СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXLV Апостольська подорож Папи Франциска в Індонезію. День третій
Міжрелігійна зустріч на площі перед мечеттю, підписання Спільної декларації Істікляль із Великим Імамом професором Насаруддіном Умаром, спілкування із хворими, людьми з обмеженими можливостями та бідними та Свята Літургія на головному стадіоні спортивного комплексу «Gelora Bung Karno» — такими подіями був позначений третій день праці та четвертий день перебування, 5 вересня 2024 року, Папи Франциска в Індонезії.
Папа про міжрелігійний діалог: шукати зустрічі з Богом та плекати узи дружби
«Ми, віруючі, які належать до різних релігійних традицій, маємо особливе завдання: допомогти кожному пройти тунелем з очима, зверненими до світла. Таким чином, в кінці шляху ми зможемо розпізнати в тих, хто йшов поруч з нами, брата, сестру, з якими ми можемо розділити життя і підтримати один одного», — сказав Папа Франциск, відвідуючи «Тунель дружби», який сполучає катедральний собор Внебовзяття Пречистої Діви Марії та мечеть «Istiqlal» в столиці Індонезії місті Джакарті. Вранці, у четвер, 5 вересня 2024 року, Єпископ Риму прибув до мечеті, яка є найбільшою в Азії та третьою за величиною в світі, щоб взяти участь в міжрелігійній зустрічі. Перед її початком він разом із Великим Імамом відвідав згаданий тунель. Культові споруди розташовані одна навпроти іншої, розділені однією з головних автодоріг міста зі жвавим рухом. Тож йдеться про підземний перехід, що сполучає дві сторони дороги. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Далі у наметі перед мечеттю відбулася міжрелігійна зустріч, під час якої прозвучали уривки з Корану та Євангелії та промови, а також відбулося підписання спільної декларації, після чого промовляв Святіший Отець, який висловив своє побажання та заохочення, щоб відмінності не ставали причиною конфліктів, а гармонізувалися у злагоді та взаємній повазі.
Крокувати шляхом дружби
На початку Папа пригадав, що дану мечеть спроектував християнський архітектор, що свідчить про те, що в історії та культурі індонезійського народу мечеть, як і інші місця поклоніння, є простором діалогу, взаємоповаги та гармонійного співіснування між релігіями «Це великий дар, який ви покликані плекати щодня, щоб релігійний досвід був орієнтиром для братерського і мирного суспільства, а не причиною для замкненості й конфронтації», — зазначив він.
У цьому контексті Святіший Отець вказав про будівництво підземного переходу, , що з’єднує мечеть «Istiqlal» і собор Внебовзяття Пресвятої Богородиці, заохочуючи сприяти побудові взаємоповаги в суспільствах. За словами Святішого Отця, цей шлях не є просто вираженням взаємної ввічливості чи є формальністю, а становить шлях дружби, щоб суспільства, які засновані на взаємній любові, були здатні «ізолювати жорсткість, фундаменталізм та екстремізм, які завжди небезпечні й ніколи не мають виправдання».
Спільні почуття, які об’єднують
У світлі цієї перспективи Папа заохотив завжди дивитися вглиб, бо тільки там можливо знайти те, що об’єднує поза відмінностями. «Бо якщо над землею є простір мечеті та катедри, чітко окреслений та відвідуваний відповідними вірними, то під землею, вздовж тунелю, ті самі різні люди зустрічаються і можуть отримати доступ до релігійного світу один одного», — описав він.
Цей образ, за його словами, нагадує про те, що видимі аспекти релігій є «традиційною спадщиною, яку потрібно захищати й поважати», але існує й те, що пролягає «під землею», певний спільний корінь для всіх релігійних почуттів. Йдеться, зокрема, про «пошук зустрічі з божественним», «спрагу нескінченного» та «пошук більшої радості й життя, сильнішого за будь-яку смерть, яка оживляє наш життєвий шлях і спонукає нас вийти за межі нашого „я“, щоб зустріти Бога». «Дивлячись углиб, осягаючи те, що протікає в глибині нашого життя, прагнення повноти, яке живе в глибині наших сердець, ми відкриваємо, що всі ми брати та сестри, всі паломники, всі на шляху до Бога, поза тим, що нас відрізняє», — сказав Святіший Отець.
