СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав у Крилосі: «Знайти Бога серед ночі власного страху — ключ до стійкості людини»
Серед глибини страждання України Господь кличе сьогодні кожного сина і доню українського народу: «Іди до Мене!». Можливо, по-людськи, ми б хотіли протистояти стихії, поборювати інші причини, які викликають у нас страх, як це робили учні в човні без Ісуса. Але Христос каже: «Ні! Лиши ці безглузді зусилля і йди до Мене!». Той, хто серед страху й болю знаходить дорогу до Бога, знаходить мир, спокій і стає незламним у тій боротьбі, до якої Господь його кличе. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Блаженніший Святослав у проповіді під час XI Всеукраїнської прощі до Галицької чудотворної ікони Божої Матері у Крилосі, що на Прикарпатті.
«Знайти Бога серед ночі власного страху, відчути Його присутнім тоді, коли ми, можливо, найменше про Нього думаємо, — додав Предстоятель, — ключ до стійкості, ключ до здатності людини разом із Христом крокувати поверх вод тієї морської пучини житейського нашого моря, переповненого жахіттями війни, болю та смерті. Христос кличе нас до себе, до свого миру, бо лише Він є запорукою нашого миру, нашої сили і нашої перемоги». Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ із посиланням на Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Звертаючись до прочан, Блаженніший Святослав мовив, що Крилоська гора, на якій Господь Бог дозволив нам сьогодні знову зібратися, упродовж тисячоліття є особливим часом і простором зустрічі, — зустрічі людини з Богом. Цілі покоління наших батьків та матерів у вірі сюди приходили, щоб тут зустріти Бога, стати перед Його обличчям, відчути Його спасаючу десницю серед розбурханих хвиль житейського моря.
І хоч минула ніч була не спокійною через російську атаку близько 30-ма ракетами й іншими видами зброї, все ж наступив ранок, і ми стоїмо в молитві. «Ми прийшли на цю Всеукраїнську прощу до княжого Галича, щоб молитися за Україну, за нашу Батьківщину, за наш народ. Стоячи тут, на цій горі, думаю, що ми всі нашими думками линемо до наших військових — синів і дочок України, які зараз на Сході та Півдні України своїми грудьми закривають цей наш час і простір молитви. Сьогодні наші молитви та прохання про перемогу, — перемогу України над цим безбожним ворогом, який несе смерть», — наголосив Глава Церкви.
Роздумуючи над уривком із Євангелія, Блаженніший Святослав пояснив, що євангелист Матей у слові Божому наче розставляє два протилежні географічні полюси, між якими рухатиметься вся подія: Христос залишається на горі, а учні — серед морської пучини. Христос молиться, розмовляє зі своїм Небесним Отцем, коли учні бояться, їх переповнює постійний страх і переляк.
Проповідник зазначив, що вислів Ісуса «Це Я» поданий Матеєм у такий самий спосіб, як богоявління Мойсеєві на горі, у пустелі, коли Господь кличе його визволяти Божий народ із фараонового рабства. «Христос не залишає їх сам на сам з їхнім страхом — Він спускається із гори і по воді, поверх розбурханих морських хвиль, іде до своїх учнів. Цікаво, що Матей нам описує кульмінацію їхнього переляку саме тоді, коли Ісус іде до них по воді. Вони бачать Христа, який до них наближається, і ще більше лякаються. Кажуть: „То привид“. Але Господь промовляє до них там. Серед пучини їхнього страху Бог не залишає їх самих, Господь спішить — іде до них і там до переляканих учнів каже: „Будьте спокійні, — це Я, не бійтеся“», — зазначив Патріарх.
«Я думаю, що те слово Боже про Бога, який першим рухається до людини, що перебуває в безодні власного страху, по-особливому звучить у наших серцях у контексті війни, — продовжив Блаженніший Святослав. — Що нам тоді робити, як нам діяти, коли ми опинилися серед ночі наших власних страхів? Коли начебто, як Петро у водах, хочемо кричати: „Учителю, рятуй, загибаємо!“, Христос кличе нас не втікати від ночі жаху, але її перемагати! Перемагати разом із Ним! Саме там Господь хоче, щоб ми йшли до Нього, навіть по воді серед безодні свого страху, крокували саме до Того, хто єдиний може крокувати понад водами великими, щоб перемагати!».
