СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог дарує нам свою любов не тому, що ми її гідні, а тому, що ми — його діти, а він наш Бог», — владика Тарас Сеньків
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, виголошена у Неділю про блудного сина, 28 лютого 2021 року, під час Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию.
Притча про блудного сина за своєю суттю є оповіданням про милосердного Бога. Христос в особі батька відкриває нам, яким справді є його Отець у своїй справедливості по відношенні до нас.
Назва притчі зосереджує увагу на молодшому сині можливо тому, що його образ нашіптує нам правду про нас. Та друга частина притчі є нам ще актуальнішим орієнтиром і підбадьоренням.
Результатом гріха завжди є бідність
Блудний син змарнував свою частку спадщини розпусним життям. Тоді по грішній гульбі прийшла біда. Результатом гріха завжди є якийсь рід бідності. Бо хоча гріх часто обгорнутий сяючою мішурою, насолода, яку він приносить, триває недовго. Після неї людина починає пожинати гіркі плоди своїх діл. А разом з ними і біль від пізнання роздробленості власного серця.
Засліпленість старшого сина
Старший син йде іншим шляхом. Він залишається слухняним і дбайливим сином свого батька. Та, почувши про святкування з нагоди повернення молодшого брата, він розгнівався. З гіркотою звинуватив батька у несправедливості через те, що «цьому» блудному братові повернув усі привілеї. За самооцінкою своєї праведності він не спостеріг, що щасливим може бути лише тоді, коли радітиме щастю інших. «Відчуття справедливості» йому повністю заслонило «почуття любові». Але над усіма цими протилежностями стоїть особа батька.
Батько обдаровує своїх синів
Найперше батько обдаровує своїх синів вільно і невідклично. Молодший це пізнав двічі. Коли попросив свою частину спадщини, він отримав її, не пояснюючи, що з нею зробить. Навіть коли тратив спадщину, міг це зробити, бо дістав її без жодних зобов’язань. Таку ж ласкаву поведінку отця, який ні про що не питаючи просто дає, він знову відчув, коли повернувся додому. Батько не дорікає йому, але біжить назустріч, без будь-яких умов дарує найкращий одяг, перстнем стверджує відновлення гідності, і всіх запрошує святкувати його повернення.
Великодушність батька є в гармонії з атмосферою любові у власному домі. Коли молодший син «опам’ятався», то вирішив повернутися додому. Він не сумнівався, чи може повернутися і чи прийме його батько. Така ж атмосфера любові огортає зустріч батька та старшого сина. Він, незважаючи на свій жаль, розмовляє з батьком і не боїться висловити йому свої почуття. А це можливо лише в середовищі, наповненому любов’ю.
Господь дарує без умов
Та вершиною є притаманна батьківській любові безумовна щедрість. Він знову повернув молодшому синові все, що той втратив. Старший син теж отримав те, що йому належало (все моє — твоє). Не можна любити, не обдаровуючи щедро. І власне таке «марнотратне» дарування є знаком присутності Бога.
Господь є присутній в усіх місцях та стосунках, де любов дарується без умов. Він присутній всюди, щоб ніхто не боявся бути обділеним любов’ю. Ця притча є про любов Бога, який є люблячим Батьком і вибігає назустріч кожному своєму блудному сину. А тому про нас і для нас. Маємо повірити у таку Божу любов, яка не запитує, не ставить умов, але дарується «марнотратно».
Руслан Сірий, Притча про милосердного батька
Причини справжньої любові неможливо пояснити просто заслугами
Прикрою дійсністю є, що для багатьох людей віра та духовне життя є чимось складним і терпким; чимось, що замість того, щоб дати свободу, радше накладає тягарі невигідних обов’язків. Можливо, це тому, що ми не припускали собі думки, що Бог може мати з нас радість. Адже часто дивлячись на себе ми бачимо скоріше причини для його невдоволення, ніж для радісної посмішки. Ми занадто звикли до принципу, що рівень винагороди залежить від величини заслуги. І якщо цих заслуг не так багато, відчуваємо, що ми не варті того, щоб нами хтось, а тим більше Бог, щиро зацікавився. Однак причини справжньої любові неможливо пояснити просто заслугами. Божа любов до нас залежить не від того, чи хочемо ми цього, або від того, що ми робимо для цього, а від Бога, котрий полюбив нас від створення світу. Він дарує нам свою любов не тому, що ми її гідні, а тому, що ми — його діти, а він наш Бог. Тому він є великодушним та милосердним у ставленні до провин, які ми робимо в житті. Нам потрібно лише зробити крок йому на зустріч, «опам’ятатися». Фатальність гріха не в тому, що бракує прощення, але покаяння.
Дім Небесного Отця є родинним домом
«Коли він був ще далеко, батько побачив його і, зворушений із співчуттям, підбіг, обійняв і поцілував». Дім Небесного Отця є родинним домом, де завжди присутня різноманітність характерів та доль. Але центром цієї родини завжди є любляче серце Отця. Від нас же залежить чи в земній Божій родині ми збережемо таку атмосферу любові, щоб усі могли вільно нею дихати. Можемо так у цьому світі творити образ Отчого небесного дому. Альтернативи йому не існує, бо будь що інше — є вже пеклом. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
