СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЯк війна впливає на екологію: на Екуменічному соціальному тижні презентували дослідження
У п’ятницю, 6 жовтня, у межах XVI Екуменічного соціального тижня у Львові відбувся круглий стіл «Навколишнє середовище і війна в Україні: наслідки та перспективи відновлення». Під час дискусії обговорили вплив війни на довкілля та питання того, чи можливо відрізнити навмисні злочини екоциду від неумисних. Учасники також розглянули наслідки воєнних дій та їхній можливий вплив у довгостроковій перспективі, зокрема, наслідки підриву Каховської дамби для екології Півдня України та Причорномор’я.
Партнером події була громадська організація «Центр екобогослов’я і сталого розвитку». «Сьогоднішній круглий стіл — це гарна можливість поговорити про ще один вимір цієї жахливої війни. Ми знаємо, що і для філософії, і для богослов’я головним є погляд на збереження людського життя. Але ми знаємо, що людське життя дуже тісно пов‘язане з природним середовищем, що чим більше воно руйнується, тим гірше це впливає на добробут і здоров‘я», — зазначив отець доктор Олег Кіндій, PhD, доцент кафедри богослов’я УКУ, співзасновник Центру екобогослов’я і сталого розвитку. Про це розповідає Марія Оринчак для Релігійно-інформаційної служби України.
Мар’яна Гінзула, кандидатка географічних наук і фахівчиня з охорони природних ресурсів, висвітлила проблематику води та водопостачання. Цікаво, що вона стверджує, що вода може бути тригером конфлікту, жертвою і зброєю в конфлікті. «Сьогодні ми маємо безпрецедентну ситуацію, коли декілька міст-мільйонників в Україні не мають централізованого водопостачання і знаходяться повністю на забезпеченні привізною водою. Це такі міста, як Нікополь, Кривий Ріг… Тобто, люди повністю мусять забезпечувати себе водою, яку можуть принести в двох руках. Щоб забезпечити одній людині свій побут і мінімальну санітарію, це 10 літрів щодня. Пам’ятайте про це, коли ви приймаєте душ, ванну, чистите зуби і не закручуєте кран…», – зазначила Мар’яна Гінзула.
За словами екологині, підрахунки порталу Тихоокеанського Інституту США показують, що від 2010 року у світі відбувається все більше конфліктів через розподіл водних ресурсів. Існує прогноз, що за найближчих 50-100 років кількість виникнення цих конфліктів зросте до 75-95%.
Також у межах круглого столу Марія Бєлкіна, фахівчиня відділу сільського господарства Громадської організації «Екодія», презентувала результати дослідження про вплив війни на довкілля.
«Ми працюємо у багатьох напрямках. Але з початком повномасштабного вторгнення одним з ключових фокусів нашої роботи став моніторинг випадків потенційної шкоди для довкілля, які трапляються на всій території України після 24 лютого. Ми збирали ці дані з вільних джерел, з соціальних мереж. Тому ми це називаємо «випадки потенційної шкоди», бо щоб довести факт злочину або забруднення, треба обов’язково виїжджати на місце. Наразі ця база налічує 1382 випадки», – пояснила вона.
Про те, як міжнародне гуманітарне право захищає екологію у час війни, розповіла Наталія Субботіна, екоактивістка, засновниця львівської спільноти Laudato Si.
«У міжнародному гуманітарному праві є специфічні норми, які стосуються захисту довкілля. Є дві такі норми у протоколі 1977 року. Зокрема, цим протоколом забороняється завдавати довкіллю масштабної, довготривалої та серйозної шкоди. Такий запис включає заборону використання методів або засобів, які мають на меті завдати або спричинити великої шкоди природному середовищу, і тим самим завдадуть шкоди життю або здоров’ю населення. Звертаю вашу увагу на прикметники «масштабна, довготривала та серйозна» шкода. Тобто, у міжнародному гуманітарному праві захист довкілля є не від будь-якої шкоди, а лише тієї, яка відповідає цим критеріям», – пояснила вона.
Соціальна доктрина Церкви, як в католицькій, так і в православній традиції, показує дуже тісну пов‘язаність знищення навколишнього середовища і соціального виміру, наголосила Марія Мартиненко-Гупало, викладачка кафедри богослов’я УКУ, співзасновниця «Центр екобогослов’я і сталого розвитку».
«Дуже часто цей вплив має такий характер, що люди, які страждають від цих наслідків, здебільшого не мають впливу на цю ситуацію і не спричинили це знищення», — зауважила вона.
Один з аспектів круглого столу також стосувався міграції і гуманітарної діяльності в умовах війни та можливості мінімізації навантаження на навколишнє середовище для захисту найбільш незахищених груп населення. Як зазначив Назарій Петрів, експерт з соціальної роботи Благодійної організації «Хіас Україна», коли ми говоримо про гуманітарні місії, війна в Україні стала найбільшим викликом для гуманітарної діяльності Європейського континенту за останні 80 років. Європа не бачила чогось подібного з кінця Другої світової війни.
«Гуманітарні місії і екологія – тут, знову ж, є свої певні виклики. Тому що в контексті будь-якої гуманітарної місії екологія є інтегральною. Що це означає? Коли ми говоримо про екологічні питання, гуманітарні місії невід‘ємно пов‘язані з підтримкою населення, що передбачає не лише концентрацію на конкретній групі людей, а на місці середовища їхнього проживання загалом», – зауважив Назарій Петрів.
Нагадаємо, форум тривав з 4 до 7 жовтня. Під час нього відбулися круглі столи, міжнародні панельні дискусії, семінари, виставки та майстер-класи, поділені за тематичними блоками: релігійно-екуменічний та етичний, історико-політичний, екологія, міграція, культурно-освітній та інформаційний.
Організаторами форуму є Інститут екуменічних студій УКУ, Український католицький університет, Фонд Конрада Аденауера в Україні, Євангелічно-Лютеранська Церква Німеччини (EKD).