Глава УГКЦ ствердив, що ми, християни, маємо особливу вакцину проти страху і ключ до стійкості — молитву. Навіть у найнебезпечніші хвилини нашого життя, ми молимося, спілкуємося, шукаємо дороги до свого Спасителя і Господа, який присутній між нами в підвалах і бомбосховищах, польових бліндажах та окопах. Саме туди сьогодні спішить Спаситель, щоби сказати нам: «Будьте спокійні, — це Я, не бійтеся!». «І тут не йдеться, про якесь заспокоєння розбурханих емоцій чи чисто людське зняття „психологічної напруги“. Йдеться про спасіння людини — рух до неї Божої сили, простягання до неї спасаючої Божественної десниці», — пояснив проповідник.
«Молитися і шукати дороги до Бога серед моря власного відчаю, — наголосив Блаженніший Святослав, — означає сказати разом із Петром до Христа: „Господи, якщо Ти є тут, дай мені можливість іти до Тебе“. І серед нашого страху Господь мене кличе й каже: „Іди до мене!“. Лише тоді ми можемо досвідчити, пережити ту рятуючу руку Господню, яка протягнута в тій хвилині до мене. Лише тоді зможемо разом із Ним назад повернутися в наш човен особистого життя. І лише тоді настане ранок, коли я тримаю за руку мого Христа. Навіть серед моря мого розпачу та плачу до мене приходить Його мир, Його спокій, і я маю тоді силу дожити до ранку — до світанку нашої перемоги!»
Патріарх нагадав, що цьогорічною прощею до Крилоса відзначаємо 1125-річчя стародавнього Галича: «Цікаво, що Галич по-особливому пов’язаний із вмінням ходити по водах. Бо кожен, хто плаває чи по річці, чи по морю, знає, що по морю не плавають — по морю ходять. Навіть тут, біля музею, ви можете побачити різні види якорів тих кораблів, які припливали сюди за княжих часів, а якір — це символ християнської надії. Це було особливе місто, яке відчувало не тільки висоту Божої гори, але й стихію водної річкової та морської глибини. І тут начебто ті дві супротивності сходилися, єдналися. Тут, на тих фундаментах давнього Успенського собору, наші з вами батьки, прадіди доосвідчували й отримували оцю протягнуту до них могутню Божу десницю. Бо Церква завжди має за символ корабель. Шукали того човна, щоб можна було поплисти звідси по водах свого житейського моря і не бути затопленим власними страхами й небезпеками».
«Ми сьогодні прийшли до Христа, щоб голос надії, — надії давнього Галича залунав по всій Україні, надії на Господа, який спішить до нас і каже: „Будьте спокійні, — це Я, не бійтеся!“ (Мт. 14, 27). Ми тут хочемо особисто досвідчити, що Бог із нами, Він є джерелом нашої стійкості та перемоги. І те слово „Я є з вами“, Боже слово, звернене до нас, нехай звідси розійдеться по всій Україні. Ми сьогодні дякуємо, що 1125 років Господь Бог нас тут приймає, нас тут обмиває з наших гріхів, втирає наші сльози. Тут нам дає свою десницю, і звідти разом із нами йде до нашої домівки, до праці, до поля нашої борні», — сказав Предстоятель.
Глава Церкви нагадав, що ми, християни, святкуємо цей ювілей не лише як світську дату, державну чи цивільну подію, але насамперед як момент Божої дії, Божого руху до людини. «Ми сьогодні хочемо віддати під покров крилоської Богородиці нашу Церкву й наш народ. І просимо: Боже, рятуй Україну! Боже, спасай усіх нас! Ісусе, наша кріпосте та наша сило, будь нашим миром і нашою перемогою!» — підсумував Блаженніший Святослав.
Після Літургії Глава УГКЦ оголосив про заснування у Крилосі Патріаршого двору, осердям якого став храм Успіння Пресвятої Богородиці, а самому храмові Успіння надано титул Патріаршого прокатедрального собору.
Також із нагоди святкування 1125-річчя заснування давнього Галича Блаженніший Святослав вручив Патріарші грамоти представникам обласної та місцевої влади, депутатам, науковцям, історикам. Зокрема, оцінюючи ревність для Божої слави та добра УГКЦ, Патріарх нагородив Світлану Онищук, голову Івано-Франківської ОВА, Олександра Сича, голову Івано-Франківської обласної ради, Олега Кантора, міського голову Галича, Руслана Марцінківа, міського голову Івано-Франківська, пароха Крилоса о. Ярослава Жолоба й багатьох інших.
Олександр Сич, голова обласної ради, вручив Главі УГКЦ відзнаку за жертовний вклад духовенства та вірних УГКЦ у боротьбу з російським окупантом.
На завершення прощі духовенство й прочани помолилися до Господа за мир в Україні та її перемогу. Відтак Блаженніший Святослав поблагословив родичів загиблих у війні українських захисників.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