Встановити зв’язок між відмінностями
Друге заохочення Папи стосувалося необхідності піклування про зв’язки. «Іноді ми думаємо, що зустріч і злагода між релігіями — це питання пошуку будь-якою ціною спільних точок між різними релігійними доктринами й віросповіданнями, — промовив Святіший Отець. — Насправді ж може статися так, що такий підхід нас роз’єднає, адже доктрини і догми кожного релігійного досвіду є різними. Що нас справді зближує, так це намагання встановити зв’язок між нашими відмінностями, дбати про те, щоб плекати узи дружби, турботи, взаємності». За його словами, ці зв’язки дозволяють спільно працювати, йти разом до певної мети, захищати людську гідність, боротися з бідністю та сприяти миру. «Єдність народжується з особистих зв’язків дружби, із взаємної поваги, із взаємного захисту простору та ідей інших. Бажаю вам завжди берегти це!» — наголосив Папа Франциск.
Декларація Істікляль: віруючі зобов’язані сприяти миру та діалогу
Наш світ стоїть перед двома серйозними кризами, якими є «дегуманізація та кліматичні зміни». Це відправна точка Спільної декларації Істікляль 2024 — документа, який Папа Франциск і Великий Імам професор Насаруддін Умар, підписали в контексті міжрелігійної зустрічі, яка вранці, 5 вересня 2024 року, відбулася у мечеті «Істікляль» в Джакарті, столиці Індонезії. В Декларації з гіркотою відзначається, що «релігія часто інструменталізується», спричиняючи страждання багатьом людям у світі, який дедалі більше позначений насильством. Тому ще раз наголошується на тому, що роль релігій повинна «включати в себе сприяння і захист гідності кожного людського життя». Водночас, декларація засуджує експлуатацію створіння, «нашого спільного дому», що веде до «руйнівних наслідків, таких як стихійні лиха» та глобальне потепління, які роблять екологічну кризу «перешкодою для гармонійного співіснування між народами».
Тож у Декларації вказується, які відповіді релігії можуть дати на ці серйозні кризи нашого часу завдяки спільним зусиллям. Підписанти зазначають, що певний внесок може зробити «індонезійський філософський принцип Панчасіла». Папа і Великий Імам закликають скерувати релігійні цінності «на сприяння культурі пошани, гідності, співчуття, примирення і братерської солідарності, щоб долати як дегуманізацію, так і знищення довкілля». Особливе завдання, йдеться в документі, покладається на релігійних лідерів, які повинні співпрацювати заради блага людства.
«Оскільки існує лише одна глобальна людська родина, — йдеться в Спільній декларації Істікляль, — міжрелігійний діалог повинен бути визнаний як ефективний інструмент вирішення місцевих, регіональних і міжнародних конфліктів, особливо тих, що спричинені зловживанням релігією». Документ завершується закликом до всіх людей доброї волі «зберігати цілісність екосистеми», щоб передати успадковані ресурси майбутнім поколінням.
Папа до хворих та убогих Джакарти: кожен є унікальним в очах Господа
Після завершення міжрелігійної зустрічі, що відбулася у четвер, 5 вересня 2024 року в Джакарті, у межах Апостольської подорожі до Індонезії, Папа Франциск зустрівся з хворими, людьми з обмеженими можливостями та бідними, яким допомагають благодійні організації, повʼязані з Єпископською Конференцією Індонезії. У короткому зверненні Святіший Отець сказав присутнім, що вони «є маленькими сяючими зірочками на небі цього архіпелагу, найцінніші члени цієї Церкви, її скарби».
