СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Зло довго тривати не може!» Які настанови для українців залишив мученик Йосиф Сліпий
17 лютого 2026 року минає 134 роки від дня народження Йосипа Сліпого — предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, кардинала і одного з моральних авторитетів українців ХХ століття. Його життя показало приклад стійкості перед тоталітарною радянською системою, а слова стали дороговказом для українців, які переживають випробування війною та політичним тиском світу.
Йосиф Сліпий, наступник митрополита Андрея Шептицького, очолив Церкву в один із найтрагічніших періодів її історії. У 1945 році мученика заарештувала радянська влада. Він провів у таборах і засланні 18 років. Після звільнення 1963 року йому фактично поставили умову мовчання — світ не мав ні чути, ні бачити главу переслідуваної УГКЦ. Проте навіть у вимушеній еміграції він продовжив свідчити про свою Церкву і народ. OBOZ. UA розповість, які настанови він давав українцям і які істини поширював.
«Зло довго тривати не може!»
У своїх листах і проповідях Сліпий неодноразово наголошував: зло не є вічним. Його досвід нічних арештів, таємних судилищ і табірних знущань не зламав переконання, що правда зрештою перемагає цинізм і насильство.
«Все могло бути набагато гірше: вас могли ще бити й принижувати. Запам’ятайте, зло довго тривати не може!» — писав він, згадуючи пережиті приниження, допити й катування.
«З дрібних цегол виростає гігант»
Патріарх застерігав від страху й безнадії, закликаючи «великого бажати». На його переконання, навіть якщо людина не може здійснити грандіозних звершень, вона здатна прагнути високої мети й долучатися до великої справи маленькими, але послідовними кроками.
«Великого бажайте! … Одушевлятися великим, високим і мати перед очима гідну мету — само собою підносить людину.… Людина росте зі своїми задумами і своїми планами. Високі пориви її підносять, а низькі і грішні похоті руйнують. Правда, не кожний вродився генієм і не кожному дав Бог довершувати спасенні діла і повертати умовинами часу, немов коловоротом, але кожному дано бажати „великого“, молити Бога про те, помагати посильно у великих духовних будовах, бо з дрібних цегол виростає гігант. Кожний може чинити добре, а в кожному доброму є і велике», — наголошував він.
«Одна з найголовніших причин нашого упадку»
Окрему увагу Сліпий приділяв єдності. Він вважав розбрат і внутрішні чвари однією з головних причин національних поразок.
«Внутрішні непорозуміння і дух незгоди — це одна з найголовніших причин нашого упадку… Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність», — писав єпископ, закликаючи відкласти амбіції заради спільного блага України і Церкви. На його думку, любов до Батьківщини проявляється не лише в словах, а передусім у щоденній праці, молитві та відповідальності.
«Сьогодні Патріарх Йосиф ще раз нагадує кожному з нас, щоб ми нічого не боялися, навіть якщо нам здається, що виходу в нашій біді вже немає», — нагадували його слова в УГКЦ Івано-Франківської архиєпархії.
Зокрема, Сліпий казав: «Навчіться, що все своє, рідне, треба любити. Любіть свій нарід, за нього постійно моліться, для нього працюйте, вчіться і жийте».
«Два нерозлучні товариші»
Йосип Сліпий також підкреслював важливість гармонії віри і науки. Він називав їх «двома крилами», які підносять людський дух. Ця думка стала фундаментом його освітньої діяльності вже після звільнення, коли в Римі він розбудовував Український католицький університет і працював над зміцненням українців у діаспорі.
«Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори, — це віра і наука. Від початку людської історії вели вони людину впродовж віків, як два нерозлучні товариші, удосконалювали її знання, мораль і життєві вимоги. Ціль науки — пізнати правду. Об’явлення не відводить науку від правди, але відкриває нове. Певність надприродних правд є більша, ніж природних, бо їх відкриває непомильний Бог, а не помильний чоловік. І тому наука й віра не тільки не можуть собі суперечити, але, навпаки, мирна співпраця і взаємна поміч виходить їм на обопільну користь», — стверджував Йосиф Сліпий.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
