СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Йдімо до Нього з відкритими руками і отримаймо Його любов», — владика Давид Мотюк у великодньому привітанні
«Сьогодні ми святкуємо славне свято Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа […]. Воістину, «це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім!» — розпочинає своє Великоднє привітання Преосвященний владика Давид Мотюк, єпарх Едмонтонський Української Греко-Католицької Церкви.
Насамперед, владика Давид повертається до початків створення людини, пригадуючи про те, що вона була створена на образ і подобу Божу та оселена в раю. Однак, невдовзі перша людська пара Адама і Єви відкинули Божу волю щодо них: «Божий план для кожного людського створіння передбачав життя в гармонії з Богом і один з одним. Наше покликання полягає в зростанні у подібності до Бога. На жаль, наші предки Адам та Єва вчинили непослух щодо Божої волі і протиставили свою волю до волі Божої. Вони думали, що зможуть зайняти місце Бога і за це були вигнанні з Едемського саду».
Відтак людська особа залишилася із постійним прагненням повернутися назад, до дому свого Небесного Отця: «З того часу, ми шукаємо можливості повернутися до Отця. Ми, немовби стоїмо перед брамою раю, стукаємо і просимо щоб нас впустили назад. Але двері раю можуть відкритися лише зсередини. І ці двері були відчинені нашим Спасителем Ісусом Христом через його страждання, смерть на хресті та його воскресіння на третій день».
Опісля, владика Давид, цитуючи автора книги «Великопісна весна» Томаса Гопка, підкреслює цей характер очікування та смутку за небесною домівку, що проявляється у богослужіннях Великого посту, а особливо — у літургійних текстах Неділі блудного сина: «Тематика притчі про блудного сина присутня впродовж цілого великопісного періоду. Ми змарнували все, що наш добрий Бог нам дав. Ми знищили наше життя і наш світ. Ми забруднили повітря, воду і землю. Птахи, риби та тварини страждають через нашу злобу. Ми занапастили наші тіла та наш розум. Ми покинули сопричастя з Богом і залишили радість його оселі. Ми вибрали свій власний шлях, ми реалізовуємо наші власні ідеї та власні плани. Внаслідок цього, ми зайшли далеко від нашого дому, ми загубились в чужій країні, живемо серед свиней. Через наше зухвале марнування даних Богом дарів, ми позбавили себе первісної слави, мудрості, краси та сили: ми загубили спадок дітей Божих».
Таким чином, саме Воскресіння Господа і Спаса нашого Ісуса Христа знову дає нам можливість повернутися додому, адже саме своїм воскресінням із мертвих Ісус Христос відкриває нам двері раю, запечатані після гріхопадіння наших прародичів: «Той, хто загубився, тепер знайшовся. Бог не переставав шукати нас, подібно як люблячий батько, який очікував на блудного сина, аж доки той не повернувся безпечно до дому, до нього […]. В період святкування Великодня і воскресіння нашого Господа ми радіємо. Ворота аду і смерті розбиті». Отож, за словами владики Давида Мотюка, Пасха стає моментом повернення до Отця.
«А зараз наш Отець на нас чекає. Йдімо до Нього з відкритими руками і отримаймо Його любов. В цей святий день Воскресіння нашого Господа, молюся, щоб Божа благодать і любов наповнила ваші серця, серця ваших рідних і друзів, і принесла радість та мир всім людям. Христос воскрес! Воістину воскрес!» — завершуються Великоднє привітання Преосвященного владики Давида Мотюка, єпарха Едмонтонського.
Великоднє привітання 2019 року
Преосвященного владики Давида Мотюка, єпарха Едмонтонського
Воскресіння і повернення до Отця
Сьогодні ми святкуємо славне свято Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа.
Сьогодні ми співаємо пісню перемоги, бо через Пасху нашого Господа від смерті до життя Христос Бог наш перевів нас від землі до небес.
Воістину, «це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім!»
В книзі Буття ми читаємо: «I сотворив Бог людину на свій образ, на Божий образ сотворив її» (Буття 1, 27).
