СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXLVI Апостольська подорож Папи Франциска у Люксембург та Бельгію. День другий
Перший день поїздки Папи Франциска до Брюсселя та Лювена: від візиту до королівської родини і зустрічі з політичною та цивільною владою країни в замку Лакен до позапланового візиту до Дому Сен-Жозеф у Брюссель для хворих людей похилого віку та бідних, а також монахинь, які їм допомагають, до полудня переїзд до Katholiek Universiteit Leuven для зустрічі з викладачами та подальшої екскурсії площею серед п’яти тисяч вірних.
Розпочався візит Папи Франциска в Бельгію
Розпочався другий етап 46-ї Апостольської подорожі Папи Франциска. Ввечері, 26 вересня 2024 року, після одноденних відвідин Люксембургу, він прилетів до авіабази Мельсбрук, що колись була головними повітряними воротами Брюсселя, а тепер використовується військово-повітряними силами. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Коли Папа наблизився до підніжжя трапу літака, прозвучав короткий гімн привітання Aux Champs, зарезервований для глав держав. На краю почесної варти його зустріли Король і Королева Бельгії та двоє дітей, які піднесли квіти. Далі відбулася офіційна церемонія привітання, яка не передбачала промов, а лише прозвучали гімни та відбулося взаємне привітання делегацій.
Коли відійшли військовослужбовці почесної варти, до Папи, королівської варти та делегацій підбігли діти у футболках з логотипом візиту, які заспівали вітальну пісню. З аеродрому Святіший Отець від’їхав до Апостольської нунціатури, яка до неділі стане його домом.
Бельгія втретє приймає Наступника святого Петра. Країну двічі відвідував святий Іван Павло ІІ: вперше 16–21 травня 1985 року з нагоди своєї Апостольської подорожі в країни Бенілюксу (11–21 травня), а вдруге 3–4 червня 1995 року з нагоди беатифікації бельгійського місіонера отця Дамʼяна де Вестера, якого 2009 року канонізував Венедикт XVI.
Папа: Європі потрібна Бельгія, щоб прямувати шляхом миру і братерства
Триває Апостольська подорож Папи Франциска до Бельгії, куди він прибув у четвер ввечері, 26 вересня 2024 року, зупинившись на нічліг в Апостольській нунціатурі, розташованій неподалік Брюсселя.
Наступного дня вранці, у п’ятницю, 27 вересня, Святіший Отець здійснив візит ввічливості до короля Бельгії Філіпа І в Лакенському палаці, що є резиденцією бельгійської королівської родини. Цей палац зведений в брюссельському районі Лакен. Тут Папа зустрівся також з представниками влади та громадянського суспільства та звернувся до них з промовою.
Бельгія — міст, що поєднує цивілізації
«Коли ми думаємо про цю країну, уявляємо щось одночасно маленьке і велике, це західна і водночас центральна країна, що немов серце б’ється в гігантському організмі, — зазначив Святіший Отець на початку своєї промови. — І справді, пропорції та масштаби тут оманливі. Бельгія — не дуже велика держава, але її особлива історія зумовила те, що одразу після закінчення Другої світової війни втомлені і виснажені народи Європи, які стали на серйозний шлях примирення, співпраці та інтеграції, дивилися на Бельгію як на осередок головних європейських інституцій». Папа додав, що Бельгію можна вважати мостом «між континентом і Британськими островами, між німецькомовними і франкомовними регіонами, між півднем і північчю Європи»; мостом, «де кожна людина, з її власною мовою, менталітетом і переконаннями, зустрічає іншу людину і як засіб спілкування обирає слово, діалог і взаємообмін». «Це місце, — пояснив він, — де вчаться будувати власну ідентичність не як ідола чи бар’єр, а як гостинний простір, який можна залишати і до якого можна повертатися, де можна розвивати справжні взаємообміни і разом шукати нові точки рівноваги, будувати нові поєднання. Це міст, який сприяє торгівлі, поєднує цивілізації і спонукає їх до діалогу. Отже, це міст, який необхідний для розбудови миру і заперечення війни».
Злагода і мир безперервне завдання і місія
Глава Католицької Церкви наголосив, що Європа потребує Бельгію, «щоб нагадати собі про свою історію з її народами і культурами, соборами і університетами, досягненнями людської винахідливості, але також з багатьма війнами і бажанням домінувати, яке часом переростало в колоніалізм і експлуатацію».
