СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бережімося, щоб не принести Богові тільки марне ім’я християнина без діл милосердя», — владика Василь Івасюк
Єпископ Коломийської єпархії владика Василь Івасюк у XII Неділю по Зісланні Святого Духа, 12 вересня 2021 року, застановився над значенням правди для духовного зросту християнина. «Початок спасіння — це правильна думка про Бога. Залишення правди, а прийняття брехливої думки — це загибель», — мовив архиєрей.
«Учителю благий, що маю робити,
щоби мати життя вічне»
(Мт. 19, 16)
Вступ. Глибина християнської віри вимірюється величиною бажання прийняти Слово Боже. Блаженніший Святослав сказав, що віра — це здатність людини торкнутися серцем Бога.
І). Пропоновані правила спасіння людської душі
Юнак ставить перед Ісусом дуже важливе питання «Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» (Мт. 19, 16). Це питання турбує кожну людину на землі. Наприклад, кожний мореходець завжди згадує тиху пристань під час морського шторму посеред безкрайного і неспокійного моря. Подібно люди, проходячи хвилями життєвого моря, повинні безперестанку мати перед своїми очима маяк вічності на короткому полі земного життя. Коли у час непогоди корабель йде до пристані, взявши правдивий орієнтир Маяк-Христа, тоді мореплавці обов’язково пристануть до берега щасливо. А коли орієнтиром стає неправдивий Маяк-Антихрист, тоді корабель разом з командою загинуть. Придбані речі за життя, залишаться невід’ємною частиною нашої власності, яку залишаємо перед дверима смерті. Хто використав земне життя для накопичення багатств, той їх залишить на землі при переході у вічність. Хто використав земне життя на придбання почестей і слави, у того жорстока смерть відніме їх. Хто використав земне життя на придбання спасіння добрими ділами, той візьме їх зі собою у вічність і на небі буде вічно тішитися придбаним на землі безцінним скарбом. І це є наше спасіння.
Що треба робити для спасіння душі? Відповідь дуже проста. Людям, котрі не вірують в Ісуса Христа, для спасіння необхідна віра. Спасіння вже віруючим людям в Ісуса Христа, вимагає жити згідно Заповідей Божих. Невіруючий в Христа загине навіки, а також віруючий тільки устами в Ісуса Христа загине, бо не виконує Його Заповіді та відкидає діла милосердя. Іншими словами, спасіння вимагає живої і діяльної віри в Ісуса Христа. Спаситель звертається до людей словами «Я милосердя хочу» (Мт. 12, 7) до ближнього і тоді Він помилує та спасе нас.
Коли юдеї запитали Ісуса: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?». Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав» (Ів. 6, 28–29). Жива віра в Христа — це діло Боже настільки широке, що ним повністю звершується спасіння. Така віра виражається у житті людини думками, почуттями серця і всією її діяльністю. Хто так вірує, той «живе життям вічним» (Ів. 6, 47). «А вічне життя в тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого — Ісуса Христа» (Ів. 17, 3). Жива віра — це духовно бачити і пізнавати Бога у світі. Жива віра — це дар Божий. Апостоли просили у Господа про цей великий дар: «Додай нам віри» (Лк. 17, 5). Тільки жива віра допоможе людині відректися від уявних гріхів і достоїнств своєї природи та стати справжнім учнем Ісуса Христа.
ІІ). Духовною будівлею в котрій зберігається невичерпне джерело віри є Церква Христова
З цієї причини для спасіння необхідно належати до Церкви. Хто відкидає науку Церкви, нехай буде як поганин і митар (пор. Мт. 18, 17). Надаремне деякі люди вважають розумовий гріх легким і маленьким! Насправді, наскільки дух вищий за тіло, настільки зроблене добре діло духом, вище від справ тілесних; наскільки дух вищий за тіло, настільки гріх, виконаний духом, важчий і згубніше діє за гріх тілесний. Гріх тіла є очевидним; гріх духа майже незауважений, а іноді зовсім непримітний для людей, занурених у клопоти світу. Тому удари такого гріха є страшними, бо завдають невиліковних ран і язв! Світлий ангел став Сатаною, тому що був переможений грішними думками гордині; вигнаний із небесних осель та став скинутий в пекельну темряву, де є плач і скрегіт зубів. Бачиш дим? Згадай вогонь! Бачиш світ цей? Згадай вічність! Що таке цей світ? Дим вічності. Вічність є вогонь, який все поїдає. Сатана потягнув туди за собою багато ангелів і багато людей, обплутаних грішними думками. Господь назвав цього грішного ангела душогубцем, брехуном і батьком брехні (пор. Ів. 8, 44).
