СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXLIII Апостольська подорож Папи Франциска до Монголії. День третій
У третій день Апостольської подорожі в Монголію, 3 вересня 2023 року, Папа Франциск взяв участь у міжрелігійній та екуменічній зустрічі, очолив Святу Месу в Улан-Баторі та передав привітання через присутніх на богослужінні єпископів Гонконгу католикам Китаю.
Папа: наша поведінка не повинна суперечити вченню, яке сповідуємо
Третій день Папи Франциска в Монголії, неділя, 3 вересня 2023 року, розпочався участю в міжрелігійній та екуменічній зустрічі, яка відбулася неподалік Улан-Батора в Театрі «Гун» — будівлі у формі юрти, де відбуваються покази традиційних монгольських вистав. Трохи більше як 50 % населення країни сповідує буддизм, а приблизно 40 % декларують себе невіруючими. Християни становлять всього 2 %. Промовляючи після десятьох місцевих релігійних лідерів, Святіший Отець у своєму слові вказав на потребу єдності задля побудови процвітаючого суспільства, звертаючи свій погляд на небо, яке виражає відкритість на трансцендентність. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Альтруїзм, який будує гармонію
«Дозвольте мені звернутися до вас як брат у вірі разом тими, що вірують в Христа і як брат для всіх вас, в ім’я спільних релігійних пошуків і приналежності до одного людства. Людство у своєму релігійному прагненні можна порівняти зі спільнотою подорожніх, які ступають по землі, звернувши свій погляд до неба», — сказав на початку Папа Франциск. За його словами, факт перебування разом в одному місці вже несе в собі послання про те, що релігійні традиції у своїй оригінальності та різноманітності являють собою величезний потенціал для добра на службі суспільству. «Якби лідери держав обрали шлях зустрічі та діалогу з іншими, вони б без сумніву зробили вирішальний внесок у припинення конфліктів, які не перестають приносити страждання багатьом народам», — зауважив Святіший Отець.
На його думку, кожне людське життя, а тим паче кожна релігія, повинні «вимірювати себе» на основі альтруїзму: не абстрактного, а конкретного, який виражається в пошуку іншого та у великодушній співпраці з іншим. «Альтруїзм будує гармонію, а там, де є гармонія, там є згода, процвітання, краса. Ба більше, гармонія є чи не найвідповіднішим синонімом краси. На противагу цьому, закритість, одностороннє нав’язування, фундаменталізм та ідеологічний примус руйнують братерство, підживлюють напруженість і підривають мир. Краса життя — це плід гармонії: вона спільна, вона зростає з люб’язності, вміння слухати і смирення», — зауважив Папа. Він додав, що релігії покликані запропонувати світові цю гармонію, яку не може дати сам по собі технічний прогрес, оскільки, націлюючись на земний, горизонтальний вимір людини, він ризикує забути про небо, для якого ми створені.
Школа мудрості Монголії
«Браття і сестри, сьогодні ми стоїмо разом як скромні спадкоємці стародавніх шкіл мудрості. Коли ми зустрічаємося, ми зобов’язуємося ділитися великим добром, яке отримали, щоб збагатити людство, яке на своєму шляху часто дезорієнтоване короткозорими пошуками прибутку та благополуччя», — зазначив Наступник апостола Петра. Відтак він перелічив десять актуальних аспектів спадщини мудрості, яку Монголія може запропонувати світові. Це, зокрема: добрі взаємини з традицією, повага до старших і предків, турбота про довкілля, цінність тиші та внутрішнього життя, здорове почуття ощадливості, цінність гостинності, здатність протистояти прив’язаності до речей, солідарність, яка виникає з культури зв’язків між людьми, цінування простоти та певний екзистенціальний прагматизм, який тяжіє до наполегливого пошуку блага окремої людини та спільноти.
Продовжуючи говорити про культурне багатство Монголії, Святіший Отець звернув увагу присутніх на особливість ґера (юрти) — типового житла монгольського народу, який виражає життєвий простір. «Вона завжди відкрита, готова прийняти друга, а також мандрівника і навіть незнайомця, запропонувати йому гарячого чаю, який відновлює сили в зимову холоднечу, або свіжого кислого молока, яке дарує прохолоду в спекотні літні дні. Це також досвід католицьких місіонерів з інших країн, яких тут приймають як паломників і гостей, і які навшпиньки входять у цей культурний світ, щоб запропонувати смиренне свідчення Євангелія Ісуса Христа», — сказав Папа Франциск.
