«Залишатись людиною, яку б дорогу не обрав». Сьогодні — четверта річниця смерті Блаженнішого Любомира

31 травня 2021

Коли сьогодні пригадуємо Любомира Гузара (26 лютого 1933–31 травня 2017), у пам’яті одразу ж виникають асоціації із непересічною особистістю, кардиналом і предстоятелем УГКЦ, справжнім моральним авторитетом. Однак, цьому всьому передував довгий, звивистий і насичений випробуваннями шлях. Більша частина життя Блаженнішого Любомира минула поза межами України. Проте отримані досвід та знання чи не найбільше він апробовував саме тут, на рідних теренах — у настановах для вірних та суспільства загалом, у корисних проектах та ініціативах, які він започатковував/підтримував.

«Залишатись людиною, яку б дорогу не обрав». Сьогодні — четверта річниця смерті Блаженнішого Любомира

Вслід за Йосипом Сліпим

Львів, Зальцбурґ, Стемфорд та Вашинґтон — це неповний, але вражаючий перелік міст, у закладах яких Любомир Гузар здобував освіту. Вплив на формування його як особистості мав також «Пласт», членом якого він був.

У цій організації, як сам зізнавався, навчився постійно працювати над собою. За кордоном почалося і його служіння, хоч рішення, що буде священиком, він прийняв ще у шкільні роки в рідному Львові. Значний вплив на нього мала зустріч із патріархом Йосипом Сліпим, що трапилося наприкінці 1960-х років. Молодий Любомир Гузар був захоплений цією незламною особистістю і залишився із кардиналом Йосипом у Римі, там закінчував студії. Тодішній глава УГКЦ також помітив здібності Любомира Гузара. Відтак його відрядили для налагодження діалогу із релігійними громадами у Канаді, Бразилії, Австралії тощо. Цю сторінку біографії о. Любомир згадував так: «Тоді я зрозумів, що люди скрізь однакові. Їх хвилюють одні і ті ж проблеми, і якщо ви до них добрі, то і вони будуть ласкаві до вас».

Єпископ, але таємний

У 1977 році кардинал Йосип Сліпий, боячись за збереження ієрархії УГКЦ, самовільно висвятив трьох єпископів. Про це не було повідомлено папу чи інших сановників, що розходилось із правилами Ватикану. Одним із цих єпископів і був Любомир Гузар. Й таким, таємним єпископом, він залишався аж до 1996 року, коли Папа Іван Павло ІІ офіційно цей стан затвердив. Відтак його єпископство майже двадцять років залишалося таємницею. Характерно, що через багато років після цієї події, саме Любомир Гузар відкривав пам’ятник Йосифу Сліпому у Тернополі — на території, з якої той був родом.

Проти течії

Уже згадувалось про комунікаційні здібності Любомира Гузара. Такими талантами, а також здатністю діяти нестандартно й приймати оригінальні рішення він виділявся завжди. Про останнє, зокрема, часто пригадує дисидент, знаний правозахисник і віцеректор Українського католицького університету Мирослав Маринович. Один із таких епізодів мав місце у 1996 році, на соборі Української Греко-Католицької Церкви. В певний момент зібрання звелося до надмір запальної та емоційної полеміки, що жодним чином не сприяло загальному успіху. Тоді о. Любомир розвернув до дискутантів ікону й попросив їх посидіти декілька хвилин у тиші та помолитися. Ця дія не просто зняла градус дискусії, але й стала запобіжником, який не дозволяв учасникам повертатися до емоцій.

Рідний чужинець

У січні 2001 року Синод єпископів УГКЦ обрав Любомира Гузара архієпископом, а українське громадянство він отримав ще пізніше — у 2002 році. У далекому 1944 році його родина залишила Львів, де Любомир Гузар народився і зробив перші кроки, а після декількох наступних переїздів вони осіли у США.

Відтак він ріс і формувався як особистість поза межами України, це майже п’ять десяків років життя. Любомир Гузар часто згадував, що в окремі моменти почував тут себе чужинцем. З іншого боку, за кордоном, хоч і добре та спокійно, але також не у всьому комфортно.

