«Жити і працювати на славу Божу»: у цей день, 152 роки тому, народився блаженний Климентій Шептицький

17 листопада 2021

«Краще пізно, ніж ніколи» — каже крилатий вислів. Десь так сталося і з пам’яттю про родину Шептицьких та їхнє непересічне місце в українській історії. Лише на третьому десятку державної незалежності українське суспільство дозріло до належної оцінки того глибинного внеску, який для розбудови місцевої спільноти та становлення української ідеї зробили представники родини Шептицьких.

«Жити і працювати на славу Божу»: у цей день, 152 роки тому, народився блаженний Климентій Шептицький

Не все так погано у нашому домі, бо від 2015 року у Львові, з нагоди 150 років від Дня народження Владики Андрея, стоїть пам’ятник цьому діячу, а отця Климентія Шептицього проголосили «Праведником народів світу». Водночас ці постаті ще мають чим нас здивувати. Відтак варто відкривати та осмислювати їх, вивчати і аналізувати спадщину, продовжувати їхню справу. Зараз є нагода для такого, адже саме 17 листопада народився Климентій Шептицький — брат митрополита Андрея, без якого той не був би таким, яким ми його знаємо.

Прилбичі

Марія Казимир Шептицький народився 17 листопада 1869 року у селі Прилбичі Яворівського району Львівської області, у родинному маєтку Шептицьких. Він був шостою дитиною у сім’ї графа Яна Кантія Шептицького та Софії з Федрів Шептицької, молодшим братом митрополита Андрея. Марія Казимир чи просто Казьо — саме так впродовж першої половини життя у родині називали, у майбутньому, блаженного Католицької Церкви та «Праведника народів світу», відомого релігійного діяча, архімандрита Климентія Шептицького.

«Доктор обидвох прав»

Важко навіть подумати про інший варіант розвитку подій, але Казимир Шептицький отримав дуже ґрунтовну освіту. Спочатку він навчався вдома — з запрошеними викладачами і під наглядом матері. Відтак продовжив студії у гімназії св. Анни у Кракові, вивчав право у Ягеллонському університеті (Краків), поглиблюючи знання при університетах у Мюнхені та Парижі. Очевидно, що перед дипломованим фахівцем зі світського й канонічного права у той час відкривалась широка дорога. Казимира Шептицького чекала блискуча політична кар’єра чи забезпечене життя з юридичної практики. Цим шляхом він і пішов.

Посол, господарник, син

У 1900 році Казимир Шептицький був вибраний послом до Віденського парламенту. Його виступи привертали увагу, молодий політик швидко зробив собі ім’я і отримував непогані репутаційні дивіденди. Щоправда, у 1907 році парламент було розпущено, а Казимир Шептицький вирішив призупинити політичну діяльність. Він з головою поринув у те, чим раніше займався паралельно з політичною діяльністю — господарські справами, спілкування з рідними і ін. Намагався краще розібратися із лісовою справою, навчався у одному із найкращих лісництв у імперії, опікувався господарством. Казимир Шептицький багато часу проводив із мамою, їздив з нею на лікування до Італії.

Бойрон

Рішення Казимира Шептицького стати монахом не було миттєвим. Він багато роздумував, шукав себе, а у 1910 році вирішив присвятити себе служінню Богу. Дещо згодом, за порадою свого брата, митрополита Андрея, він їде до Німеччини — у монастир бенедиктинів у Бойроні, де впродовж року випробовував себе у чернецтві. Відтак остаточно вирішив стати на шлях служіння. Монахом Казимир Шептицький став після сорока років успішного світського життя.

Ігумен студитів

У 1912 році Казимир Шептицький розпочав новіціат у монастирі студитів у Камениці, що в Боснії. Саме там, у 1913 році, він прийняв монаший постриг із іменем Климентій. Відтак мав богословські студії у Інсбруку. У 1915 році брат Климентій був висвячений на священика. Після завершення богословських студій о. Климентій повернувся до Львова і став настоятелем монастиря святого Йосифа. Пізніше його призначили настоятелем студитів в Свято-Успенській лаврі в Уневі, з 1926 року став ігуменом. Отець Климентій не просто очолював цю чернечу спільноту, але й писав настанови, ціллю яких стало виховання і відродження чернецтва УГКЦ.

Пліч-о-пліч з братом

Отець Климентій Шептицький був активним учасником церковного життя: він підтримував розвиток сакрального мистецтва, часто виступав із доповідями з богословських та важливих суспільних питань. Відтак був у пошані у середовищі не лише духовенства, але й серед представників інших спільнот. Водночас, отець Климентій ніколи не позиціонував себе як фігура самостійна, яка провадить діяльність поза векторами, що були окреслені митрополитом Андреєм. Вони разом працювали над статутом для студитів, який має назву «Типікон». У 1937 році цей проект подали на затвердження Конгрегації для Східних Церков. Від того ж 1937 року отець Климентій проводив значно більше часу у Львові — щоб бути поруч з братом. У 1939 році брати Шептицькі разом їздили до Рима задля привітання новообраного папи Пія ХІІ. Перебував з братом о. Климентій в часі радянської та німецької окупації Львова, у останні миті життя Владики Андрея.