Водночас ґер сприяє відкритості до божественного. «Духовний вимір цього житла представлений його відкритим догори отвором, з єдиною точкою, звідки проникає світло, у вигляді сегментованого дахового вікна. У такий спосіб інтер’єр стає великим сонячним годинником, в якому світло і тінь переслідують один одного, позначаючи години дня і ночі. У цьому знаходимо хороший урок: відчуття плину часу приходить згори, а не від простого потоку земних справ. У певні пори року промінь, що проникає згори, освітлює домашній вівтар, нагадуючи про першість духовного життя. Таким чином, людське співіснування, що відбувається в круговому просторі, постійно відсилає до свого вертикального, трансцендентного, духовного покликання», — зауважив Святіший Отець.
Прагнення миру і надія на побудову кращого світу
Говорячи про творення процвітаючого людства, Папа Франциск наголосив на тому, що прагнення справедливості й миру знаходить натхнення і основу у відносинах з божественним, що об’єднує різні релігії, які символічно творять єдність у відкритості до трансцендентного. «Тут, дорогі брати і сестри, наша відповідальність є великою, особливо в цю історичну годину, бо наша поведінка покликана підтверджувати на ділі вчення, яке ми сповідуємо; вона не може суперечити йому, стаючи приводом для скандалу. Тоді не буде плутанини між вірою і насильством, між святістю і нав’язуванням, між релігійним шляхом і сектантством», — сказав Святіший Отець.
Вказуючи на зусилля у напрямку екуменічного, міжрелігійного і культурного діалогу, він зазначив, що Церква, звіщаючи Ісуса Христа, водночас прислухається до того, що можуть запропонувати інші релігії. «Діалог, насправді, не є антиподом звіщення: він не згладжує відмінності, а допомагає їх зрозуміти, зберігає їх у їхній самобутності і дає можливість співвідноситись між собою задля відвертого і взаємного збагачення», — зауважив Папа.
На завершення він висловив впевненість, що спільні зусилля щодо діалогу та побудови кращого світу не є марними. «Нехай молитви, які ми підносимо до неба, і братерство, яким ми живемо на землі, живлять надію; нехай вони будуть простим і достовірним свідченням нашої релігійності, спільного ступання вперед з поглядом, зверненим догори, проживання світу в гармонії, як паломники, покликані оберігати атмосферу дому для всіх», — сказав на завершення зустрічі Святіший Отець.
Папа: ми — подорожні, спраглі любові, цю спрагу може втамувати лише Бог
Завершенням третього дня перебування Папи Франциска у Монголії стала Свята Меса, яку він у неділю, 3 вересня 2023 року, очолив у льодовому палаці «Степова Арена». На Євхаристійне богослужіння з Наступником святого Петра зібралися місцеві католики, а також паломники із країн регіону. У своїй проповіді Святіший Отець відзначив стан людини, який характеризується, зокрема, пошуком радості та щастя, шукаючи відповідь, яка з’являється завдяки зустрічі з живим Богом.
Відкрити таємницю справжньої радості
На початку проповіді Папа Франциск зосередив свою увагу на прагненні Бога, про що взиває псалмоспівець: «Тебе душа моя прагне, тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній» (Пс. 63, 2). За його словами, цей чудовий заклик супроводжує наш життєвий шлях посеред пустель, які ми покликані перетнути. І саме в цій посушливій землі нас досягає Добра Новина: ми не самотні в нашій мандрівці, адже Бог Отець послав Свого Сина, щоб дати нам живу воду, щоб втамувати спрагу наших душ (пор. Йо. 4, 10). «А Ісус — ми щойно почули Його в Євангелії — показує нам шлях, як втамувати нашу спрагу: це шлях любові, яким Він пройшов аж до кінця, аж до хреста», — наголосив Святіший Отець.