Такий стан речей, з одного боку, може й стояв на заваді цілковитого розуміння психології та ментальності місцевих, їхніх проблем. Водночас, це давало можливість погляду зі сторони й було своєрідним ковтком свіжого повітря в плані підходів та ідей.

Нове обличчя Церкви

Якщо Йосип Сліпий зумів зберегти УГКЦ в умовах підпілля, а його наступники повернули її в Україну, то Любомир Гузар твердо поставив її на ноги й надав нових рис та своєрідності. По-перше, уже в якості предстоятеля, під час діалогу із Ватиканом, він однозначно підкреслював що УГКЦ належить до церков східного обряду. По-друге, у 2005 році саме він був ініціатором перенесення головної резиденції голів УГКЦ до Києва та побудови там Патріаршого собору. Тоді ж відбулась і зміна офіційної титулатури глави — на Верховного Архієпископа Києво-Галицького. Комплекс цих заходів можна вважати новою сторінкою в плані ідентифікації та позиціонування УГКЦ, важливим кроком від локальної до загальнонаціональної Церкви.

Лідер нації і моральний авторитет суспільства

Коли у Любомира Гузара запитували, як це бути моральним авторитетом для цілої країни, він відповідав, що не знає. У той самий час, він ніколи не обмежувався лише церковними справами, займався також і суспільними. Зокрема, у 2011 році, вже після відходу з посади глави УГКЦ, він виступив з ініціативою створення групи «Першого грудня». Це спілка інтелектуалів, які, послуговуючись власними знаннями та авторитетом, дбають про розбудову громадянського суспільства в Україні. Відтак вплив Любомира Гузара був завжди і до його думки прислухалися. Він був активним учасником Революції Гідності, де вся його діяльність проходила під гаслом, що просто бути добрим недостатньо, добро треба чинити. Останнє він бачив обов’язковою умовою, якщо ми хочемо жити у нормальній країні і таку її передати дітям та онукам.

Півтора конклава

Коли у 2005 році помер папа Іван Павло ІІ, кардинал Любомир Гузар був одним із претендентів на Апостольський престол. Він мав певний авторитет і підтримку, аргументів на його користь вистачало. З іншого боку, учасників конклаву стримувало те, що раніше він мав американський паспорт, також походження із Східної Європи (другий підряд Папа з цього регіону). Відтак після обрання папи Бенедикта XVI, кардинал Любомир Гузар повернувся до виконання своїх попередніх повноважень. Цікавий момент, що він міг бути і одним із тих, хто обирав би і наступника папи Бенедикта XVI, Папу Франциска І. Однак, на час конклаву йому вже виповнилося 80 років — за постановами Апостольської конституції, кардинал, якому виповнилося 80 років, не може бути учасником обрання нового Папи.

Місце сили

Діяльність Любомира Гузара є яскравою сторінкою в історії роду Гузарів. Однак, не єдиною такою! Серед його предків було багато гідних діячів на ниві медицини, науки, дипломатії тощо. Були лікарі письменниці Ольги Кобилянської, особисті перекладачі Августина Волошина, перекладачки Василя Стуса французькою тощо.

Жити — означає любити

Частину уроків та настанов Любомира Гузара ми вже опанували. Разом з тим, є матеріал, який ще потребує вивчення чи доопрацювання. Тим більше, що його слова та рекомендації досі не втрачають актуальності та ваги. Закінчимо найпростішою, але й найглибшою з них. Якось, на зустрічі із підприємцями, хтось запитав у нього як навчитися любити. Блаженніший відповів з гумором, глибоко і просто водночас: треба спробувати!

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

Гузар: Треба чинити добро // День, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/news/011213-guzar-treba-chiniti-dobro
Любомир Гузар: глава УГКЦ, який повів церкву на схід // BBC News Україна, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-38303285
Титиш Г., Шеремет П. Любомир Гузар. Людина з янголом на плечі // Українська правда, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/articles/2016/10/28/7121750/
Фещенко Р. Могутній старець. Як Любомир Гузар став моральним авторитетом нації // Новое Время, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://nv.ua/ukr/publicatio ns/mogutnij-starets-jak-ljubomir-guzar-stav-moralnim-avtoritetom-dlja-natsiji-spetsproekt-nv-65191.html

За матеріалами Євгена Гулюка для релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