СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав: Яким чином людина відповідає Богові у вірі?
У 25-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ розважав про те, яким чином людина відповідає Богові у вірі. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри! Продовжуємо нашу з Вами мандрівку в роздумах над тим, що таке віра і що означає вірити. В сьогоднішньому нашому розважанні запрошую вас роздумати над тим, яким чином людина відповідає Богові у вірі.
В минулій передачі ми з вами говорили, що вірити означає відповісти Богові, сприйняти того Бога, Який до мене приходить, мені об’являється і себе мені дарує. А як це зробити? Над цим давайте і роздумаємо сьогодні. Яким чином я можу правильно відповісти на це Боже запрошення?
Відповідь на Боже об’явлення розумом
Людина, що зробити якусь дію, вчинити якийсь вчинок, вживає для цього свій розум, свою волю і свої почуття. Отож, ми відповідаємо нашому Богові нашим розумом. Віра і розум є дуже важливими елементами, які взаємно себе доповнюють і взаємно один одного кличуть. При помочі нашого розуму ми відкриваємо Бога як найвищу істину. Господь Бог кличе людський розум пізнати свою власну гідність.
Я пригадую собі таку історію. Одного разу під час передріздвяного посту я був присутній на Літургії в Базиліці святого Петра, яку служив нині святий Папа Іван Павло ІІ. І ось він говорив до студентів про те, яким чином співдіють віра і розум. Він говорив про те, що Господь Бог створив нас розумними. І при помочі нашого природнього розуму, природної здатності пізнавати істину, ми можемо піднятися до великих висот, ми можемо пізнати сутність речей. Але в певний момент наш розум відчуває межу. Подібно, як якийсь надзвуковий літак, який може піднятися дуже високо в небеса, але є певні межі швидкості і висоти, які він може набрати. Щось подібне стається із нашим розумом. Тоді назустріч людському розумові, який пронизує небеса, який пронизує глибину речей, назустріч величі людського розуму виходить сила Божественної істини, Божого об’явлення, Божого одкровення. І піднімає його на ще вищу висоту, впроваджує його в такі можливості пізнання вічних істин, на які сила лише людського розуму є нездатна. Тому-то святий Августин каже так: «Я розумію для того, щоб вірити і вірю для того, щоб розуміти».
Навіть у наших людських стосунках для того, щоб пізнати якусь особу, пізнати якусь людину треба провести з нею деякий час. Ми кажемо: «Потрібно з’їсти з нею пуд солі». Отож, особистий досвід спілкування дозволяє нам глибше і краще пізнати зрозуміти, пізнати ту людину, ту істоту, ту особу, яка є поруч. А що сказати про пізнання у вірі самого Бога, Який нам себе об’являє?!
Відповідь волею
Відповідаємо Богові ми і нашою волею. Тому що потрібно хотіти вірити. Потрібно зробити рішення відкритися на зустріч Богові, Який стукає до дверей мого серця. Треба захотіти того Бога прийняти, Який себе мені дарує. Нашою волею ми сприймаємо нашого Бога як Найвище Добро. І лише тоді, коли наша воля сприймає добро і починає його досвідчувати, його чинити, тоді ця воля стає вільною. Таким чином повірити нашою волею у Господа Бога означає почати підкоряти свою волю тому Добру, яке ми пізнаємо, означає чинити добро.
Біблійні приклади — Авраам і Діва Марія
У Святому Письмі ми маємо два приклади, які допомагають нам краще зрозуміти все те, що ми щойно почули. Найперше, це — приклад патріарха Авраама, батька кожного віруючого. Він почув поклик Божий, на нього відповів і пішов, пішов у невідоме. Залишив своє родинне коло, своє місто і пішов у землю, в яку Господь Бог його повів. Так він почав пізнавати того Бога, слухати Його і бути Йому послушним, досвідчувати те, що Бог каже, і ким Він є. Таким чином Авраам підчинив свою особисту людську історію покликанню, в яке запросив його Господь Бог.
Інший приклад, який, мабуть, усім нам знайомий, це приклад Пречистої Діви Марії, яка є Матір’ю усіх віруючих людей. Вона першою повірила у слово ангела, зокрема про воплочення Сина Божого. Ми знаємо, що, коли ангел прийшов до Пречистої Діви Марії і звістив їй, принісши добру новину у Благовіщенні, про те, що Син Божий стане людиною, вона каже тоді: «Нехай мені станеться за твоїм словом». І ось силою і діянням Святого Духа через те, що Пречиста Діва Марія дозволила Богові увійти в її особисте життя, відбулося таїнство воплочення.
Те саме діється з нами, коли ми переживаємо Божу присутність. І постать Авраама, і постать Пречистої Діви Марії кажуть нам, що пізнати Бога означає, перш за все, Його досвідчити, з Ним зустрітися, Його пережити — розумом, волею, своїми почуттями. А відтак дати можливість Йому в нашому житті.
***
Тому ми й кажемо, що віра — це дуже особливий момент зустрічі. Віра — це здатність людини побачити невидиме. Євангелист Марко дуже часто говорить про віру як про дар прозорливості. Людина, яка вірить у Бога, здатна побачити не лише зовнішнє, але й проникнути в глибину речей. Побачити не лише наслідки, але й причини дуже багатьох явищ. Віруюча людина є та, яка своїми очима душі бачить невидиме.
Дуже бажаю усім вам досвідчити у вашому особистому рішенні повірити у того Бога, Який дається вам як дар, все те, про що ми сьогодні чули у нашому розважанні.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
