Звернення ВРЦіРО з нагоди Всеукраїнського дня довкілля і 35-х роковин Чорнобильської катастрофи

ЗВЕРНЕННЯ

Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій

17 квітня Україна відзначає Всеукраїнський день довкілля, а 26 квітня — вшановує 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи, яка призвела до згубних соціально-екологічних наслідків планетарного масштабу. Особливо постраждали люди та довкілля у нашій країні. Десятки тисяч квадратних кілометрів радіоактивно забрудненої землі, багатомільярдні матеріально-економічні втрати, вимушене переселення сотень тисяч потерпілих, підвищення рівня захворюваності та передчасна втрата життя — це ще далеко не повний перелік трагічної спадщини сумнозвісної аварії на ЧАЕС.

На жаль, наслідки Чорнобильської катастрофи — це не лиш питання минулого, вони актуально гострі для сотень тисяч ліквідаторів наслідків Чорнобильського лиха та потерпілих від згубного впливу радіації. Це також і питання майбутнього, адже до тепер ще не народилися всі жертви Чорнобиля, і його болісне відлуння відчуватимуть прийдешні покоління.

Із глибоким занепокоєнням констатуємо нині також і про інші численні проблеми довкілля та соціально-екологічні виклики. Вже восьмий рік разом із людьми від воєнних дій на Сході України страждає все створіння Боже — природа. Масова вирубка лісів, зокрема на схилах Карпат; знищення природи неконтрольованим видобутком бурштину; забруднення повітря тепловими електростанціями, металургійними та хімічними підприємствами, а також транспортом; виснаження та деградація земель, забруднення ґрунтів і підземних вод відходами тваринництва та внаслідок надмірного використання мінеральних добрив й отрутохімікатів у сільському господарстві; забруднення довкілля побутовими та промисловими відходами; хаотична забудова зелених зон у містах…, — все це лиш окремі фрагменти сумної картини загальної екологічної ситуації нашої країни.

Об’єднана у громадську спілку релігійна спільнота України не може стояти осторонь екологічних викликів і, піднімаючи голос на захист Божого створіння, піклується передусім про благо людини, її гідність та життя у спільному природному домі. Людина — одночасно першопричина і жертва екологічного лиха. Ми — частина створеної Богом природи, забруднюючи та знищуючи яку, стаємо жертвою власної діяльності.

У світлі віри у Всевишнього Творця зловживання його природними дарами і руйнування нашого спільного дому є соціально-екологічним гріхом. По хижацьки вирубуючи ліси, виснажуючи землю й інші природні ресурси, забруднюючи та руйнуючи наш спільний природний дім, ми підриваємо основи суспільного добробуту йнаціональної безпеки, порушуємо заповіді Господні та принципи справедливості, а також зазіхаємо на фундаментальні права на здорове та безпечне довкілля сучасників і прийдешніх поколінь.

Оскільки екологічна криза закорінена передусім у самій людині, то для її подолання головне значення має плекання духовності, моральної відповідальності та культури благоговіння перед життям і бережливого ставлення до нашого спільного, створеного Богом, природного дому.

Зважаючи на те, що соціально-екологічні проблеми України є численними, вагомими та багатогранними, то й зусилля, спрямовані на їх вирішення, мають стати комплексними і сталими. Ефективна відповідь на сучасні екологічні виклики залежить від усіх учасників суспільного процесу, кожен з яких, починаючи від влади та державних природохоронних інституцій, громадських організацій, і аж до окремих громадян, відповідно до вимог принципів спільного блага, субсидіарності та солідарності, а також власної компетенції, має зробити свій автентичний внесок задля збереження спільного природного дому.

Особливу увагу потрібно приділити створенню сучасної системи нагляду за станом довкілля, вдосконаленню екологічного законодавства та впровадженню механізмів його ефективного виконання на загальнонаціональному, регіональному та локальному рівнях. Необхідною є соціально-екологічна політика заснована на концепції інтегральної екології та сталого розвитку суспільства, направленого на забезпечення потреб усіх членів суспільства за умови збереження та поетапного відтворення довкілля, а також створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і потребами майбутніх поколінь.

Водночас особливу увагу необхідно звертати на горизонтальні реформи, без проведення яких галузеві зміни залишатимуться під ризиком не впровадження у життя. Зокрема, як би досконало не були прописані норми поводження з відходами, які б заборони рубок не приймались, — вони не будуть діяти та виконуватись без належної системи контролю, юридичної відповідальності, підвищення обізнаності й екологічної (зокрема й еколого-правової) свідомості населення.

Оскільки екологічні проблеми загостюються на фоні браку належної екологічної свідомості та культури поведінки, то дуже важливими є екологічна освіта та виховання, які мають починатися з раннього дитинства і тривати все життя. Привчати до природоохоронного бачення варто вже з найменших років у сім’ї, дитячих садках, загальноосвітніх школах, а згодом у вищих навчальних закладах.

Кожен має усвідомити особисту відповідальність за збереження нашого спільного дому, що не має обмежуватись окремими акціями, як наприклад, висаджування дерев, розчищування джерел і прибирання довкілля. Потрібен цілісний підхід й мудре управління природними дарами, бережливе ставлення до речей, одежі, житла, води, енергії та інших ресурсів у всіх без винятку сферах нашого життя та діяльності.

Усвідомлюючи багатогранні взаємозв’язки між моральним законом, людиною та її природним довкіллям, намагаючись вирішувати екологічні проблеми солідарно, цілісно та в їх витоках, плекаючи екологію всіх без винятку вимірів життя та діяльності людини, стаємо гідними управителями Божих дарів, здатними захистити наш спільний дім, уникнути техногенних катастроф, зберегти й примножити природну спадщину Творця і забезпечити сталий розвиток суспільства. До чого й закликаємо всіх людей доброї волі.

16 квітня 2021 року, Київ