«Європі потрібна Бельгія, — наголосив він, — щоб продовжувати йти шляхом миру і братерства між її народами. Ця країна нагадує всім іншим, що коли під найрізноманітнішими і недолугими приводами хтось перестає поважати кордони і договори, і надає право зброї, щоб творити право, підриваючи чинне законодавство, він відкриває скриньку Пандори, і всі вітри починають несамовито дути, розхитуючи будинок і загрожуючи його зруйнувати».
Папа підкреслив, що злагода і мир не є досягненням, яке можна здобути раз і назавжди, а радше «безперервним завданням і місією, яку слід постійно плекати, старанно і терпеливо втілювати в життя». І для того, щоб не робити ті самі помилки, слід пам’ятати про своє минуле і не забувати «про страждання і жахливу ціну, яку заплатили попередні покоління». «У цьому сенсі Бельгія як ніколи цінна для пам’яті європейського континенту, — зауважив він. — Дійсно, вона пропонує неспростовні аргументи на користь розвитку послідовної та оперативної культурної, соціальної та політичної діяльності, яка є водночас сміливою та розсудливою, і яка унеможливлює майбутнє, в якому концепція та практика війни знову стане можливим варіантом з катастрофічними наслідками. Історія, вчителька життя, до якої часто не прислухаються, з Бельгії закликає Європу повернутися на свій шлях, наново відкрити своє справжнє обличчя, знову інвестувати в майбутнє, відкрившись назустріч життю, надії, перемогти демографічну зиму і пекло війни!»
Папа Франциск із королівським сімейством Бельгії
Важливість присутності Церкви та явища, за які слід просити пробачення
У цьому контексті Папа Франциск вказав на значущу роль присутності Католицької Церкви, яка, «засвідчуючи свою віру у Воскреслого Христа, пропонує як окремим людям, так і сім’ям, суспільствам і народам давню і завжди нову надію; це присутність, яка допомагає кожному долати виклики і випробування не з легким ентузіазмом чи похмурим песимізмом, але з упевненістю в тому, що людина, яку любить Бог, має вічне покликання до миру й добра і не приречена на зникнення і небуття».
Святіший Отець додав, що Добра Новина, яку звіщає Церква, наповняє серця радістю і через діла милосердя пропонує конкретне свідчення любові. Церква, за словами Папи, живе в контексті конкретних культур і менталітетів певної епохи, які допомагає формувати або від яких іноді страждає. «У цьому одвічному співіснуванні світла і тіні живе Церква, — сказав він, — часто з плодами великої щедрості і надзвичайної відданості, а іноді, на жаль, з появою болючих контр-свідчень. Я маю на увазі трагічні події зловживань щодо дітей, лихо, з яким Церква бореться рішуче і твердо, вислуховуючи і супроводжуючи постраждалих осіб та впроваджуючи у всьому світі капілярну програму запобігання». Папа додав, що це явище є ганьбою, яке потрібно визнати і за яке потрібно просити пробачення.
Єпископ Риму згадав також феномен «примусового всиновлення» в Бельгії, яке, як він зазначив, його засмутило. Він зауважив, що, на жаль, це явище, яке мало місце у 1950-х і 1970-х роках, «було результатом менталітету, поширеного в усіх прошарках суспільства», коли ті, хто діяв відповідно до нього, вірив, що роблять добро як для дитини, так і для матері. «Часто сім’я та інші соціальні суб’єкти, включаючи Церкву, — вів він далі, — вважали, що для того, щоб зняти негативну стигму, яка, на жаль, впливала на незаміжню матір в ті часи, було б краще для блага матері і дитини, щоб останню всиновили. Були навіть випадки, коли деяким жінкам не давали вибору, чи залишити дитину, чи віддати її на всиновлення. Як Наступник апостола Петра, я молю Господа, щоб Церква завжди знаходила в собі сили роз’яснювати і не підлаштовуватися під панівну культуру, навіть тоді, коли ця культура використовує — маніпулюючи ними — цінності, почерпнуті з Євангелія, але робить з них хибні висновки, з їх важкими наслідками, якими є страждання і відчуження».
Молитва за бельгійців
«Молюся, щоб лідери народів, — наголосив Папа, — озираючись на Бельгію та її історію, вчилися від неї і таким чином могли позбавити свої народи від нескінченних нещасть і втрат. Я молюся, щоб правителі вміли брати на себе відповідальність, ризик і честь миру і вміли відвернути небезпеку, ганьбу і абсурдність війни. Молюся, щоб вони боялися суду сумління, історії та Бога і навернули свої очі та серця, завжди ставлячи на перше місце загальне благо».