На думку проповідника, ми в першу чергу покликані розпізнати нашу внутрішню спрагу, що перегукується зі словами псалмоспівця, який волає до Бога через те, що його життя нагадує пустелю. У цьому Наступник апостола Петра скерував свій погляд на Монголію, позначену посушливістю степу та пустель, що нагадує суттєвий аспект біблійної духовності, представлений постаттю Авраама. Всі ми є кочівниками Бога, «паломниками у пошуках щастя та мандрівниками, спраглими любові». «Пустеля, про яку говорить псалмоспівець, стосується, таким чином, нашого життя: ми є тією посушливою землею, яка прагне чистої води, що зволожує до глибини; це наше серце прагне відкрити таємницю тієї справжньої радості, яка може нас супроводжувати і підтримувати навіть посеред екзистенційної посухи. Так, ми носимо в собі невгамовну спрагу до щастя, ми шукаємо сенс і напрямок свого життя, мотивацію для діяльності, яку здійснюємо щодня, і, перш за все, ми спраглі любові, бо тільки любов по-справжньому вдовольняє, дає нам добре почуватися, насолоджуватися красою життя, відкриває нас на довіру, даючи відчути смак краси життя», — зауважив Папа Франциск. За його словами, християнська віра дає відповідь на цю спрагу, відкриваючи нас на зустріч із живим Богом-Любов’ю.
Любов, яка втамовує нашу спрагу
Відтак Святіший Отець вказав на основу християнської віри, яка полягає в тому, що Бог є любов’ю, і у своєму Сині Ісусі став близьким до нас. «Це правда, що іноді ми почуваємося як пустельна земля, пересохла і безводна, але так само правда, що Бог піклується про нас і пропонує нам чисту воду, яка втамовує спрагу, живу воду, яка вливається в нас і оновлює нас, визволяючи від небезпеки посухи. Цю воду дає нам Ісус», — зазначив Папа Франциск. Цитуючи святого Августина, він сказав, що для того, щоб ми не занепали духом у цій пустелі, Господь окроплює нас росою Свого слова. «Ці слова нагадують вашу історію: у пустелях життя і у тягарі бути маленькою спільнотою, Господь дбає, щоб вам не забракло води Його слова, особливо через проповідників і місіонерів, які, помазані Святим Духом, сіють її красу. І Слово завжди повертає нас до основ віри: дозволити Богу любити нас, щоб наше життя стало приношенням любові. Бо тільки любов по-справжньому втамовує нашу спрагу», — відзначив Святіший Отець, промовляючи до вірних Церкви у Монголії.
Хрест вчить нас любові
Роздумуючи над недільним Євангелієм (пор. Мт. 16, 21–27), Наступник апостола Петра вказав на спосіб Божого мислення. У євангельському уривку апостол Петро, почувши, що Ісус має йти на страсті та смерть на хресті, переконує Його в тому, що Він неправий. Проте, Господь дорікає Петрові, оскільки такий спосіб мислення є «світським», а не Божим. «Якщо ми думаємо, що успіху, влади, матеріальних благ достатньо, щоб вгамувати спрагу в нашому житті, то це світський менталітет, який не веде до нічого доброго, навпаки, залишає нас сухішими, ніж раніше», — сказав Папа Франциск, вказуючи на Господні слова про необхідність взяття свого хреста (пор. Мт. 16, 24). Тому найкращий з усіх шляхів — обійняти Христовий хрест. «В основі християнства лежить ця шокуюча та надзвичайна новина: коли втрачаєш своє життя, коли великодушно його віддаєш на служінні, коли ризикуєш ним, присвячуючи його любові, коли безкорисливо даруєш його іншим, тоді воно повертається у надлишку, вливає радість, яка не минає, мир серця, внутрішню силу, яка підтримує», — зазначив Святіший Отець, додаючи, що тільки любов лікує наші рани та дарує справжню радість.
Прямувати Христовою дорогою
Відтак, як зауважив далі проповідник, Христос у євангельському уривку закликає ступати за Ним (пор. Мт. 16, 23), тобто стати Його учнем і йти такою самою дорогою, як Він. «Тоді, завдяки благодаті Христа і Святого Духа, ми зможемо ступати дорогою любові. Також і тоді, коли любити означає зректися себе, боротися з особистим і мирським егоїзмом, ризикувати життям у братерстві. Бо хоч і є правдою те, що все це коштує зусиль і жертв, а іноді означає необхідність зійти на хрест, ще більш правдивим є те, що коли ми втрачаємо своє життя заради Євангелія, Господь дає нам його в надлишку, сповнене любові і радості, на віки», — сказав на завершення проповіді Папа Франциск.
