СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXXIX Апостольська подорож Папи Франциска до Бахрейну. День другий
Другий день поїздки Папи Франциска до близькосхідної країни: від закриття Форуму щодо діалогу з лідерами різних релігій до зустрічі з Мусульманською радою старійшин, й аж до екуменічної та молитовної зустріч за мир у соборі Аравійської Богоматері.
Папа Франциск: той, хто вірить у Бога, той каже «ні» богохульству війни
Завдання релігійних лідерів полягає у тому, щоби заохочувати людство, настільки ж взаємозалежне, наскільки й несполучене, плисти вперед разом. На цьому наголосив Папа Франциск, промовляючи 4 листопада 2022 року під час закриття «Бахрейнського форуму діалогу: Схід і Захід задля людського співіснування», участь в якому й спонукала його здійснити четверту Апостольську подорож у 2022 році. Захід відбувся в комплексі королівського палацу.
Перед обличчям «двох морів»
Промовляючи після Короля Бахрейну та після Великого Імама Аль-Азгар, Святіший Отець зупинився насамперед на назві країни, що означає «два моря». З одного боку, зауважив він, можемо мати на думці води, які поєднують континенти. «Однак, ми живемо в часи, коли людство, сполучене як ніколи раніше, виявляється більше поділеним, ніж згуртованим», — сказав Папа, взявши ще одну алегорію, пов’язану з назвою країни, що вказує на прісну воду джерел, що під дном моря, та на солону воду затоки. «Подібно і ми сьогодні стоїмо на березі двох морів з протилежним смаком: з одного боку — спокійне та солодке море спільного співіснування, а з іншого — гірке море байдужості, притемнене сутичками та розбурхане вітрами війни, з дедалі бурхливішими хвилями, що загрожують накрити всіх. І, на жаль, Схід і Захід дедалі більше уподібнюють до двох протиставних морів», — сказав Папа.
Парадокси нашого часу
Глава Католицької Церкви назвав вражаючим парадоксом той факт, що у той час, як більшість населення світу об’єднане тими самими труднощами, пригноблене продовольчими, екологічними, пандемічними кризами та проявами несправедливості планетарного масштабу, «кілька можновладців зосереджуються на рішучій боротьбі за часткові інтереси, викопуючи застарілі висловлювання, наново накреслюючи зони впливу та протиставні блоки». Такими є «гіркі наслідки» наголошування на протистоянні, відмовляючись відкривати зрозуміння, коли і далі «наполягається на рішучому нав’язуванні власних моделей і деспотичних, імперіалістських, націоналістських і популістських бачень, коли немає зацікавлення культурою іншого, коли не прислухаються до волання простих людей та голосу бідних, якщо не перестають у маніхейський спосіб ділити на добрих і злих, якщо не докладається зусиль, аби зрозуміти одні одних і співпрацювати для добра всіх».
Роль провідників релігій
Тож серед «бурхливого моря конфліктів» Папа Франциск вказав на Документ про загальнолюдське братерство, в якому висловлено побажання «плідної зустрічі» між Сходом і Заходом. За його словами, як віруючі в Бога і в братів, релігійні лідери повинні відкинути «ізоляційне мислення», той спосіб бачення, який «ігнорує дійсність єдиного моря людства». «Ми прагнемо, щоби сварки між Сходом і Заходом припинилися задля добра всіх, не розсіюючи увагу й від іншої прірви, що постійно та трагічно зростає, від розриву між Північчю та Півднем світу», — мовив Святіший Отець, закликавши, аби загострення конфліктів не причинилося до втрати з поля зору «латентних трагедій людства, таких як катастрофа нерівності, внаслідок якої більшість населення землі зазнає безпрецедентної несправедливості». І релігійні лідери «не можуть не давати добрий приклад».
«Нашим завданням є заохочувати людство, настільки ж взаємозалежне, наскільки й розділене, плисти разом і допомагати йому в цьому», — мовив Глава Католицької Церкви, виокремивши три виклики, що випливають з Документа про загальнолюдське братерство та з Декларації Королівства Бахрейн, що була предметом обговорення під час форуму. Ними є молитва, освіта та дія.