На завершення, пригадуючи гасло свого візиту до Бельгії «В дорогу з надією», Єпископ Риму побажав усім бельгійцям просити і отримувати від Святого Духа дар надії, щоб прямувати з нею дорогою життя та історії».
Папа в Брюсселі: відвідини осередку для вбогих похилих віком і хворих
Програмою другого дня Апостольської подорожі Папи Франциска в Бельгію, 27 вересня 2024 року, була передбачена тривала перерва між ранковою зустріччю з представниками влади та пообіднім візитом до Левенського католицького університету. Тож після завершення зустрічі в Лакенському палаці, кортеж Святішого Отця вирушив у протилежному від Апостольської нунціатури напрямку, щоб заїхати на вузькі вулички брюссельського кварталу Маролль, де розташований «Дім святого Йосифа», заклад, яким опікуються Малі Сестри Убогих, що приймає жінок і чоловіків похилого віку та тяжкохворих з обмеженими фінансовими можливостями.
Дві черниці зустріли Папу, дякуючи йому за цю несподіванку. «З радістю», — відповів він, розпитуючи дорогою до залу про їхнє згромадження. Розташувавшись півколом, в центрі якого на електричних візках були люди похилого віку або знерухомлені хворобою, присутні привітали Сятішого Отця оплесками.
«Я благословляю вас і молюся за вас. Ви моліться за мене!» — промовив Папа французькою мовою. «Tous le jours, tous le jours… Кожного дня», — хором запевнили деякі жінки. Черниці подарували Папі книги та представили йому мадам Зелле, як хоче, щоб її називали, Дені Лаллеманн, колишня няня, яка у свої 102 роки стала своєрідним талісманом цього будинку. «Яка Ви молодець!» — сказав їй Святіший Отець. Свідком цієї сцени став бельгійський журналіст, який супроводжував Папу і не очікував зустріти няньку свого дитинства. «Вона дуже допомогла нашій родині», — розповів він.
Після мадам Зелле Папа, незважаючи на обмежений простір, захотів по черзі привітатися з усіма присутніми. Зустріч закінчилася молитвою «Отче наш» і благословенням.
Папа університетським викладачам: протистояти втомі духу і бездушному раціоналізму
Першочерговим завданням університету «є пропонування цілісної освіти, щоб люди отримували засоби, необхідні для інтерпретації сьогодення та планування майбутнього». Про це сказав Папа Франциск, зустрічаючись у п’ятницю, 27 вересня 2024 року з університетськими викладачами. Зустріч, що відбулася в Католицькому університеті в Левені, була заключною подією другого дня Апостольської подорожі в Бельгію, одним із мотивів якої є відзначення 600-річчя цього найстарішого католицького університету в світі.
Університет як відкритий простір, який генерує ідеї
Папа промовляв після вітального слова ректора та після перегляду фільму про допомогу біженцям. За словами Святішого Отця, університети за своєю природою є рушійними місцями, «які просувають ідеї та нові стимули для життя і мислення людини». «Приємно думати, що університет генерує культуру, генерує ідеї, але передусім сприяє запалу до пошуку істини на службі прогресу людства. Зокрема, католицькі університети, як і цей, покликані робити вирішальний внесок закваски, солі і світла Євангелія Ісуса Христа та живого Передання Церкви, завжди відкритої на нові сценарії та нові пропозиції», — зазначив Папа. Відтак він закликав зробити академічну та культурну освіту живим простором, який охоплює життя і промовляє до життя.
Наступник святого Петра підкреслив важливу місію університету — розширювати межі пізнання та ставати відкритим простором. «З одного боку, ми занурені в культуру, позначену відмовою від пошуку істини. Ми втратили неспокійну пристрасть пошуку, щоб сховатися в комфорті слабкого мислення, в переконанні, що все є рівнозначним, що одна річ варта іншої, що все є відносним. З іншого боку, коли ми говоримо про істину в університетському контексті чи деінде, ми часто впадаємо в раціоналістичну позицію, згідно з якою істинним можна вважати лише те, що ми можемо виміряти, відчути, доторкнутися, так, ніби життя зводиться виключно до матерії й того, що можна побачити», — зауважив він, додаючи, що в обох випадках межі є вузькими.