Папа: дякую, монгольський народе, за дар дружби, отриманий цими днями
Перед тим, як завершити Євхаристійне богослужіння, яке він у неділю, 3 вересня 2023 року, очолив в столиці Монголії, Папа Франциск звернувся зі словами подяки, адже це був останній велелюдний захід в рамках його 43-ї Апостольської подорожі. Відповідаючи на подячне слово кардинала Джорджо Маренґо, Апостольського префекта Улан-Батора, Святіший Отець зазначив: «Я вирушав у це паломництво з великим очікуванням, з бажанням зустрітися з вами і познайомитися, а тепер дякую Богові за вас, бо через вас Він любить здійснювати великі речі в незначності. Дякую вам, бо ви добрі християни і порядні громадяни».
Вдячність, яка означає радість
Єпископ Риму також скерував вдячну думку до єпископів, священиків і богопосвячених осіб, які прибули з різних країн, особливо тим, хто духовно й матеріально підтримує місцеву Церкву. «Протягом цих днів важливі урядові делегації були присутні на кожному заході: я дякую Президенту та владі за прийом і доброзичливість, а також за всю проведену підготовчу роботу», — сказав він, привітавши від щирого серця також і представників інших християнських конфесій і релігій, заохочуючи «разом зростати в братерстві як засів миру в світі, який, на жаль, потерпає від надто великої кількості воєн і конфліктів». Врешті, не забракло щирого «дякую» всім, хто багато трудився для приготування цього візиту, а також тим, хто приготовляв його молитвою.
Покликаючись на слова кардинала Маренґо, який розповів, що слово «дякую» в монгольській мові походить від слова «радіти», Папа зазначив, що його вдячність співзвучна з «цією чудесною інтуїцією місцевої мови». «Це велике дякую тобі, монгольський народе, за дар дружби, отриманий у ці дні, за твою справжню здатність цінувати навіть найпростіші аспекти життя, мудро берегти стосунки і традиції, дбайливо і уважно плекати щоденність», — сказав він.
Приношення за мир у світі
У контексті того, що сама ж Євхаристія означає «вдячність», Наступник святого Петра зауважив, що йому на цьому місці спадає на думку молитва єзуїта о. П’єра Теяра де Шардена, яку він 100 років тому підніс в цьому регіоні в пустелі Ордос: «Вклоняюся, Господи, перед Присутністю Твоєю у Всесвіті, що став палаючим вогнем, і перед обличчям усього, що зустріну, і усього, що зі мною станеться, усього, що здійсню в цей день, бажаю Тебе і чекаю Тебе». Папа розповів, що він був у геологічній експедиції та прагнув відслужити Святу Месу, але не мав з собою необхідного. Тому й уклав свою «Месу над світом», так виражаючи приношення: «Прийми, Господи, цю всеосяжну Гостію, яку створіння, спонукуване до руху Твоєю красою, підносить Тобі на світанку нового дня».
«Подібна молитва зародилася в ньому ще під час Першої світової війни, коли він був на фронті, де працював санітаром. Цей священик, якого часто не розуміли, збагнув, що „Євхаристія завжди звершується, в певному сенсі, на вівтарі світу“ і є „життєвим центром всесвіту, центром, переповненим любов’ю і невичерпним життям“ (Енц. Laudato si’, 236), також і в такий час, як наш, сповнений напружень і воєн. Тому молімося сьогодні словами отця Теяра: „Іскристе Слово, палаюча Сило, Ти, що формуєш множинність, вдихаючи в неї Твоє життя, поклади на нас, благаю, свої могутні долоні, свої дбайливі руки, свої усюдисущі долоні“», — підсумував Папа, ще раз висловивши вдячність і просячи пам’ятати про нього в молитвах.
Вітання католикам Китаю
Перед тим, як виголосити це слово, Папа Франциск запросив підійти до нього вислуженого та теперішнього єпископів Гонконгу, які співслужили під час цієї Святої Меси. «Я хотів би скористатися вашою присутністю, щоб передати щирі вітання благородному китайському народові. Усьому народові бажаю всього найкращого, завжди прямувати вперед, завжди прогресувати. А китайських католиків закликаю бути добрими християнами і добрими громадянами», — сказав він.
