не такий як інші», — каже перед лицем Божим у храмі грішний чоловік. Храм — це місце зустрічі з Лікарем, де можна виявити у сповіді свою хворобу, попросити здоров’я і лікарства від усіх людських захворювань у правдивого Подателя всіх благ. Хворі не йдуть в лікарню хвалитися своїм здоров’ям. Натомість, фарисей хвалиться в храмі привселюдно як хворий чоловік, котрий не відчуває своєї недуги. Одного разу у лікарні для душевнохворих відвідувач запитав людину за гратами, як вона себе почуває. І пацієнт відповів: «Як я можу себе почувати серед цих безумних людей?». Ось так і фарисей каже: «Боже! Дякую тобі, що я не такий як інші люди». Ці слова є хвальбою перед Богом і зневагою інших створінь. Він вважає все придбане власними зусиллями і без Божої допомоги. Він вважає себе не грабіжником, не п’яницею, не розпусником і не митарем, тому що Бог зберіг його своїм милосердям. Він хоче сказати Богові, що є винятковою людиною і йому немає ціни у цілому світі. І тому він прикладає всіх зусиль і приносить жертви, щоби втриматися на цій висоті вище над всіма людьми. Якраз тому він постить два рази в тиждень і дає десятину з усього придбаного. Така вибрана дорога спасіння є легшою за найлегшу дорогу погибелі. Заповіді Мойсея давати десятину і постити два рази в тиждень дані для того, щоби зробити м’якшим серце людини і просвітити його правдою. Фарисей виконує ці дві заповіді і ненавидить людей. Ось так гординя робить людину подібною до безплідного дерева. Плоди знаходяться в серці, а не в пості і виконанні заповідей Божих. Всі закони повинні служити для серця, щоби зігріти й очистити його і, щоб плід на цій ниві зародився, виріс і дозрів. Всі добрі діла є середниками, а ціль і плоди знаходяться в серці.
Ось так фарисей виявив хворобу своєї душі, котру мають всі фарисеї тодішньої партії і фарисейство у теперішньому християнстві. Багато людей хвалять чистоту свого серця й осуджують інших людей. Запам’ятайте, що ви Бога не обманите! Кожний в храмі хреститься, але не кожний молиться. І на Страшному Суді Бог буде пізнавати своїх не по красномовству, а по серцю; й оцінювати буде як смоковницю не по листях, а по плодах. «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне» (Мт. 7, 21).
ІV). Поведінка митаря у храмі. Митник стояв в храмі далеко і бив себе в груди, не смів піднести очей до неба, кажучи: «Боже, змилуйся надо мною грішним!» (Лк. 18, 13). Бог бачить однаково фарисея біля вівтаря і митника у притворі. Тому покаяння для людини у будь-якому місці є празником для Бога. Іван Хреститель над Йорданом страхався близькості Христа, кажучи, що він негідний розв’язати ремінця від його сандалів. Жінка-грішниця водою і сльозами вмивала ноги Христові. Правдивий каянник буде повний покори і радості, якщо Бог допустить його хоча би до ніг своїх.
Митар опустив очі додолу, тому що очі — дзеркало душі і в них можна прочитати гріхи. Людина, вчинивши гріх, опускає очі перед людьми. Кожний гріх вчинений проти людини завжди направляється проти Бога. Тому каянник крім своєї покори наповнений стидом перед Богом і не сміє підняти очей до неба. Митник бив себе в груди тому, що тіло є причиною гріха і приводить до тяжких гріхів: обжерство породжує похоті, похіть народжує гнів, а гнів — убивство. Надмірна турбота про тіло розлучає людину з Богом, бідніє душа і людина втрачає ревність. Митар бив себе в груди, бо там знаходиться серце. Серце — джерело гріха і доброчинності. Господь, сказав: «Те, що виходить з людини, — те осквернює людину. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі помисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину» (Мр. 7, 20–23). Ось чому митар бив по своєму серцю, кажучи: «Боже, змилуйся надо мною грішним!» (Лк. 18, 13) і не перераховував всіх добрих і злих справ.
Бог — Лікар, а я — хворий. Одиноке лікарство — це Боже милосердя. Хвора людина просить вилікувати її словами царя Давида: «тобі єдиному, згрішив я, і зло на очах твоїх учинив я, щоб ти у вироку твоїм був оправданий і правий, коли будеш судити» (Пс. 51, 6). «Люди своєю праведністю тобі допомогти не можуть, якщо ти не допоможеш сам собі сповіддю. Вам не допоможе ні посада, ані жертва десятини, ані всі добрі діла, крім твого милосердя на мої рани від гріхів. Господи, тільки не відкинь мене, бо весь світ не втримає мене від падіння у безодню кромішню. Господи, прости і спаси! Боже, змилуйся надо мною грішним!» (Лк. 18, 13).
Висновки. Найбільше людину принижує гріх. Ісус Христос каже, що митар пішов оправданий у свій дім більше, аніж фарисей. Покірний митар отримав лікарство, а гордий фарисей відійшов з нічим, бо він хвалиться своїм здоров’ям.
Людина без покори не може отримати нагороди. Нагороду дають не за діла, а за покору. Покірний не може впасти, бо він і так нижчий за всіх.
Фарисей, перебуваючи на висоті своєї гордині, не бачить своєї хвороби. Митар дивиться у покорі знизу вверх і тому бачить свої гріховні рани. Перший подібний до гладкого і високого дерева з гнилою серцевиною, яке придатне хіба що для вогню. Другий подібний до ґудзуватого дерева, яке перетерпіло буревії і тепер є придатне і здорове на розпилювання дошок.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи кожному з нас піднятися на рівень Фарисея і подолати гординю у своєму серці.
Господи помилуй всіх грішників своєю благодаттю так, щоб у серці кожного покаяння проросло лікувальними плодами. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
21 лютого 2021 року Божого,
м. Коломия
