Проповіді та промови

«Без Воскреслого Христа немає відповіді на надзвичайно болючу проблему людства — смерть», — владика Ярослав Приріз

Син вдови з Наїну, дочка Яіра і Лазар — це ті особи, про воскресіння яких із мертвих Ісусом розповідає нам Священне писання. Четверта ж зустріч Ісуса зі смертю була його особиста. Там смерть позбулася свого жала і сили — Христос своєю смертю подолав смерть. Сьогодні є тільки один спосіб перемогти смерть — охреститися в ім’я Пресвятої Тройці, у вірі віддати своє життя нашому Господу, жити Його Заповідями, вслухаючись в Його Слово, єднатись з Ним через Євхаристію та свідчити Божу любов через життя до воскресіння.

Шептицький out of the box

Про Шептицького важко говорити стандартними фразами, його вчинки були нестандартними, він завжди діяв out of the box [ексклюзивно, поза рамками]. Це був ґлобальний лідер, і українцям, греко-католикам Галичини просто пощастило, що він народився саме в цей час. І хоча в народному рейтингу найвидатніший українців він займає 55 місце — між Василем Стусом і Павлом Полуботком, після Щербицького, Андрія Шевченка і Олега Блохіна, проте навряд чи через 70 років після їхньої смерті молоді люди вивчатимуть їхню спадщину. Я вважаю, що Шептицький — найбільший українець ХХ ст. Його спадщина тільки зараз розкривається.

Провідник народу не призначений, а від серця: літопис похорону праведного митрополита Андрея

Митрополиту Андрею Шептицькому присвячені численні видання. Здавалось, кожен аспект його життя розписаний не в одному творі наукової та художньої літератури. 1 листопада, коли відзначають перехід владики до вічності, ми спробуємо представити подію смерті і похорону Митрополита Андрея. На це подивимося з двох незвичних сторін: з погляду непримітного літописця о. Тита Процюка, брата одного з монастирів Студійського уставу, до відновлення якого спричинився кир Шептицький, та за допомогою документів радянських спецслужб.

75 років тому вістка про смерть митрополита Андрея Шептицького приголомшила українців

1 листопада у Львові вшановують 75-ті роковини смерті митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького. 1 листопада 1944 року духовний провідник церкви відійшов у вічний світ. Прощались із владикою тоді вже у радянському Львові. Комуністична влада не наважилась перешкодити багатолюдній похоронній процесії. Однак довкола смерті митрополита Кремль робив чимало наклепів і міфів, донині існує багато літературних вигадок.

Владика Богдан Дзюрах: Віра, родина, просвіта, єдність — найважливіші камені для побудови майбутнього Церкви та Української держави для митрополита Андрея Шептицького

Віра, родина, просвіта, єдність — ось тих кілька найважливіших каменів, які митрополит бажав закласти у підвалини будучности своєї Церкви і народу. Таку будучність він бачив, такої будучності бажав, її він будував словом, молитвою, своїм подвижницьким життям. Але, через людські і історичні обмеження, очевидно, не міг довершити усіх своїх планів, здійснити усі свої проєкти і бажання, то ж передав у спадок нам, своїх духовним дітям, обов’язок продовжувати це його спасенне діло.