Стрийська єпархія

З моменту утворення Стрийської єпархії в листопаді 2000 року, осідком єпископа було обрано м. Стрий, яке розташоване в південній частині території єпархії. Населення міста складає 64 тис. осіб. Площа єпархії — 4075 км². Кількість населених пунктів — 369, в тому числі 10 міст (Стрий, Миколаїв, Жидачів, Ходорів, Городок, Комарно, Перемишляни, Бібрка, Новий Розділ, Моршин). Чисельність населення — 321,2 тис. осіб. Таким чином, до складу єпархії входять наступні адміністративні райони: Стрийський, Городоцький, Жидачівський, Миколаївський, Перемишлянський. На півночі Стрийська єпархія межує з Пустомитівським, Яворівським та Золочівським районами Львівської області. На півдні — із Сколівським районом Львівської області та Івано-Франківською областю. На заході — із Дрогобицьким та Самбірським районами Львівської області. На сході — з Івано-Франківською та Тернопільською областями.

Поділ на протопресвітерства

Сьогодні Стрийська єпархія є поділеною на 16 деканатів, які охоплюють 359 парафій:

деканат міста Стрия (7 парафій)
Добрянський деканат (14 парафій)
Любінецький деканат (13 парафій)
Дашавський деканат (18 парафій)
Моршинський деканат (17 парафій)
Миколаївський деканат (27 парафій)
Новороздільський деканат (16 парафій)
Городоцький деканат (29 парафій)
Комарнівський деканат (17 парафій)
Жидачівський деканат (22 парафії)
Журавнівський деканат (27 парафій)
Ходорівський деканат (27 парафій)
Новострілищанський деканат (20 парафій)
Бібрський деканат (25 парафій)
Перемишлянський деканат (25 парафія)
Унівський деканат (19 парафій)
Великолюбінський деканат (15 парафій)
Рудниківський деканат (10 парафій).

Духовенство

Згідно із статистичними даними за 2015 рік, у Стрийській єпархії сповнюють своє душпастирське служіння 262 священики, з яких 259 — єпархіальні та 3 — ієромонахи, 27 богопосвячених осіб, з яких 6 братів та 21 сестра, а також 65 семінаристів здобувають священичу формацію, здебільшого в Львівській духовній семінарії Святого Духа.

Правлячий Архиєрей

Від 2 квітня 2014 року Правлячим Архиєреєм Стрийської єпархії є Преосвященний Тарас Сеньків, який до цього часу очолював єпархію як Апостольський адміністратор (з 20 січня 2010 року), а єпископом-помічником — владика Богдан Манишин.

Катедральний храм

Катедральним храмом Стрийської єпархії є храм Успіння Пресвятої Богородиці у м. Стрий. Від 19 грудня 2019 року прокатедральним храмом Стрийської єпархії проголошено храм св. Миколая Чудотворця у м. Перемишляни, у якому здійснював своє душпастирське служіння блаженний священномученик Омелян Ковч.

Культурні пам’ятки

На території Стрийської єпархії знаходяться місця рекреації та туризму. Зоною рекреації є курорти Моршин (Стрийський район) та Великий Любінь (Городоцький район). Найбільшими центрами пізнавального туризму є Стрий, Городок, Жидачів та інші старовинні населенні пункти з історико-архітектурними пам’ятками: Комарно (Городоцький район), Кохавино (Жидачівський район), Унів та Свірж (Перемишлянський район), Мала Горожанна та Стільсько (Миколаївський район).

В районах єпархії розташована значна частина архітектурних пам’яток Львівської області. Тут є старовинні оборонні монастирі (с. Унів, Перемишлянського району), церкви, башти, унікальні цвинтарні скульптури, палаци (с. Свірж, Перемишлянського району), відпустові місця, чудотворні ікони. Серед них слід перелічити:

Городоцький район. Старовинні муровані церкви зустрічаємо в Городку (1633 рік, 1755 рік), мурована дзвіниця в Городку (1863 рік), францисканський монастир та церква (1419 рік), церкви в селах Вишня (мурована, 1805 рік), Грімне (дерев’яна, 1776 рік), Заверещиця (мурована, 1693 рік), Завидовичі (мурована, 1810 рік), Кліцько (дерев’яна, 1603 рік), м. Комарно (дерев’яна, 1754 рік).