Христос є «маяком надії»
Під час зустрічі в осідку Єпископської Конференції, прозвучали свідчення деяких присутніх. Мімі Луслі, яка втратила зір у віці 17 років розповіла, що знайшла розраду в Хресній дорозі, де зустріла Ісуса, який «не покинув її, але навчив, як орієнтуватися в житті без фізичного зору», називаючи Його «нашим маяком надії». Вона також підкреслила, що «Бог створив людей з унікальними здібностями, щоб збагачувати різноманітність нашого світу, і обмеженість — це лише один з цих унікальних аспектів».
Стати чемпіонами в Олімпіаді життя
Єпископ Риму підкреслив, що «спільне подолання труднощів, де кожен робить свій унікальний внесок, збагачує нас і допомагає з кожним днем відкривати, наскільки цінним є наше спільне буття у світі, Церкві, родині». Слухаючи молодого хлопця з легкою формою аутизму, якого відібрали до складу збірної Східної Джакарти для участі в Паралімпійських іграх з плавання, Папа закликав поаплодувати йому та всім, що «покликані разом стати чемпіонами любові у великій Олімпіаді життя».
Ми потребуємо один одного
Святіший Отець зазначив, що «ми всі потребуємо один одного», а це, за його словами, «допомагає нам дедалі краще розуміти, що любов — це найважливіше в нашому існуванні», додавши, що нам потрібно «усвідомити, як багато хороших людей навколо нас». «Це також нагадує нам про те, як сильно Господь любить нас усіх, незважаючи на всі обмеження і труднощі. Кожен з нас унікальний в очах Господа, і Він ніколи не забуває про нас: ніколи», — вів далі Святіший Отець. Папа заохотив присутніх «не втрачати надії і, в свою чергу, зобов’язуватися, не втомлюючись, робити своє життя даром для інших». Зустріч завершилася короткою молитвою, яку очолив єпископ, відповідальний за літургійну комісію.
Папа: бути учнями Ісуса означає слухати Боже слово та жити ним
Завершенням четвертого дня перебування Папи Франциска в Індонезії стала Свята Меса, яку він у четвер, 5 вересня 2024 року, очолив на головному стадіоні спортивного комплексу «Gelora Bung Karno». Частина вірних перебувала також на сусідньому меншому стадіоні, де були встановлені великі екрани, по яких транслювалася Меса. Перед початком богослуження Святіший Отець на папамобілі проїхав серед рядів вірних, що зібралися на двох стадіонах. Кількість присутніх становила понад 100 тисяч осіб.
Прийняти Боже слово у своє серце
На початку проповіді Святіший Отець зазначив, що зустріч з Ісусом закликає нас жити двома фундаментальними наставленнями, які дозволяють нам стати Його учнями: слухати Боже слово і жити ним. «Спочатку слухати, бо все походить від слухання, від відкриття себе Йому, від прийняття дорогоцінного дару Його дружби. Але потім важливо жити отриманим словом, щоб не бути марними слухачами, які обманюють самих себе (пор. Як 1,22); щоб не ризикувати слухати лише вухами, без того, щоб зерно Слова зійшло в серце і змінило наш спосіб мислення, почуттів й вчинків», — промовив Папа.
За словами проповідника, ці два аспекти присутні у прочитаному євангельському уривку (Лк. 5,1–11), в якому розповідається, що люди приходять до Ісуса, щоб почути Боже слово. «Тому ця сцена, яка так багато разів повторюється в Євангелії, говорить нам про те, що людське серце завжди перебуває в пошуках істини, здатної живити й насичувати його прагнення до щастя; про те, що ми не можемо задовольнятися одними лише людськими словами, критеріями цього світу, земними судженнями», — сказав Святіший Отець. За його словами, посеред запаморочення і суєти людських слів, ми потребуємо Божого слова, яке «серед стількох ран і сум’яття здатне повернути нас до істинного сенсу життя».