Шукати істину та протистояти поверховості життя
За словами Папи, у сьогоднішньому контексті ми зустрічаємось з двома феноменами: втомою духу та бездушним раціоналізмом. Перше явище «прирікає нас на постійну невпевненість і відсутність запалу, мовляв марно шукати сенс у реальності, яка залишається незбагненною», що часто спостерігається, зокрема, у певних персонажів творів Франца Кафки, який описав трагічний і болісний стан людини ХХ століття. «У діалозі між двома персонажами одного з його оповідань знаходимо таке твердження: „Я вважаю, що Ви не переймаєтесь істиною лише тому, що вона надто втомлює“. Пошук істини втомлює, це правда, тому що змушує нас виходити за межі себе, ризикувати, ставити запитання. І тому нас більше приваблює поверхове життя, яке не ставить надто багато запитань; так само, як нас більше приваблює проста, легка, зручна „віра“, яка ніколи нічого не ставить під сумнів», — зауважив Святіший Отець.
З іншого боку, як зазначив далі Наступник святого Петра, існує бездушний раціоналізм, в який ми сьогодні ризикуємо знову впасти, обумовлені технократичною культурою. «Коли людина зводиться до простої матерії, коли реальність звужується до меж видимого, коли розум є лише математичним і „лабораторним“, тоді втрачається зчудування, а коли нема зчудування, неможливо мислити, зчудування є початком філософії, початком мислення, підупадає той внутрішній подив, який спонукає нас шукати далі, дивитися в небо, відкривати ту приховану істину, яка відповідає на фундаментальні питання: навіщо я живу? В чому сенс мого життя? Яка кінцева мета і призначення цієї подорожі?» — зазначив Папа. За його словами, пізнати сутність людини можна тільки згори, від Бога, оскільки людина отримує існування тільки від Нього.
Відкривати простір мислення
Наступник апостола Петра закликав викладачів протистояти втомі духові і бездушному раціоналізму, просячи Бога благословити працю в служінні культурі, «здатній протистояти викликам сьогодення». «Святий Дух, який ми отримали в дар, спонукає нас до пошуку, відкриває простір нашого мислення і дії, щоб привести нас до всієї правди (пор. Ів. 16,13). Ми усвідомлюємо, — як сказав нам на початку ректор, — „що ми ще не все знаємо“, але, водночас, саме ця обмеженість повинна завжди штовхати вперед, допомагати підтримувати полум’я дослідження і залишати вікно відкрите на сучасний світ», — сказав Святіший Отець.
На завершення Папа висловив вдячність за допомогу багатьом біженцям, які були змушені покинути свої землі, серед тисячі небезпек, величезних труднощів і часом жорстоких страждань.
Папа провів двогодинну розмову з жертвами насилля з боку духовенства
Другий день 46-ї Апостольської подорожі Папи Франциска завершився очікуваною, хоча й не анонсованою заздалегідь в офіційній програмі зустріччю. Повернувшись ввечері, 27 вересня 2024 року, з Левенського католицького університету, де він мав зустріч з викладачами, Святіший Отець в Апостольській нунціатурі прийняв 17 осіб, які постраждали від сексуальних зловживань з боку представників духовенства в Бельгії.
У повідомленні пресслужби Святого Престолу зазначається, що під час зустрічі, яка тривала понад дві години, учасники мали змогу донести до Папи власні історії та біль, а також висловити свої очікування щодо зусиль Церкви, спрямованих на боротьбу з насиллям. Святіший Отець, отримавши можливість вислухати і наблизитися до їхніх страждань, висловив вдячність за їхню мужність, а також виразив почуття сорому за те, що вони пережили в дитинстві через священиків, яким вони були довірені. Він також занотував прохання, з якими вони звернулися до нього, щоб згодом ретельніше вивчити їх.
Сором і впокорення
Про можливу зустріч Папи Франциска з постраждалими кілька днів тому оголосила Бельгійська єпископська конференція, але офіційно вона не була підтверджена. Тема зловживань займає провідне місце в програмі візиту Папи до Бельгії, країни, глибоко пораненої цими злочинами. Зустрічаючись того самого дня вранці з представниками влади і громадянського суспільства, Святіший Отець ще раз підтвердив рішучі зусилля, спрямовані на запобігання та викорінення цих явищ і на допомогу постраждалим.
«Церква живе в одвічному співіснуванні світла і тіні, — сказав Папа, — часто з плодами великої щедрості і надзвичайної відданості, а іноді, на жаль, з появою болючих контр-свідчень. Я маю на увазі трагічні події зловживань щодо дітей, лихо, з яким Церква бореться рішуче і твердо, вислуховуючи і супроводжуючи постраждалих осіб та впроваджуючи у всьому світі капілярну програму запобігання». Святіший Отець додав, що це явище є ганьбою, яке потрібно визнати і за яке потрібно просити пробачення. «Це наш сором і наше впокорення», — мовив він.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