Жидачівський район. Чотири старовинних церкви та дві дзвіниці знаходяться на території Жидачівського району. Дерев’яна церква та дзвіниця збереглися в с. Бережниця (1724 рік), дерев’яна дзвіниця в с. Корчівка (1806 рік), мурована церква та дзвіниця в с. Вибранівка (1800 рік), мурована церква в с. Кохавино (1749 рік), де зберігається копія чудотворної ікони Богородиці, оборонний мурований храм в с. Соколівка (XVI ст.).

Миколаївський район. Серед дерев’яних старовинних храмів слід відзначити церкву в с. Крупсько, збудовану 1750 року, в с. Мала Горожанна — 1688 року разом із дерев’яною дзвіницею, яка постала 1713 року. В с. Луб’яна мурована церква датована 1809 роком.

Перемишлянський район. До культурних пам’яток на території району відноситься чотири дерев’яних храми в с. Бачів (XVIII ст.), с. Брюховичі (1735 рік), с. Волощина (1710 рік), с. Лоні (1724 рік), та мурований храм в с. Унів (1550 рік).

Стрийський район. Більшість сакральних пам’яток в Стрийському районі датуються XVIII століттям. Це, зокрема, дерев’яний храм та дзвіниця в с. Добрівляни, дерев’яна дзвіниця в с. Верчани, дерев’яна церква та дзвіниця в с. Підгірці (1810 рік). Дерев’яна церква в с. Стрілків датована 1650 роком. Теперешній Катедральний храм Стрийської єпархії в Стрию збудований у XVI столітті.

У Жидачівському районі зберігся палац в смт. Журавно (XVIII ст.). Два палаци знаходяться в Миколаївському районі: в с. Заклад (1840 рік) та смт. Розділ (1884 рік). Старовинні палаци збереглися також в Городоцькому районі у с. Вишня (XVIII ст.), смт. Великий Любінь (XVI ст.), с. Тулиголови (ХІХ ст.). Оборонний замок та башта з 1484 року збереглися в с. Свірж Перемишлянського району. В цьому ж районі в с. Унів знаходиться монастир-фортеця з брамами та баштами, монастирськими келіями та будинком митрополита від XV ст.

Покровителі єпархії

Покровителями Стрийської єпархії вважаються св. Яків Апостол, брат Господній, священномученики Петро Вергун, Омелян Ковч, Андрій Іщак, Роман Лиско, Олексій Зарицький, преподобні мучениці Тарсикія Мацьків та Лаврентія Гарасимів.

Відпустові місця та чудотворні ікони

Окрім цього, на території Стрийської єпархії можна віднайти кілька чудотворних ікон, а саме:

Бориницька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Преображення Господнього у с. Бориничі, Жидачівського району);
Борусівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у с. Борусів, Жидачівського району);
Вербицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі святого архистратига Михаїла у с. Вербиця, Жидачівського району);
Воледовголуцька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у с. Воля Довголуцька, Стрийського району);
Дроговизька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Успіння Пресвятої Богородиці в с. Дроговиж, Миколаївського району);
Жидачівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Воскресіння Господнього у м. Жидачів);
Кохавинська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Покрови Пресвятої Богородиці в смт. Гніздичів, Жидачівського району);
Ліська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться в Стрию, у Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці);
Розвадівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Воскресіння Христового у с. Розвадів, Миколаївського району);
Розгірчанська чудотворна ікона святого Онуфрія (знаходиться у храмі Святого Миколая у с. Розгірче, Стрийського району);
Тучнянська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці у с. Тучне, Перемишлянського району);
Унівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (знаходиться у храмі Святоуспенської Унівської лаври в с. Унів, Перемишлянського району).

