СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
Владика Василь Івасюк про старця Симеона та приготування до мирної смерті
Нині євангелист Лука дає можливість порівняти сивого старця Симеона і новонароджену дитинку Ісуса. Ця подія відбулася багато-багато років тому у єрусалимському храмі. З одного боку — праведний і благочестивий старець Симеон дуже старий роками, а з другого боку — Боже Новонароджене немовля на його руках — це потіха, надія і спасіння для людей всього світу. «Нині відпускаєш раба Твого… з миром» (Лк. 2, 29), — вимовляє Симеон. Він побачив Того, Хто несе спасіння всім людям і тепер може вже спокійно померти.
«Ми є Церквою, яка відчуває відповідальність за Австралію, Україну та цілий світ!» — владика Петро Стасюк під час святкування 70-річчя УГКЦ в Австралії
9 лютого 2020 року Українська Греко-Католицька Церква в Австралії на чолі із правлячим архиєреєм Єпархії свв. верх. апп. Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн для українців католиків в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії владикою Петром Стасюком подячною Божественною Літургією відзначила 70-річчя перебування УГКЦ у штаті Вікторія (Австралія). З цієї нагоди владика Петро поділився спогадами про перші роки служіння для українців у церкві св. Августина у м. Мельбурн.
Звернення владики Михаїла Колтуна з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння
Звернення преосвященного владики Михаїла Колтуна, єпарха Сокальсько-Жовківського та керівника Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України, з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння, що затверджений Синодом Єпископів УГКЦ у Неділю про блудного сина.
«Святість, свідчення і служіння — це три виміри справжнього християнина», — владика Василь Івасюк
Сенс християнського життя визначається присутністю в ньому обов’язкового служіння. Це не є випадковість. Християнин мусить за власною волею присвятити своє життя якійсь важливій справі, котра служила би поширенню віри людей в Ісуса Христа і Його Церкву. Таке життя несе із собою біль, страждання, спокуси, випробування. Насправді саме у служінні відчувається спасаюча та лікуюча благодать Спасителя. Служіння, спрямоване на виконання волі Божої, обов’язково стає джерелом пасхальної радості й євангельського натхнення.
«Країна Голокосту і Бабиного Яру повинна молитися разом з митником за навернення ворога, котрий у нас стріляє», — владика Василь Івасюк
Видатні українські громадські та політичні діячі разом з духовенством мають чинити особисте покаяння та прощення. Суспільство має взяти за приклад жителів Ніневії та каятися за всіх полеглих. Країна Голокосту і Бабиного Яру повинна молитися разом з митником за навернення ворога, котрий у нас стріляє. Господь почує крик душі народу і саме це є початком миру. В нашій історії є багато сторінок з кривавими потрясіннями. Особливим болем залишається трагедія українського народу, яка продовжується і сьогодні. Знищено тисячі невинних братів і сестер. Просимо прощення і рівною мірою прощаємо злочини і кривди, вчинені щодо нас, — це єдина духовна формула миру й порозуміння.
«Перед Богом не можна скрити справжнього обличчя, бо справжнє обличчя людини — це її серце», — владика Богдан Дзюрах
Приходимо перед обличчя Боже. Перед цим обличчям з людини спадають маски. Бо перед Божими очима нічого не можна скрити. Хоч людина у своєму засліпленні навіть і тут намагається вдавати, накладати на себе маски, однак нічого їй не допоможе, жодна косметика, жоден макіяж… Людина може говорити про себе що завгодно. Наприкінці цієї розмови перед обличчям Божим їй треба буде рано чи пізно почути вирок, почути правду про себе саму. І цією правдою може бути: «Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе — осоружне Богові» (Лк. 16, 15). Ці слова Ісус сказав до фарисеїв, і вони якнайкраще підсумовують діалог із Богом, який описує нинішнє Євангеліє.
«Відчиняються двері покаяння!» — ієрархи УГКЦ в США на Великий піст
Молячись, визнаємо те, що лише увійшовши в «пустелю власного серця» і, розважаючи в своїй душі, здійснюємо перший крок на шляху до покаяння та наближаємося до порожнього гробу Господнього у день Пасхи.
Постанови Вісімдесят четвертої сесії Синоду Єпископів КГВА
Постанови Вісімдесят четвертої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, що відбувся впродовж 29–30 січня 2020 року у м. Львів-Брюховичі.
Владика Василь Івасюк: Історія навернення Закхея — приклад для сьогоднішніх корупціонерів
Кожний із нас в житті подібний до цього митаря і відчуває близьке дихання Божої благодаті. В чому маємо трудність? Нам перекриває доступ до Ісуса Христа натовп людей. Натовп людей — це наші гріхи, пристрасті, попередні привички. Вони стіною відгороджують нас від Бога. Закхей ростом був малий. Християнин невеликого росту — це духовно не зрілі люди, тобто вони є духовними карликами, придавлені своїми гріхами і тому не можуть бачити Христа.
«Я хочу побажати собі і кожному із вас справжніх зустрічей з Ісусом», — владика Богдан Дзюрах у Неділю про Закхея
А сьогодні, коли ми цією неділею про Закхея розпочинаємо підготовчий період до Великого Посту, я хочу побажати собі і кожному із вас справжніх зустрічей з Ісусом. Не поверхових, коли ми наче є і близько до Ісуса, але ховаємося від Нього, щоб не зустрітися із Ним по-справжньому, тримаємося від Нього «на безпечній віддалі»: прийшли до храму, поставили свічку, послухали проповідь, а відтак самі повернулися додому, до своїх щоденних і буденних справ, до свого попереднього способу життя.
Владика Петро Стасюк: «Секуляризація Заходу є водночас важливим елементом втрати людської гідності в інших частинах світу»
Протягом минулого століття (1900-ті роки) вважається, що більше християн померло за свою віру, ніж за всі століття до цього, із самого моменту народження Христа.