Божий план для кожного людського створіння передбачав життя в гармонії з Богом і один з одним. Наше покликання полягає в зростанні у подібності до Бога.
На жаль, наші предки Адам та Єва вчинили непослух щодо Божої волі і протиставили свою волю до волі Божої. Вони думали, що зможуть зайняти місце Бога і за це були вигнанні з Едемського саду.
З того часу, ми шукаємо можливості повернутися до Отця. Ми, немовби стоїмо перед брамою раю, стукаємо і просимо щоб нас впустили назад. Але двері раю можуть відкритися лише зсередини. І ці двері були відчинені нашим Спасителем Ісусом Христом через його страждання, смерть на хресті та його воскресіння на третій день.
Томас Гопко в своїй книзі «Великопісна весна» («The Lenten Spring») описує наше прагнення повернутися до Отця. Він пише: «Від самого початку і до кінця Великого посту Церква в богослужіннях закликає нас повернутися до Бога, нашого Батька».
«Тематика притчі про блудного сина присутня впродовж цілого великопісного періоду. Ми змарнували все, що наш добрий Бог нам дав. Ми знищили наше життя і наш світ. Ми забруднили повітря, воду і землю. Птахи, риби та тварини страждають через нашу злобу. Ми занапастили наші тіла та наш розум. Ми покинули сопричастя з Богом і залишили радість його оселі. Ми вибрали свій власний шлях, ми реалізовуємо наші власні ідеї та власні плани. Внаслідок цього, ми зайшли далеко від нашого дому, ми загубились в чужій країні, живемо серед свиней.
Через наше зухвале марнування даних Богом дарів, ми позбавили себе первісної слави, мудрості, краси та сили: ми загубили спадок дітей Божих».
Однак, як ми читаємо в Євангелії від Івана: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Івана 3, 16).
Той, хто загубився, тепер знайшовся.
Бог не переставав шукати нас, подібно як люблячий батько, який очікував на блудного сина, аж доки той не повернувся безпечно до дому, до нього.
Наше «повернення до Батька» чудово відображене в літургійних богослужіннях Неділі блудного сина: «Пізнаймо, браття, таїнства силу: Предобрий Отець зустрічає і цілує блудного сина, що від гріхів повернувся до батьківського дому і привертає відзнаку попереднього достоїнства. Він влаштовує у світлиці таїнственний бенкет, заколовши теля вгодоване, щоб ми удостоїлися жити з чоловіколюбним Отцем, який жертвує і з славною Жертвою — Спасителем душ наших» (Вечірня Неділі блудного сина).
В період святкування Великодня і воскресіння нашого Господа ми радіємо. Ворота аду і смерті розбиті.
«Господи, зі страху перед тобою відкрилися брами смерті, а дверники адові, побачивши тебе, настрахалися, бо ти зломив мідні ворота і знищив залізні затвори, та й вивів нас із темряви й смертної тіні, і розірвав наші окови» (Псалом 140, Вечірня, День Воскресіння; також Глас 2, Вечірня Суботи).
І ворота раю відчинилися і ми отримали від Бога дар життя вічного.
«Пасха священна нам сьогодні з’явилася. Пасха нова, святая, Пасха Таємна, Пасха преславна; Пасха Христос Визволитель; Пасха непорочна, Пасха велика; Паcха вірних; Пасха, що райські двері нам відчиняє; Пасха, що освячує всіх вірних» (Стихири Пасхи).
На знак того, що Христос відкрив для нас двері раю, царські ворота іконостасу залишаються відкритими протягом цілого Світлого тижня. І тому ми радіємо!
А зараз наш Отець на нас чекає. Йдімо до Нього з відкритими руками і отримаймо Його любов.
В цей святий день Воскресіння нашого Господа, молюся, щоб Божа благодать і любов наповнила ваші серця, серця ваших рідних і друзів, і принесла радість та мир всім людям.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
† Давид Мотюк,
єпарх Едмонтонський
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