Також у церкві Благовіщення Пресвятої Діви Марії у м. Городок (Львівська область) зберігаються мощі блаженного священномученика Петра Вергуна, уродженця м. Городок, а в храмі Святих Косми і Дам’яна у м. Ходорів (Жидачівський район, Львівська область) — мощі блаженної преподобномучениці Тарсикії Мацьків, уродженки Ходорова.

З історії єпархії

Сучасні адміністративно-територіальні округи Стрийської єпархії мають християнське історичне минуле. Теперішня частина Миколаївського, Городоцького і Стрийського районів належала до Перемисько-Самбірської єпархії. Інша (більша) частина сучасного Миколаївського, Городоцького, Стрийського, Миколаївського, Жидачівського і Перемишлянського районів відносилась до Львівської архиєпархії. Незначна частина парафій Перемишлянщини належала до Станіславівської єпархії.

У зв’язку з приєднанням західних областей України до складу СРСР у 1939 році, частина Перемиської єпархії з єпископською столицею у Перемишлі відійшла до складу Польської Народної Республіки, а інша її частина — Самбірська, увійшла до складу УРСР.

З усталенням кордону 1945 року відбувся перерозподіл областей. У 1946 році на території Дрогобицької області було створено Дрогобицько-Самбірську єпархію Російської Православної Церкви, як спадкоємницю давньої Перемиської єпархії, а точніше її Самбірської частини.

З 1989 року, коли почалось відродження УГКЦ в Україні, Стрийський, Жидачівський, Миколаївський, Городоцький та Перемишлянський райони увійшли в склад Львівської архиєпархії УГКЦ.

Рішенням Синоду Єпископів УГКЦ, що проходив 16–21 липня 2000 року в Бучачі, створено Стрийську єпархію УГКЦ. Престольним містом єпархії є Стрий, а катедральним собором — храм Успіння Пресвятої Богородиці.

Декретом (Прот. № Р 2000/840) Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара, проголошено про заснування Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви. До складу єпархії ввійшли п’ять районів Львівської області (Стрийський, Жидачівський, Городоцький, Перемишлянський, Миколаївський).

Декретом (Прот. № Р 2000/798) Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара, єпископом Стрийської єпархії призначно Преосвященного владику Юліяна Ґбура.

20 січня 2010 року Папа Венедикт XVI призначив Апостольським адміністратором ad nutum Sanctae Sedis Стрийської єпархії УГКЦ владику Тараса Сеньківа, ОМ.

2 квітня 2014 року Святіший Отець Франциск, взявши до уваги рішення Синоду Єпископів УГКЦ, дав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів владики Тараса Сеньківа єпархом Стрийським. Цього ж дня Святіший Отець Франциск дав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів на єпископа та призначення на єпископа-помічника Стрийської єпархії о. Богдана Манишина.

Герб Стрийської єпархіїСимволіка та значення герба єпархії

Щит увінчує золота з червоним підбиттям єпископська мітра, щит накладено на золоті єпископський жезл, хрест і панагію.

Святий Яків фігурував від 15 ст. на гербі м. Стрия, адміністративного центру єпархії. 5 золотих зірок уособлюють 5 територіальних районів Львівської області (Стрийський, Миколаївський, Городоцький, Перемишлянський і Жидачівський), які входять до складу Єпархії.

Позащитові елементи відповідають єдиній системі церковно-територіальних гербів.

З історії катедрального храму

Перша письмова історична згадка про існування українського духовенства у Стрию існує з 1396 року при акті судової справи за млин між Іваном Русином, ректором парохії Пречистої Діви Марії і містом Львовом. Друга згадка з 1398 року, коли краківський єпископ Петро відділив Перемиське Єпископство від Архиєпископства Галицького.

На початку XVI ст. українське населення Стрия мало 5 церков. З них у самому місті було лише дві церкви — під валом церква Успіння Пречистої Діви Марії, стояла недалеко від теперішнього костелу, де потім постала гімназійна будівля, а нині СШ № 7, і Різдва Пресвятої Богородиці — за валом від ріки Стрий між парохіяльним городом теперішньої Успенської церкви і лазнею.

В неділю, 8 вересня 1692 року, за перемиського єпископа Інокентія Винницького стрийські парафії Успіння Пресвятої Богородиці і Різдва Пречистої Діви Марії прийняли Унію.