Брехня — це є джерело і причина вічної смерті; натомість істина є джерелом і причиною спасіння. «і спізнаєте правду, і правда визолить вас» (Ів. 8, 32). Цю святу правду береже в собі Церква. Маючи правильний образ думок про Бога, людину, добро і зло, можемо правильно розуміти шлях спасіння, про який запитував юнак. Інакше неможливо дійти до спасіння.
Початок спасіння — це правильна думка про Бога. Залишення правди, а прийняття брехливої думки — це загибель. Приклади падіння у гріх бачимо у тих, котрі приймали неправдиву думку й опинялися у полоні єресей. Одні відкидали Божество Ісуса Христа, другі приписували людині Божі достоїнства, треті — хулили Духа Святого і боролися проти віри, четверті — відкидали дію Святого Духа у Святих Таїнствах та називали це видумкою людською. Апостол Яків про спасіння людини говорить: «віра без діл не приносить плоду» (Як. 2, 20).
ІІІ). Віра до спасіння конечно необхідна
Велике горе прийде перед кінцем світу до тих людей, котрі Божу любов не прийняли. «І тоді й з’явиться беззаконний, [тобто антихрист] (…). Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися. І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, — щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедности» (ІІ Сол. 2, 8–12). Признавши злодія й антихриста за власного бога, люди надають цим перше місце власному розуму, а Творця кладуть на друге місце. Наші думки можуть бути духовними тільки тоді, коли всеціло перебувають в правді. Відступлення від правди є падінням з духовного неба в тілесні мудрування та вічну погибель.
Антихрист — це людина беззаконня; він нині вже присутній у кожному домі у виді телевізора і подорожує з кожною людиною повсюди у виді смартфона. Він подає вам таку інформацію, яку ви любите дивитися і хочете чути. Просімо в Бога живої віри, бо це є середник нашого спасіння. Псалмопівець Давид каже: «Відступи від зла й чини добро, і житимеш повіки!» (Пс. 37, 27). Відкиньмо гріх від нашого серця і займімося доброчинністю. Нині стоїмо в храмі перед невидимим Богом і маємо можливість випросити у Нього все необхідне для свого порятунку; прийде час, коли ми станемо разом з усім людством перед обличчям Божим, щоб дати звіт про земне життя. Бережімося, щоб не принести Богові тільки марне ім’я християнина без діл милосердя. Господь обіцяв дати страшну відповідь лицемірним християнам: «Я вас не знав ніколи! Відійдіть від мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт. 7, 23).
Блаженніший Святослав сказав, що сучасній людині катастрофічно не вистачає часу. Усі кудись біжать і не можуть зупинитися. Батьки не мають часу виховувати своїх дітей, чоловік не має часу подивитися очима любові на свою жінку. Діти не мають часу розповісти своїм батькам, чим вони живуть. Навіть священники не мають часу, щоб побути зі своїми людьми. Богопосвячені особи кажуть, що так багато працюють і тому не мають часу молитися. Насправді тільки віруюча людина має час на уважну і щиру молитву.
Приклад. Якось один юнак підійшов до священника і сказав: «Я до церкви більше ніколи не ступлю!» Священник запитав: «Чому?» На що той пояснив: «Я спостерігав за людьми, які приходять до церкви. Ті поводяться не найкращим чином: заглядають у телефони під час богослужіння, осуджують ближніх в церкві. І це ще не повний перелік…».
Священник відповів йому: «Гаразд, можеш більше не приходити до церкви. Але перед цим зроби одну річ, яку я тебе попрошу: обійди довкола церкви тричі зі повною склянкою води в руках. Ти повинен не розлити ні краплини. Якщо виконаєш це завдання — роби те, що хочеш». Хлопчина радо погодився: він був переконаним, що впорається з дорученням духовного отця.
Він справді обійшов церкву тричі, як просив його отець. Після закінчення спішив поінформувати священника про виконане завдання. Тоді священник спитав: «Коли ти проходив через церкву, чи ти бачив, як інші люди пліткують і дивляться в телефони?». Хлопець відповів: «Ні». «А знаєш чому ти всього не зауважив?». «Ні» — відповів юнак. «Тому, що ти зосередився на склянці з водою, щоб не розлити рідину».
Ось так само відбувається і в житті: якщо очі наші спрямовані на нашого Ісуса Христа, то часу бачити чужі прогріхи вже не залишається.
Висновки. Дійсно, немає у людей часу грішити, бо ми покликані зцілювати рани, об’єднувати людей і повертати до Божого дому тих, хто заблукав. Завдання християнина — вказати правдиву дорогу до особистого спасіння і порятунку свого народу. Чим дальше суспільство віддаляється від правди, тим більше воно ненавидить тих, хто її говорить.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи нам випросити дар сильної віри, щоб побороти антихриста і його гріх.
Господи, навчи кожного з нас любити Бога й Україну. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
12 вересня 2021 року,
у XII Неділю по Зісланні Святого Духа,
м. Надвірна