Значення релігійної свободи
Молитва, як підкреслив Папа, торкається серця людини. Це важливо з огляду на те, що найбільша загроза перебуває «не в речах, не в матеріальній дійсності, не в організаціях, але в схильності людської істоти замикатися в іманентності власного „я“, власної групи, у власних дріб’язкових інтересах». Це не є проблемою лише нашого часу, це існує відтоді, як людина є людиною, і зарадити цьому можна з Божою допомогою. В цьому й проявляється роль молитви, бо «відкритість серця на Всевишнього є фундаментальною для того, щоби очиститися від фундаменталізму».
«Хто молиться, той отримує у серце мир, якого не може не стати свідком і посланцем, і заохочувати собі подібних, насамперед прикладом, не ставати заручниками язичництва, що применшує людську істоту до чогось, що можна продати, купити, з чим розважаєтися, наново відкриваючи нескінченну гідність, яку кожен носить викарбуваною в собі», — сказав Святіший Отець, наголосивши, що для того, аби це могло статися, існує незамінна передумова, якою є релігійна свобода. Жоден примус не може причинитися до нав’язування стосунків із Богом, «бо Він передав світ не рабам, а вільним створінням, яких шанує до кінця».
«Але недостатньо лише надавати дозволи та визнавати свободу культу, потрібно досягти справжню релігійну свободу. І не лише кожне суспільство, але й кожне вірування покликане перевірити себе щодо цього», — наголосив Папа, нагадавши також, що свобода не полягає в тому, щоби чинити те, що заманеться і подобається, але мати можливість служити благу, для якого ми були створені.
Три невідкладні освітні виклики
«У той час, як виклик молитви стосується серця, другий виклик — освіта — стосується в основному людського розуму», — вів далі Святіший Отець, цитуючи Декларацію Королівства Бахрейн, яка стверджує, що «незнання є ворогом миру». І це, за його словами, є правдою, бо де бракує можливостей для освіти, там зростає екстремізм і вкорінюється фундаменталізм. Адже потрібне усвідомлення того, що неможливо вирішити складні проблеми в простий спосіб. «У дійсності, не є гідним людського розуму вірити, що аргументи сили переважають над силою розуму, використовувати методи минулого для вирішення теперішніх питань, застосовувати схеми техніки та вигоди до історії та культури людини», — сказав Єпископ Риму, виокремивши у своїй промові три нагальні освітні виклики.
Насамперед, Папа наголосив на «визнанні жінки в громадській сфері», в доступі до освіти, праці, у здійсненні соціальних і політичних прав. У цьому «освіта є дорогою для емансипації від історичних і соціальних залишків, що суперечать духові братерської солідарності, яким повинні відзначатися ті, хто поклоняється Богові та любить ближнього». По-друге, нагальним є «захист фундаментальних прав дітей». Врешті, третім аспектом є «виховання до громадянства», тобто, «жити разом, в пошані та законності». В цьому слід також наголосити на самому ж понятті громадянства, що «ґрунтується на рівності прав і обов’язків». Беручи до уваги необхідність встановлення «повноцінного громадянства», Святіший Отець закликав відмовитися «від дискримінаційного застосування терміну „меншини“».
Дорога діалогу є можливою
Від молитви, що стосується серця людини, та освіти, що вказує на розум, Глава Католицької Церкви перейшов до діяльності, що торкається сил людини. Він навів слова з Декларації Королівства Бахрейн, яка стверджує, що «коли проповідується ненависть, насильство та незгода, це десакралізує Боже ім’я». За словами Святішого Отця, релігійна людина «рішуче каже „ні“ богохульству війни та застосуванню насильства».
«Бо не вистачить казати, що якась релігія є мирною, потрібно засудити та відокремити насильницьких людей, які зловживають її іменем. Як також не є достатнім лише дистанціюватися від нетерпимості та екстремізму, потрібно діяти в протилежному напрямку», — наголосив Папа, додаючи, що релігійна людина, як людина миру, виступає проти гонки переозброєння, воєнного бізнесу та ринку смерті. Вона виходить усім назустріч, без релятивізму та синкретизму, але «ступаючи дорогою братерства, діалогу та миру».