Кардинал Йосиф Сліпий, укладаючи життєпис митрополита Андрея, детальніше зупинився на фігурі отця Климентія. Називав того співробітником та правою рукою майже у всіх справах Владики Андрея.

Листи у Ватикан

У 1944 році новий очільник УГКЦ, о. Йосип Сліпий, призначив о. Климентія архімандритом студитів. Після Львівського псевдособору й арешту греко-католицького духовенства, останній, фактично, перебрав функції керівника Церкви. Отець Климентій писав листи до ієрархів у Ватикані, щоб інформувати Святий Престол про справи в Україні. Його кореспонденцію перехопили радянські спецслужби. Цей аргумент було використано проти нього під час слідства. У червні 1947 року його арештували. Трапилося це в Унівській лаврі. Отцю Климентію інкримінували «антирадянську діяльність». Зі звинуваченнями він не погодився: «Я — монах, жодної політичної діяльності я не провадив».

Володимирський централ. 8 років

На початку 1948 року о. Климентія Шептицького засудили до 8 років в’язниці. Транзитом через Москву він опинився у Володимирі — тюрмі, яка називається Володимирський централ. Варвара Ларіна, одна з працівниць в’язниці, пригадувала, що отець Климентій завжди посміхався, коли йому приносили їжу.

Тобто навіть в таких умовах не втрачав обличчя та людського єства. Ще до переїзду на російські терени він зазначав, що для нього «тюремна камера — це монаша келія. Живу так, як жив би в монастирі. Тішуся тим, що можу багато молитися, що можу все те переносити та жертвувати себе Господу Богу». Однак, складні та невідповідні умови перебування, тривале слідство у справі й немалий тюремний термін мали дуже негативний вплив на здоров’я о. Климентія. 1 травня 1951 року він помер. Оскільки похований був на цвинтарі, який розташований під стінами тюрми, де особистістю померлого абсолютно не переймалися і жодних ідентифікаційних маркерів не залишали, його могила не віднайдена досі.

«Праведник народів світу», невинний

У 1991 році архімандрита Климентія Шептицького було посмертно реабілітовано і визнано невинним. Наступним етапом відбілення його репутації та чесного імені став 1996 рік, коли отця Климентія, за порятунок ним євреїв у роки Другої світової війни, проголосили «Праведником народів світу». Папа римський Іван Павло ІІ, перебуваючи в Україні з офіційним візитом, у червні 2001 року беатифікував архімандрита Климентія Шептицького.

Музей під відкритим небом імені Климентія Шептицького

Із ініціативи саме отця Климентія Шептицького перевезли до Львова із села Кривка, що на Сколівщині, церкву святого Миколая. Храм освятили як церкву Святої Софії. З цієї святині розпочиналась історія створення музею під відкритим небом, який сьогодні відомий львів’янам та відвідувачам міста як «Шевченківський гай». Митрополит Андрея, а також знані митці та колекціонери підтримали тоді ідею брата Климентія, що завершилося втіленням хорошої ініціативи. Між іншим, згаданий вище храм став ще й головною святинею Свято-Іванівської лаври студитів. Відтак «Шевченківський гай», музей архітектури та побуту, у наші дні носить ім’я блаженного Климентія Шептицького.

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

В’ятрович В. Історія з грифом «Секретно»: Архімандрит Климентій, обвинувачений за віру // ТСН, 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tsn.ua/analitika/arhimandrit-klimentiy-obvinuvacheniy-za-viru.html
Єрм. Юстин Бойко. Про особливість духовного профілю Блаженного Климентія Шептицького // Форпост, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://forpost.lviv.ua/history/12438-pro-osoblyvist-dukhovnoho-profiliu-blazhennoho-klymentiia-sheptytskoho
Священномученик Климентій Шептицький (1869–1951) // Інститут історії Церкви Українського католицького університету [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ichistory.org.ua/2013/11/10/blazhenni-novomuchenyky-ugkts-klymentij-sheptyts-kyj-2/
Терещук Г. 150-річчя від народження Климентія Шептицького. Аристократ, архимандрит УГКЦ загинув у в’язниці Москви // Радіо Свобода, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/klymentiy-sheptytskii-150/30275522.html
Франців У. Блаженний священомученик Климентій Шептицький // Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lvivskansen.org/news/o-klymentij-sheptyczkyj-biografiya/