Катедральний храм Успення Пресвятої Богородиці у м. Стрий Стрийська міська церква Різдва Пресвятої Богородиці (горішня) станом на 1773 рік, була великою, хрещатою в плані будівлею, з мальованим іконостасом, кам’яною підлогою, 13 заґратованими вікнами, але дуже збіднілою, втратила велику кількість парохіян і джерело своїх прибутків — крамниці та землю.

Церква Успення Пречистої Діви Марії була дерев’яною, старою, дуже малою, в 1785 році перебувала в аварійному стані і валилася. Через небезпеку завалення міщани були змушені ходити на богослужіння до передмістя Лани до церкви Благовіщення, що викликало незручності і невдоволення громади.

Прийшовши до влади в Галичині, австрійський уряд проводить церковну реформу. Австрійська реформа ліквідовує дві українські церкви Стрия — Різдва Пресвятої Богородиці і Успення Пресвятої Богородиці та в 1785 році взамін віддає українській громаді будівлю костелу св. Марії Магдалини, де було ліквідовано монастир ОО. Францисканців.

Першу письмову згадку про існування костелу св. Марії Магдалини за Галицькими воротами у передмісті Стрия (теперішня споруда церкви Успіння Пресвятої Богородиці) маємо в XVI ст., найправдоподібніше, як філія головного костелу Народження Діви Марії. Будова костелу, почата в 16 ст., не була завершена. В 1653 році до Стрия прибули ОО. Францисканці. В 1687 році при допомозі довколишньої шляхти та за дозволом стрийського магістрату костел св. Марії Магдалини прийняли спроваджені до Стрия францисканці і розпочали при костелі будівництво монастиря. В 1707 році вимурували вівтар, а решта костелу була дерев’яна.

Переданий костел св. Марії Магдалини, австрійський уряд іменував українською церквою Народження Діви Марії, тому давні привілеї саме від цієї церкви, колись найбільшої у Стрию, а згодом занепалої, були успадковані. Коли ж розібрали стару дерев’яну церкву Успіння, що ще короткий час стояла на своєму історичному місці, нову церкву, передану українцям австрійцями, вирішили назвати церквою Успіння Пречистої Діви Марії.

З 1843 до 1846 року триває перебудова церкви Успіння Пречистої Діви Марії — замість дерев’яних стін храму до мурованого святилища добудували стіни муровані — наву вірних і дзвіницю.

В 1886 році церква Успіння чудом вціліла, не згорівши в великій пожежі у м. Стрию.

В 1937 році в церкві встановлено кипарисовий іконостас різьбяра Михайла Наконечного з Кам’янки Стромилової. Ікони належать авторству відомого у Галичині художника Василя Дядинюка з Лохвинця, що на Вінниччині.

Боячись реакції стрийського пароха о. Миколая Ліщинського, перед процесом підготовки псевдособору з ліквідації УГКЦ, 31 травня 1945 року НКВС видає постанову про його арешт. Після довготривалих допитів о. Миколая Ліщинського «за співпрацю з антирадянськими організаціями українських націоналістів» засудили до виправно-трудового табору терміном на 10 років, де він і загинув. Церкву Успіння радянська влада переводить під крило Російської Православної Церкви, вірні УГКЦ переходять у підпілля.

25 січня 1946 року переселенці привозять до Стрия Чудотворну ікону Ліської Богородиці.

3 грудня 1989 року громада під проводом отця-редемпториста Миколая Костюка повертає храм Успіння Пресвятої Богородиці в лоно УГКЦ.

В 1993–1996 роках парафіяни під проводом оо. Миколая Костюка і Петра Мірчука звершують історичне прагнення — розширення церкви, добудувавши бічні нави.

Декретом Блаженнішого Любомира від 28 серпня 2000 року, даного у Львові при архикатедральному соборі Святого Юрія у празник Успіння Пресвятої Богородиці (протокол № Р 2000/840), заснована Стрийська єпархія УГКЦ і церква Успіння стає катедральним храмом Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий.