СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXLV Апостольська подорож Папи Франциска в Індонезію. День другий
Середа, 4 вересня 2024 року, стала третім днем 45-ї Апостольської подорожі Папи Франциска та його другим днем перебування в Індонезії, у який він відвідав столицю м. Джакарту. У цей день Папа відвідав президентський палац, здійснив візит ввічливості до Глави Держави та зустрівся із представниками влади, громадянського суспільства й дипломатичного корпусу. Після обіду Святіший Отець також мав зустріч із індонезійським духовенством.
Папа в Джакарті: зустріч із сиротами, бідними та біженцями в нунціатурі
Візит Папи Франциска до Індонезії розпочався зустріччю із сиротами, людьми похилого віку, бідними та біженцями. Після прибуття до міжнародного аеропорту Джакарти та короткого привітання Святіший Отець вирушив до Апостольської Нунціатури, розташованої в центральній частині міста. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Переступивши поріг нунціатури і привітавшись з Апостольським Нунцієм архиєпископом П’єро Пйоппо, Єпископ Риму увійшов у зал, де на нього чекали сироти, люди похилого віку, бідні, біженці, а також ті, хто ними опікується: домініканські черниці, Єзуїтська служба у справах біженців та Спільнота святого Егідія.
Зокрема, Спільнота святого Егідя, що розпочала свою діяльність в цій азійській країні 1991 року і тепер діє в одинадцяти містах, супроводила до нунціатури двадцять своїх підопічних, більшість з яких — бідні люди, що живуть на вулицях, збирають сміття та здають на переробку. На відміну від одиноких бездомних людей, яких ми звикли бачити в Європі, в Джакарті це можуть бути цілі родини, які не мають домівки і живуть серед сміття. Члени Спільноти святого Егідія, так само як і в інших країнах світу, приносять цим людям їжу та одяг.
Серед підопічних цієї спільноти були також біженці з Сомалі, сімʼя біженців зі Шрі-Ланки, які чудом врятувалися під час того, як намагались добратися на човні до Австралії, а також біженець з М’янми, один із представників меншини рогінджа, що страждають від жорстокості, яку так часто засуджує Папа Франциск.
З теплом і радістю Святішого Отця вітали діти-сироти, якими опікуються сестри домініканки, а також діти з Шкіл Миру Спільноти святого Егідія, які подарували Папі малюнок «світу, якого б ми хотіли».
Папа: трансформувати протистояння в ефективну співпрацю
Середа, 4 вересня 2024 року, — це третій день 45-ї Апостольської подорожі Папи Франциска та його другий день перебування в Індонезії, де він відвідує столицю м. Джакарту. Вранці він прибув до президентського палацу, на площі перед яким відбулась офіційна церемонія привітання. Далі Святіший Отець здійснив візит ввічливості до Глави Держави.
Служіння спільному благу
Наступним моментом була зустріч з представниками влади, громадянського суспільства й дипломатичного корпусу, яка відбулася в палаці Істана Ниґира, що входить до комплексу офіційної резиденції президента. Відповідаючи на вітальне слово Глави Держави, який наголосив на важливості шанування розмаїття, Папа у своїй промові зазначив, що гармонія досягається тоді, коли кожен відданий не лише власним інтересам та баченню, але й благу всіх. «Подібно до того, як океан є природною складовою, що об’єднує всі індонезійські острови, так і взаємна повага до специфічних культурних, етнічних, мовних і релігійних особливостей усіх верств населення, що разом складають Індонезію, є сполучною і необхідною тканиною, яка робить індонезійський народ згуртованим і відважним», — сказав він.
За словами Святішого Отця, гармонія у контексті різноманітності досягається тоді, коли кожне окреме бачення враховує спільні потреби та коли представники кожної релігії та етнічної групи діють в дусі братерства, реалізовуючи благородну мету служіння на благо всіх. Крім того, усвідомлення причетності до спільної історії «допомагає знайти правильні рішення, уникнути загострення контрастів і трансформувати протистояння в ефективну співпрацю».
Захищати цей мудрий і делікатний баланс «між множинністю культур й різних ідеологічних поглядів та аргументами, що цементують єдність» покликані всі. «Це ремесло доручено кожному, — підкреслив Наступник святого Петра, — але в особливий спосіб політиці, коли вона спрямована на гармонію, справедливість, повагу до основних прав людини, сталий розвиток, солідарність і прагнення до миру, як всередині суспільства, так і з іншими народами й націями».
Підтримувати баланс у житті суспільства
Говорячи про залученість Церкви до підтримки гармонійного балансу в Індонезії, Папа наголосив, що вона бажає посилити міжрелігійний діалог, щоб «створити атмосферу взаємної поваги та довіри, необхідний для розв’язання спільних проблем», зокрема протидії екстремістам, які, спотворюючи релігію, «намагаються нав’язати свою думку, використовуючи обман й насильство». Крім того, Католицька Церква, служачи спільному благу, бажає зміцнити співпрацю з державними установами та іншими суб’єктами громадянського суспільства, щоб сприяти формуванню більш збалансованої соціальної структури.
Відтак Святіший Отець зауважив, що в преамбулі конституції Індонезії двічі згадується всемогутній Бог та потреба сходження Його благословення на державу, а в тексті конституції запропоновані цінні вказівки щодо напрямку, який обрала демократична і незалежна Індонезія, включно із закликом до міжнародного правопорядку. «Єдність у множинності, соціальна справедливість, божественне благословення є фундаментальними принципами, покликаними надихати й спрямовувати конкретні програми, вони подібні до опорної конструкції, міцної основи, на якій будується будинок», — зазначив він.
Конфлікти, які виникають від бажання реалізувати власні інтереси
Покликаючись на гасло свого візиту в Індонезію: «Віра — Братерство — Співчуття», Папа згадав деякі тенденції в сучасному світі, які перешкоджають розвитку вселенського братерства й тих принципів, про які йдеться у конституції Індонезії. «У різних регіонах ми бачимо виникнення насильницьких конфліктів, які часто є наслідком браку взаємоповаги, нетерпимого бажання будь-якою ціною забезпечити перевагу власних інтересів, власної позиції чи власного часткового історичного наративу, навіть якщо це призводить до нескінченних страждань цілих спільнот і виливається у справжні кровопролитні війни», — зауважив він, пригадуючи і про ті ситуації, коли бракує ефективних і далекоглядних зобов’язань щодо розбудови соціальної справедливості, попри переконливі політичні заяви.
З іншого боку, в інших контекстах люди вважають, що можуть не звертатися за Божим благословенням, вважаючи це зайвим для людей і громадянського суспільства, яке вони повинні розвивати власними зусиллями, «але при цьому часто стикаються з розчаруванням і невдачами». І навпаки, є випадки, коли віра в Бога постійно ставиться на перший план, але часто нею маніпулюють і вона служить «для розпалювання поділів і ненависті». «На тлі цих тіней приємно спостерігати, як філософія, що лежить в основі устрою індонезійської держави, демонструє мудрість і збалансованість», — сказав Святіший Отець, закликавши присутніх черпати натхнення з конституційних принципів держави і зробити їх ефективними у звичайному виконанні своїх обов’язків.
Папа Франциск зустрівся з єзуїтами Індонезії
Протягом ось уже сорока п’яти Апостольських подорожей Папи Франциска ми є свідками певних елементів, які є питомими рисами саме цього понтифікату. Одним з таких є приватна бесіда першого Папи з єзуїтської чернечої родини зі своїми співбратами, щоб поділитися думками про особливості служіння Товариства Ісусового в різних контекстах. Не стало винятком і його перебування в Індонезії, де у середу, 4 серпня 2024 р., після ранкової зустрічі з представниками світу політики, повернувшись до Апостольської нунціатури в Джакарті, Святіший Отець поспілкувався з індонезійськими єзуїтами. На зустріч прибуло коло 200 з-поміж 320 членів Товариства Ісусового, які служать на архіпелазі.