«І якщо різні можновладці ведуть між собою переговори задля інтересів, грошей і стратегій панування, покажімо, що інша дорога зустрічі є можливою. Можливою і необхідною, бо сила, зброя та гроші ніколи не розфарбують майбутнє кольорами миру», — сказав Святіший Отець, заохочуючи підтримувати конкретні ініціативи для того, щоби шлях великих релігій був усвідомленням миру для світу. «Звертаюся до всіх із наполегливим закликом, аби було покладено край війні в Україні та розпочалися серйозні мирні переговори», — додав Папа.
Підсумовуючи, Глава Католицької Церкви зазначив, що Творець заохочує нас діяти на користь Його створінь, яким не знайшлося місця в програмах дій можновладців. «Якщо ми, що віримо в Бога милосердя, не почуємо убогих і не дамо голосу тим, хто не має голосу, то хто це зробить?» — сказав Святіший Отець.
Папа у Бахрейні: зустріч з Вартоломеєм І та Великим Імамом Аль-Таїбом
У п’ятницю, 4 листопада 2022 року, Папа Франциск прийняв у своїй резиденції в комплексі королівського палацу в Авалі двох релігійних провідників, з якими віддавна підтримує дружні стосунки. Це були Константинопольський Патріарх Вартоломей І та Великий Імам Аль-Азгару Ахмад Аль-Таїб.
Як повідомляє пресслужба Святого Престолу, зустріч з патріархом відбулася «в атмосфері братерства та щирої привітності».
Під час зустрічі з Ахмадом Аль-Таїбом наголошено на важливості діалогу, також і всередині ісламу, маючи на думці примирення між різними його течіями.
Папа до членів Мусульманської Ради старійшин: мир потрібно не тільки проголошувати, але й вкорінювати
На нас лежить велика відповідальність перед Богом і перед людьми, ми повинні бути прикладом того, що проповідуємо, не лише в своїх спільнотах, але й у глобалізованому світі. На цьому наголосив Папа Франциск під час зустрічі з Мусульманською Радою Старійшин, що відбулася в мечеті комплексу Сахірського королівського палацу. Згадана рада була заснована як незалежна організація в 2014 році з осідком в Абу-Дабі, щоби пропагувати мир в ісламських спільнотах.
Другий день Апостольської подорожі до Бахрейну, 4 листопада 2022 року, був позначений темою діалогу. Після ранкової зустрічі, присвяченої міжрелігійному і міжцивілізаційному діалогові, наступна була присвячена католицько-мусульманському діалогові. Після обіду Святіший Отець зустрівся із Патріархом Вартоломеєм і мав приватну розмову з Великим Імамом Аль-Азгару Ахмадом Аль-Таїбом. Разом вони прибули до мечеті, де на них чекали відповідні делегації. Прозвучали уривки з Корану та Біблії, з привітальним словом виступив Генеральний Секретар Мусульманської Ради Старших, виступили по одному представникові кожної з делегацій, після чого до присутніх промовили Великий Імам Ахмад Аль-Таїб і Папа Франциск.
Мир — це діло справедливості
Щиро вітаючи присутніх, які поставили собі за мету підтримувати примирення та запобігати поділам і конфліктам у мусульманських спільнотах, Папа наголосив, що «Бог є Джерелом миру». «Перед вами хочу наголосити, що Бог миру ніколи не веде війни, ніколи не підбурює до ненависті, ніколи не підтримує насильство. А ми, що віримо в Нього, покликані сприяти мирові через засоби миру, такі як зустріч, терпеливі переговори та діалог, що є киснем спільного співіснування», — сказав Святіший Отець, заявляючи свою підтримку намірам ради, якими є «поширювати культуру миру, що ґрунтується на справедливості», бо «саме такою є дорога, єдина дорога, бо мир — це діло справедливості», він «не може бути лише проголошуваним, його потрібно вкорінювати».
