СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав: Прощення гріхів, яке нам дано кров’ю Спасителя, отримуємо тоді, коли справді каємося і відчуваємо свою гріховність
50-й випуск відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» є продовженням мандрівки Таїнствами Христової Церкви. Попередні роздуми стосувалися Таїнств християнського втаємничення, приналежності до Христової Церкви. Час перейти до Таїнств зцілення — Покаяння чи Сповіді та Єлеопомазання, через які ми отримуємо дар прощення, відпущення гріхів, милосердя і Божої любові. Пропонуємо текстову версію і відеозапис цієї катехизи Глави УГКЦ.
Христос воскрес, дорогі в Христі брати і сестри!
Продовжуємо нашу духовну мандрівку, заглиблюючись у зміст і значення семи Святих Таїнств Христової Церкви.
В попередніх наших розмовах ми роздумували над Таїнствами християнського втаємничення. Ми вже знаємо, що їх є три — це Хрещення, Миропомазання і Євхаристія. Це Таїнства, які допомагають нам інкорпоруватися, увійти в глибину Христової Церкви, стати членами Церкви як Христового Тіла.
Таїнства зцілення: Сповідь і Єлеопомазання
Сьогодні ми розпочнемо роздуми над наступними Таїнствами, які можемо умовно назвати Таїнствами зцілення. До цих Таїнств належать, зокрема, Таїнство Покаяння або Сповіді, як ми часто його називаємо, і святе Таїнство Єлеопомазання, яке називаємо ще Таїнством святого Соборування.
Чому Господь Бог подарував нам ці Таїнства? Яка їхня мета і завдання? І що ми, як християни, отримуємо як Дар Святого Духа, коли приймаємо ці Таїнства Христової Церкви?
Проповідь віри у відпущення гріхів — суттєвий елемент Євангелія
Сьогодні, найперше, роздумаємо над святим Таїнством Покаяння або Сповіді. Ми знаємо, що проповідь віри про відпущення гріхів є одним із суттєвих елементів Святого Євангелія, Доброї Новини.
Коли ми з вами роздумували над Символом Віри, ми згадували, що з давніх-давен Церква сповідує: «Вірую в одне Хрещення на відпущення гріхів».
Що таке гріх?
Можливо, сучасна людина не до кінця усвідомлює, що таке гріх, і всю трагедію тієї дійсності, яку ми висловлюємо цим словом.
Гріх — це поривання стосунку людини із Джерелом свого життя і існування. Тому у Святому Письмі, зокрема, у книгах Старого Заповіту, гріх завжди був пов’язаний зі смертю. Карою за гріх є смерть, каже Священне Писання. Бо той, хто пориває стосунок із Джерелом життя, перестає жити, вмирає. Вся історія спасіння після гріхопадіння людини якраз і була пов’язана з тим, щоб дати можливість грішній людині повернутися до життя, щоб зцілити ту рану, яку завдає собі людина, коли грішить.
І ось Доброю Новиною, Євангелієм, яке проповідує Христова Церква, є те, що сам Ісус Христос своєю власною кров’ю вилікував цю глибоку рану гріха людини. Навіки відкрив людині можливість знову поєднатися із Джерелом свого життя — своїм Богом і Творцем. Дав нам можливість визволитися від гріха і жити.
Апостол Павло каже, що ми з вами були викуплені дорогою ціною — кров’ю самого Спасителя, Сина Божого. Тобто ми маємо сьогодні можливість отримати відпущення гріхів через смерть самого Спасителя на хресті, який взяв на себе гріхи світу і, таким чином, відкрив нам дорогу до життя.
Прощення гріхів, яке нам дано такою дорогою ціною — кров’ю самого Спасителя, ми отримуємо тоді, коли каємося, коли відчуваємо свою гріховність і коли приходимо для того, щоб приступити до святого Таїнства Сповіді.