Зустріч тривала годину і, як завжди, була позначена спонтанним діалогом із запитаннями та відповідями, особистими розповідями та жартами. «Невимушена, глибока і прониклива зустріч», — підсумував її о. Антоніо Спадаро, італійський єзуїт, Заступник секретаря Дикастерії культури і освіти, член папського супроводу. «Це була родинна атмосфера, як це зазвичай буває, — розповів він ватиканським медіа. — Папа Франциск завжди дуже невимушений, він почувається як член сім’ї, і тому може поділитися першими враженнями від візиту». З індонезійськими братами він, зокрема, висловив своє здивування і радість, побачивши так багато молодих співбратів: «Це, мабуть, те, що мене найбільше вразило, Святіший Отець зауважив, наскільки молодими є єзуїти, що перебувають на формаційному етапі в Індонезії».
Під час розмови було порушено багато тем. «Папа говорив про Товариство, про важливість розпізнання і молитви. Молодші запитували його, де він знаходить час для молитви», — сказав о. Спадаро. Ці теми перепліталися з іншими, важливими для цієї землі, «такими як міжрелігійний діалог або інкультурація, на якій він дуже наполягав». Не бракувало посилань на його особистий досвід і дотепних зауважень, як, наприклад, сказане наприкінці зустрічі: «Ось, поліція приїхала, щоб забрати мене…».
Папа до індонезійського духовенства: приймати один одного та цінувати доробок усіх
Після обіду, 4 вересня 2024 року, Папа Франциск зустрівся в катедральному соборі Внебовзяття Пресвятої Богородиці у Джакарті з єпископами, священиками, дияконами, богопосвяченими особами, семінаристами та душпастирськими співпрацівниками. Промовляючи після привітання Голови єпископської конференції Індонезії та свідчень священників, черниці та катехитів, Святіший Отець зосередився на особливостях віри, братерства та співчуття, які виражають шлях Церкви у Індонезії.
Багатство природи, дароване Творцем
На початку Папа зауважив, що Індонезія є великою країною з величезними природними багатствами, які можуть легко перетворитися на привід для зарозумілості, однак можуть стати нагадуванням про Бога, про Його присутність у всесвіті та в нашому житті (пор. Бут. 1; Сир. 42,15–43,33). «Немає жодного сантиметра дивовижної індонезійської території, жодної миті в житті кожного з мільйонів її мешканців, яка б не була Його даром, знаком Його безкорисливої й безоглядної любові як Отця, — підкреслив Святіший Отець. — І погляд на все це смиренними дитячими очима допомагає нам повірити, визнати себе маленькими й улюбленими (пор. Пс 8), а також плекати в собі почуття вдячності та відповідальності».
Говорячи про братерство, Папа зазначив, що жити у братерстві означає приймати один одного, визнаючи один одного рівними у різноманітності. «Це теж цінність, близька традиції індонезійської Церкви, яка проявляється у відкритості, з якою вона ставиться до різних реалій, що її складають і оточують, на культурному, етнічному, соціальному та релігійному рівнях, цінуючи доробок усіх і щедро даруючи свій у кожному конкретному випадку», — сказав він.
Наблизитись до потребуючого, щоб дарувати надію
Підкреслюючи важливість співчуття, Святіший Отець зазначив, що воно дуже тісно пов’язане із братерством. «Як ми знаємо, співчуття полягає не в тому, щоб роздавати милостиню нужденним братам і сестрам, дивлячись на них з точки зору власної безпеки й привілеїв, а навпаки, співчуття означає наблизитися один до одного, відкинувши все, що може перешкодити нам схилитися, щоб по-справжньому зблизитися з тими, хто на землі, і таким чином підняти їх та повернути їм надію», — зауважив Папа. За його словами, світ тримається не на розрахунках корисливих інтересів — «які, як правило, руйнують творіння і розділяють спільноти», — а на співчутті, яке змушує нас бачити речі «у світлі любові».
Тож підсумовуючи, Святіший Отець заохотив присутніх і надалі бути сильними у вірі, «відкритими до всіх у братерстві та близькими до кожного у співчутті».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
