СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Як Вічний Бог може страждати? Як Безсмертний може померти?» — проповідь Блаженнішого Святослава у Страсну п’ятницю
Ми сьогодні споглядали нашими очима добровільні страждання, смерть і погребіння воплоченого Бога. Хтось може сказати, що це наче протиріччя саме в собі. Як Вічний Бог може страждати? Як Безсмертний може померти? Але сьогодні ключем для розуміння цієї величезної таємниці таїнства незбагненної любові Бога до людини є слово «добровільно».
ПРОПОВІДЬ
Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви
Блаженнішого Святослава у Страсну п'ятницю
«Слово про хрест — глупота для тих, що погибають.
Преосвященні владики, всечесні і преподобні отці,
дорогі в Христі брати і сестри,
Слава Ісусу Христу!
Літургія Церкви цієї Страсної п’ятниці привела сьогодні всіх нас на Голготу.
Ми сьогодні споглядали нашими очима добровільні страждання, смерть і погребіння воплоченого Бога.
Хтось може сказати, що це наче протиріччя саме в собі. Як Вічний Бог може страждати? Як Безсмертний може померти? Але сьогодні ключем для розуміння цієї величезної таємниці таїнства незбагненної любові Бога до людини є слово «добровільно».
Сам Христос каже: «Бо я кладу моє життя щоб знову його взяти… Бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і маю владу його назад забрати» (Йо 10, 17–18). Сьогодні в обличчі скатованого зневаженого розп’ятого і померлого Христа Спасителя ми бачимо обличчя люблячого Бога, який добровільно взяв на себе людську природу, добровільно став людиною саме для того, щоби добровільно випити до кінця усю чашу людського буття.
Бог став людиною для того, щоб постраждати як людина, для того, щоб як людина вмерти. Але саме для того, щоб тій людині, яка позначена через гріх стражданням і смертю дати надію, дати світло, дати Пасху!
Сьогодні стоячи перед гробом Господнім, ми споглядаємо таїнство любові Бога, який добровільно захотів увійти в біль і страждання кожної людини усіх часів.
Святі отці ранньої, ще переслідуваної Церкви, нас навчають, що Його, нашого Розп’ятого Бога вже було вбито в Авелі, було продано братами до єгипетського рабства в Йосифові. Він — воплочений Бог — через людську природу увійшов у страждання кожної людини.
Сьогодні в цих днях ми бачили нашого люблячого Бога, якого продав Юда, є особисто присутнього в особі того, кого продали, життя якого оцінили за тридцять срібняків. Ми бачимо, що таким чином Він є присутній в стражданнях кожної людини, яка стала жертвою торгівлі людьми, яка сьогодні на рівні з торгівлею зброєю є одним з надприбуткових бізнесів.
Наш люблячий і страждаючий Бог сьогодні є особисто присутній у житті сучасної людини, життя, гідність якої цінують менше ніж економічними вигодами сучасних фінансових структур.
Наш люблячий Бог, якого зрадив Петро, сьогодні є присутній у стражданнях і муках кожного кого зрадили. Зрадили найближчі, найрідніші, які вчора клялися, що готові піти і на смерть, а сьогодні відреклися і тебе, і всього того, що ти їм дав.
Наш люблячий розп’ятий Бог є особисто присутній у стражданнях того, кого несправедливо засудили корумпованим судом, того хто не має надії на справедливість у людей. Наш скатований, обпльований і зневажений Господь є присутній у стражданнях кожного хто став жертвою сліпого насилля та гніву чи то в сім’ї чи від булінгу у жорстокому суспільстві.
Сьогодні наш розп’ятий люблячий Бог через свої страждання є особисто присутній в очах і болі матері, яка втратила сина на фронті. Його і сьогодні катують, знущаються над ним в особі наших воїнів, яких катують у ворожому полоні, в особі політичних в’язнів сумління, для яких закрили двері для правди і справедливості.
Сьогодні наш страждаючий і розп’ятий Бог є особисто присутній у кожному, хто страждає на ложі своєї хвороби, свого болю.
Він сьогодні є особисто присутній в кожному безпритульному, якого сучасне несправедливе суспільство викинуло на вулицю і прирекло на повільне вмирання.
Сьогодні наш живий і страждаючий Бог є присутнім в особі того, хто хворіє цією новітньою смертоносною хворобою, яка посікає наче мечем сучасне людство. В особі кожного медпрацівника, що з розпачем дивиться в обличчя смерті і намагається врятувати, часом навіть ціною власного життя, своїх пацієнтів.