Таким чином, необхідно навчитися слухати єдине спасенне слово — слово Ісуса. «Наше життя віри починається тоді, коли ми смиренно приймаємо Ісуса в човен нашого життя, звільняємо для Нього місце, слухаємо Його слово і дозволяємо Йому ставити нам запитання, потрясати й змінювати нас», — підкреслив Папа.
Довір’я до Бога, яке змінює життя
Водночас, за словами Святішого Отця, ми покликані жити Божим словом. «Слово Господнє не може залишатися красивою абстрактною ідеєю чи викликати лише миттєву емоцію; воно вимагає від нас змінити наш погляд, дозволити нашим серцям преобразитися згідно з Христовим образом; воно закликає нас відважно закидати сіті Євангелія посеред моря світу, „ризикуючи“ жити любов’ю, якої Він навчив нас і якою найперше сам жив, — заохотив Папа. — Пекучою силою свого слова Господь просить також і нас відчалити на глибінь, відірватися від застійних берегів поганих звичок, страхів і посередності, та наважитися жити новим життям».
Наступник апостола Петра відзначив той факт, що в житті ніколи не бракує перешкод і виправдань, щоб відмовитися від нового життя. Однак приклад апостола Петра спонукає нас до іншого. Він, будучи розчарованим після ночі без улову, замість того, «щоб залишатися паралізованим в цій порожнечі й заблокованим власною невдачею», каже, що на Господнє слово закине сіті ще раз, «і тоді відбувається нечуване»: човен наповнюється рибою.
Сіяти любов та впевнено крокувати дорогою діалогу
Святіший Отець зауважив, що довіра апостола Петра до Ісуса дає нам приклад, адже стикаючись із закликом будувати більш справедливе суспільство, йти вперед шляхом миру і діалогу, ми іноді можемо відчувати «тягар великої кількості зобов’язань, які не завжди приносять очікувані плоди», або відчуваємо тягар наших помилок, які, здається, зупиняють шлях. «Але з таким же смиренням і такою ж вірою, як у Петра, ми покликані не залишатися в’язнями наших невдач», — сказав Святіший Отець, додаючи, що замість того, щоб безперервно дивитися на наші порожні сіті, ми повинні «поглянути на Ісуса і довіритися Йому». «Ми завжди можемо ризикнути вийти в море і знову закинути сіті, навіть якщо ми пережили ніч невдач, час розчарування, коли нічого не впіймали», — додав він.
На завершення проповідник звернув свій заклик до жителів Індонезії, щоб вони не втомлювалися будувати цивілізацію миру. «Словом Господнім заохочую вас сіяти любов, впевнено крокувати дорогою діалогу, продовжувати практикувати свою доброту і співчуття з притаманною вам усмішкою. Будьте будівничими надії», — заохотив Папа Франциск.
Папа Франциск попрощався з Індонезією
Вранці, 6 вересня 2024 р., відслуживши в приватній формі Святу Месу в каплиці Апостольської нунціатури в Джакарті, Папа Франциск попрощався із персоналом дипломатичного представництва, яке стало для нього резиденцією під час перебування в Індонезії. Опісля він від’їхав до міжнародного аеропорту Джакарти, де за участю Міністра з релігійних питань Якута Холіла Коумаса відбулася церемонія прощання.
Святіший Отець піднявся на борт повітряного судна місцевої авіакомпанії «Garuda Indonesia», яке о 10:37 місцевого часу (6:37 — київського), вирушило в шестигодинний політ до Порт-Морсбі, столиці Папуа-Нової Ґвінеї. Відвідини цієї країни, що триватимуть від 6 до 9 вересня, будуть другим етапом цієї Апостольської подорожі, найтривалішої в цьому понтифікаті.
Здолавши приблизно 4700 кілометрів повітряного шляху, літак приземлиться в міжнародному аеропорту Порт-Морсбі, де відбудеться офіційна церемонія привітання, яка однак не передбачає виголошення промов. З летовища Святіший Отець від’їде до Апостольської нунціатури.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