Сповідь пов’язана із покаянням і наверненням
Які ж є умови для того, щоб можна було справді зцілитися від свого власного гріха і отримати Боже прощення, яке нам було дано такою дорогою ціною?
Найперше: Сповідь пов’язана із покаянням. Покаянням і наверненням. Якщо людина насправді не кається і не робить відповідного руху свого серця з рішучим бажанням змінити своє життя, перестати грішити, то до Таїнства Сповіді вона, мабуть, ще не до кінця готова. Хоча Господь Бог посилає їй Святого Духа — Духа, який зворушує серце і допомагає навернутися, допомагає їй змінити своє життя, допомагає почати ту духовну боротьбу, про яку говорить нам апостол Павло.
Три важливі кроки в дорозі до Таїнства Покаяння
Для того, щоб належним чином приготуватися до Таїнства Покаяння або Сповіді, перед тим необхідно зробити три дуже важливі особливі кроки у своєму духовному житті.
Найперше, потрібно зробити іспит власного сумління, тобто усвідомити, пригадати собі свої гріхи. Усвідомити і пригадати те зло, яке ми особисто вчинили по відношенню до Бога і до ближнього.
Наступний дуже важливий крок — жаль за гріхи. Тобто ми повинні не тільки пригадати, що було, тому що, можливо, хтось пригадує і милується тим, що він зробив, не відчуває якогось сокрушення серця, а навпаки — радіє своїм гріхам. Але того, хто кається, його особисті гріхи засмучують, він жаліє, що тими гріхами спричинив собі таку глибоку рану. Він цим жалем за гріхи хоче справді змінити своє власне життя, відчуває дискомфорт свого гріховного стану і хоче з нього вийти.
Третій важливий крок, який кожен повинен вчинити, готуючись до сповіді, — прийняти рішучу постанову більше не грішити. Навіть коли розуміємо, що наші гріховні звички, стереотипи нашої гріховної поведінки часом можуть бути сильнішими за наше бажання від них звільнитися. Але це особисте бажання є дуже важливим, ця постанова не повертатися до того духовного бруду є дуже важливою. Тому що якщо ми справді хочемо, Господь Бог нам допоможе.
Маємо багато прикладів у Святому Письмі, коли Христос питає: «Чи ти хочеш, щоб я тобі це зробив?» І грішник каже: «Хочу!». Тоді в Бога є можливість вчинити чудо. Бо, як кажуть Святі Отці, одним із найбільших чудес, які Господь Бог чинить у людині, є зміна її життя, момент, коли грішник перетворюється на праведника. Каже Христос, що в небі є більше радості від одного грішника, який кається, аніж від 99 праведників, яким не потрібне покаяння.
Як відбувається саме Таїнство Сповіді?
Коли ми таким чином пройшли цю триступеневу духовну дорогу нашого особистого покаяння, нашого особистого навернення, четвертим кроком має бути саме Таїнство Сповіді.
Ми знаємо, що гріхи, наші гріхи, відпускає тільки Господь Бог. Він єдиний має владу відпускати гріхи. Але Він захотів, щоб на землі була певна особа — як Його представник, який особисто до нас може в Імені Божому промовити слова про те, що нам прощаються і відпускаються наші гріхи. Тим, хто може дійсно в Імені Божому уділяти святе Таїнство Сповіді, є дійсно висвячений священик, який має від єпископа відповідне повноваження — слухати сповідь, а відтак уділяти в Імені Божому дар відпущення гріхів.
Бог прощає через дію священнослужителя. Священик є свідком вашого покаяння перед Богом і посередником дару Божого милосердя і прощення. Тому перед священиком у Таїнстві Сповіді ми відкриваємо і сповідуємо свої гріхи.
Є одне дуже цікаве поучення, записане в одному із требників — церковних книг для уділення Таїнств, яке показує всю велич Таїнства Сповіді. Це поучення каже: «Знай, чадо, що сам Христос — наш Спаситель, який знає всі сокровенні тайни людського серця, є невидимо присутній, приймаючи твою сповідь. Тому не скривай від мене — чи зі стиду, чи з боязні — нічого із твоїх прогрішень. Пильнуй, аби прийшовши до Цілителя, ти не пішов не зціленим».