Тому сьогодні Святіший Отець папа Франциск закликає нас вміти побачити Божу присутність у стражданнях сучасної людини.
Хтось може запитати, а для чого він там є присутній? Він там і просто пасивно спостерігає, як мучиться людина? Сьогодні стоячи перед розп’ятим Спасителем ми маємо відповідь і на це питання.
Він є присутній там в гущавині цієї страшної п’ятниці, Страсної п’ятниці, в якій темрява начебто так згустилася, що її можна взяти в руку, Він є там на глибині аду страждання сучасної людини щоб об’явити себе Спасителем — тим хто рятує, подає руку допомоги, є особисто присутній щоби подарувати їй Пасху-Вихід, світло, життя та надію.
Бо там на Голгофі страждань сучасної людини Він застромив свій власний хрест. Хрест, на якому Він розп’явшись зі свого боку виточує нам джерело життя, кров і воду, таїнственне життя Церкви, яке випливає з його боку сьогодні, є здатне підсилити безсилого, дати надію тому, хто її втратив, повернути гідність тому, у кого її забрали. Каже пророк Ісая: «Його ранами ми зцілилися»
«Ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, а для тих що покликані — чи юдеїв чи греків — Христа, Божу могутність і Божу мудрість» (1 Кор. 1, 23).
Сьогодні наш Спаситель покладається до гробу… Але Літургія Церкви нас сьогодні вчить, що таким чином Він співпогребається з кожним, хто входить у таємницю смерті. Начебто сам Творець і Спаситель співпогребається з кожним покійним, якого вкладають до гробу. І своєю животворною смертю показує нам, що смерть — це не є кінець. Своєю смертю Він перетворює кожну нашу особисту смерть на пасхальний стан очікування, стан очікування воскресіння.
Розп’ятий діє. Розп’ятий дає надію. Розп’ятий перемагає. Розп’ятий нищить смерть і дає сенс людському стражданню.
Кожне людське страждання сьогодні у Великодню п’ятницю віднаходить свій глибокий зміст та своє значення. Бо ми можемо лучити нашу особисту скруту, біду, біль з болями і стражданнями нашого Спасителя і тоді наш біль стає скарбом для спасіння інших людей. Той, хто сьогодні страждає, прошу вас, пожертвуйте ваші болі і страждання задля добра ваших рідних і близьких. Задля добра тих, хто сьогодні так потребує допомоги, підтримки, надії.
Сьогодні стоячи перед гробом нашого Спасителя ми просимо Його: «допоможи нам прийняти і правильно відповісти на те, що ти в цю Великодню п’ятницю нам даєш!».
Хтось спитає: «А як нам можна знайти ту силу, коли ми є безсилі. Як нам можна побачити світло, коли нам вдається, що ми є в цілковитій кромішній тьмі. Як нам віднайти світло Пасхи, коли мене наче засліплює мій особистий біль і страждання». І тут нам сам Ісус Христос каже: «Покайтеся і вірте в Євангеліє» (Мр. 1, 15). Бо перед обличчям цієї можливості, нагоди, джерела сили, яка випливає з Христа, можливі дві відповіді, які собою знаменують два розбійники, що були розп’яті разом з Ісусом.
Один з розбійників насміхався над Розп’ятим та залишився сам на сам у власному безвихідді гріха і смерті. І сьогодні ми бачимо багатьох, які насміхаються над любов’ю Бога і закриваються у власному невірстві.
Тому сьогодні запрошую усіх вас до того способу відповіді на оголошення про таїнство Христа, яке несе у собі оцей добрий, благорозумний розбійник, який покаявшись навіть в останній момент свого життя каже до Спасителя: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царстві Твоїм.
Покаяння — це є повернення до нашої особистої життєвої постави, нашої особи до єдино можливого Виходу і дороги Життя, до світла Пасхи.
Покаятися — означає увійти в ті двері, які в пасхальній ході відкриває нам сьогодні Христос.
Складаючи сьогодні до гробу нашого Спасителя, проголошуємо Євангелію, Добру новину про те, що через покаяння і навернення ми можемо увійти в життя, і то Життя Вічне.
Сьогодні перед гробом нашого люблячого Бога ми співаємо Йому: «Поклоняємся страстям Твоїм Христе! Дай нам увійти, побачити твоє святе триденне воскресіння». Амінь!
† СВЯТОСЛАВ