Серце громади
Папа Франциск звернув увагу на жест гостинності, притаманний місцевим людям, який окрім рукостискання включає прикладання руки до серця на знак прихильності, мовляв, «твоя особа входить у моє серце». Він зауважив, що ми потребуємо зустрічатися, дедалі більше пізнавати одні одних і «приймати до серця». Адже співжиття і взаємна пошана неможливі, якщо залишатися чужими одні одним. «Перед лицем дедалі більше пораненого та пошматованого людства, яке під вбранням глобалізації дихає зі страхом і тривогою, великі віри зобов’язані бути серцем, яке поєднує членів тіла, душею, що дає надію на життя найвищим прагненням».
Джерело криз і джерело відновлення
Покликаючись на уривки з Книги Буття, що були прочитані на початку зустрічі, в яких ідеться про створення людини, споживання з дерева пізнання добра і зла, через що людина віддалилася від Бога, і про вбивство Каїном Авеля, Святіший Отець підкреслив, що «соціальні і міжнародні лиха, економічні та особисті, як також драматична екологічна криза» походять із «віддалення від Бога та від ближнього». «На нас, отже, лежить унікальне і незамінне завдання допомогти віднайти ці забуті джерела життя, повернути людство до черпання з цієї давньої мудрості, наново наблизити вірних до поклоніння Богові небес і до людей, для яких Він створив землю», — сказав Папа, зауваживши що нашими інструментами для цього є молитва та братерство, «наша покірна та ефективна зброя».
Бог і ближній понад усе
Як підкреслив далі Святіший Отець, ми не повинні «спокушуватися іншими інструментами», які не є гідними Всевишнього, ім’я Якого — Мир — ображають ті, хто «вірить в аргумент сили», підживлюючи насильство, «торгівлю смертю», що перетворює наш спільний дім у «великий арсенал», витрачаючи величезні кошти. Це породжує «болючі протиріччя». Вистачить згадати про людей, змушених залишити свою землю через війни, підживлювані розпродажем за заниженими цінами застарілої зброї, яких відганяють від кордонів сучасними та вишуканими пристроями, так що «надія вбивається двічі». Тому релігійні лідери покликані «нагадувати з мудрістю старійшин і батьків, що Бог і ближній — понад усе інше, що лише трансцендентність і братерство врятують нас».
«Це ми повинні розкопати ці джерела життя, бо в іншому випадку пустеля людства ставатиме дедалі посушливішою та смертоносною», — сказав Папа, підкреслюючи, що потрібно свідчити, що ми віримо в це. «На нас лежить велика відповідальність перед Богом і перед людьми, і ми повинні бути зразковим прикладом того, що проповідуємо, не лише у своїх громадах, у себе вдома, цього вже замало, але в поєднаному і глобалізованому світі. Ми, що походимо від Авраама, батька народів у вірі, не можемо носити в серці лише „своїх“, але єднаючись дедалі більше, ми повинні звертатися до всього людства», — підкреслив Святіший Отець, зазначивши, що всі у своєму серці ставлять запитання про сенс людини, страждання та про остаточну мету.
Із мечеті Папа Франциск відвідав до катедрального собору Пресвятої Богородиці, Покровительки Аравії, на екуменічну зустріч і молитву за мир.
Папа Франциск: єдність і християнське свідчення є нероздільними
Екуменічна зустріч та молитва за мир стали заключною подією другого дня Апостольської подорожі Папи Франциска до Бахрейну. Спільна зустріч відбулася 4 листопада 2022 р. в катедральному соборі Пресвятої Богородиці, Покровительки Аравії. На початку спільної молитви було прочитано уривок з Книги Діянь Апостолів (Пор. Ді 2,1–12). Відтак Святіший Отець у своєму слові зосередився на двох важливих вимірах прочитаного Божого слова — єдності в різноманітності та переміні апостолів, які стали свідками життя.