У Тайні Сповіді перед священиком потрібно визнати всі свої гріхи
Отож, у Тайні Сповіді перед священиком потрібно визнати свої гріхи. Найважливіше — важкі гріхи, ті вчинки, якими ми провинилися, зокрема, порушуючи десять Божих заповідей.
Часом для людини, яка рідко сповідається, це може бути певним стресом і переживанням, і щось, можливо, є таке, що забудеться. Чи, можливо, якийсь легкий гріх ми забули пригадати з тієї чи іншої причини. Тому, коли ми забули якийсь наш гріх, така Сповідь буде дійсною. Але важливо, щоб у цій Сповіді перед священиком ми виявили свій жаль за гріхи і ствердили свою постанову більше не грішити. Принаймні, зробити зусилля, щоб, зі свого боку, остерігатися нагоди до гріха і все зробити, щоб такого вчинку більше не повторювати.
Якщо ж ми навмисно щось приховаємо, свідомо і добровільно, то наша сповідь не буде дійсною. І, як ми чуємо, можемо відійти непрощеними і незціленими. Бо священика можна обманути, але Господа Бога, який бачить наше серце, не можна обманути чи щось перед ним приховати. Тому якщо ми навмисно приховали щось перед сповідником, ми вчинили ще один важкий гріх — гріх святотатства і, таким чином, зневажили саме Таїнство Сповіді.
Якщо ж ми щось ненавмисно забули чи не згадали, це можна висповідати при наступній Сповіді, і, у такому випадку, Господь Бог нам подарує прощення гріхів.
Про жаль за гріхи і покуту за них
Часом буває так, що людина приходить до Сповіді і не висловлює жалю за свої гріхи, не представляє наміру більше не грішити. Тоді священик, на жаль, не може в Божому Імені дати розрішення і прощення гріхів. Особисто вам скажу, що для священика це є великою трагедією, коли він як свідок Божої любові і Божого милосердя відчуває своїм покликанням обійняти грішника і в Імені Божому вилити на нього Божу любов, а грішник не хоче цього прийняти. Це великий біль і жаль, який, можливо, сам Спаситель теж відчуває у своєму серці.
Коли ж ми здійснили добру гідну Сповідь, отримали від священика розгрішення від наших гріхів, ми також отримуємо покуту, чи, як кажуть старослов’янською мовою, епітимію. Тобто ми отримали певні ліки, які повинні приймати і після Сповіді, щоб видужати від рани гріха. Це може бути піст, молитва, милостиня. Це можуть бути певні вчинки, які повинні виправити завдану кривду. Наприклад, коли хтось щось вкрав, він повинен віддати вкрадене. Коли хтось когось образив, повинен з тією людиною примиритися.
Тому дуже важливим — можливо, п’ятим, елементом і умовою доброї Сповіді, є сповнити те завдання, ту покуту, яку священик вам дасть як ліки для вашого духовного зцілення і одужання.
Як часто треба сповідатися?
Ми заохочуємо людей сповідатися часто, навіть коли людина впадає в одні і ті ж гріхи. Бо часом ту чи іншу людську гріховну хворобу треба лікувати роками — так само, як лікуємо деякі наші фізичні, тілесні хвороби. Тому ми заохочуємо часто сповідатися — щонайменше раз на місяць. Якщо людина не чинить важких гріхів, легкі гріхи раз на місяць все-таки потрібно визнавати у святому Таїнстві Сповіді.
Нехай милосердний Господь допоможе кожному з нас справді пережити цю особисту зустріч з милосердним Христом, пережити цю радість звільнення від свого власного гріха. Пережити радість від Божої любові, яку отримуємо як прощаючу, спасаючу Божу любов у святому Таїнстві Покаяння і Сповіді.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
Фото з Інтернету