Єдність у прославі
З книги Діянь Папа виокремив той факт, що Христові учні були зібрані воєдино (пор. Ді 2,1). «Вони могли б поклонятися Богові і робити добро іншим також окремо, але об’єднавшись в одність, вони відкривають двері для Божого діяння», — зазначив Святіший Отець. «Перебування тут, у Бахрейні, як маленька Христова отара, що розсіяна в різних місцях і конфесіях, допомагає відчути потребу в єдності, в діленні вірою: як на цьому архіпелазі існують міцні зв’язки між островами, так нехай буде поміж нами, щоб не бути ізольованими, але перебувати в братерському сопричасті», — сказав Папа. Роздумуючи над тим, що є «місцем спільної зустрічі» у сопричасті між християнами, він вказав на молитву прослави. «Молитва прослави і поклоніння є найвищою: як безкорислива та безумовна, вона притягує радість Духа, очищає серце, відновлює гармонію, оздоровлює єдність. Молитва прослави — протиотрута від смутку, від спокуси дозволити на те, щоб нас турбувала наша внутрішня мізерність і зовнішня незначність у кількості. Той, хто прославляє, звертає увагу не на мізерність отари, а на красу того, щоби бути малими, приналежними до Отця», — зазначив Єпископ Риму, додаючи, що ця форма молитви веде до джерел Духа, повертаючи нас до витоків, щоб поклонятись єдиному Богові у єдності з прославленою Церквою, що на небі.
Різноманіття яке навчає єдності
Відзначаючи елемент різноманіття у творенні єдності, Папа сказав, що Святий Дух під час П’ятидесятниці не замикає нас у одноманітність, але робить нас здатними приймати одні одних у різноманітті. «Це відбувається з тими, хто живе згідно з Духом: вони вчаться зустрічати кожного брата і сестру у вірі як частину тіла, до якого належать. Цим є дух екуменічного шляху», — зауважив Святіший Отець. Він закликав жити Євангелієм, яке вказує, що екуменізм не є тягарем чи інституційним обов’язком, а євангельською місією, котра випливає з щирого бажання Ісуса, щоб всі були одно (пор. Йо 17,21).
Свідчити своїм життям Божу любов
Продовжуючи роздумувати над подією П’ятидесятниці, Папа Франциск сказав, що після сходження Святого Духа у Єрусалимі, апостоли розсіюються по сьому світі, щоб проповідувати Євангеліє. «Єрусалим, який здавався точкою їхнього прибуття, стає відправною точкою незвичайної пригоди. Страх, який замкнув їх вдома, залишився далеким спогадом: тепер вони простують скрізь, але не для того, щоб виділитися з-поміж інших і навіть не для того, щоб спонукати до повстання проти суспільного чи світового ладу, а щоб своїм життям випромінювати в кожному куточку красу любові Бога», — мовив Святіший Отець, вказуючи, що проповідь апостолів охоплює більшою мірою не слова, а свідчення через діла віри, якою слід ділитися.
Цитуючи ранньохристиянське послання св. Юстина Філософа до Діогнета, Папа підкреслив, що сенсом свідчення та знаком християн є любов до всіх. «Єдність і свідчення є єдино сутнісними: ми не можемо по-справжньому свідчити про Бога любові, якщо не об’єднані між собою, як бажає Він; і неможливо бути об’єднаними, залишаючись кожен сам по собі, без відкритості на свідчення, не розширюючи межі наших інтересів і наших спільнот в ім’я Духа, Який охоплює кожну мову і хоче досягти кожного», — сказав Святіший Отець, наголосивши, що Святий Дух об’єднує і посилає, збирає в сопричасті і відправляє на місію, Він є творцем розмаїття і гармонії водночас.
Турбота про мир через взаємну допомогу
Відзначаючи особливість Бахрейну, Папа прокоментував спільну молитву за мир, застановляючись над тим, щоб бути справжніми людьми миру. «Перебування тут, у Бахрейні, дозволило багатьом із вас заново відкрити для себе справжню простоту милосердя та застосувати його на практиці: маю на увазі допомогу братам і сестрам, які прибувають, християнську присутність, яка у щоденній смиренності свідчить у місцях праці зрозуміння та терпеливість, радість і лагідність, доброзичливість і дух діалогу. Одним словом: мир», — зауважив Святіший Отець. На завершення своєї промови він закликав присутніх довірити Святому Духові спільну екуменічну подорож, прохаючи у молитві за новітню П’ятидесятницю, яка дасть нові бачення та швидкі кроки на шляху єдності та миру.
