СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВсецерковний реабілітаційний центр для узалежнених «Назарет» відсвяткував 15-літній ювілей
9 червня у с. Рихтичі на Дрогобиччині відбулись святкування 15-річчя заснування Реабілітаційного центру «Назарет». З цієї нагоди в храмі, що розташований на території Центру, Божественну Літургію відслужив владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні о. Ігоря Козанкевича, директора БФ «Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії», та інших священників, які здійснюють служіння в «Карітас СДЄ». Участь у святкуваннях взяли меценати закладу, а також родичі реабілітантів і реабілітанти-випускники.
Під час проповіді владика Ярослав Приріз назвав Реабілітаційний центр «Назарет» домом милосердя, що повстав завдяки старанням ентузіастів з терен Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, а сьогодні виріс у всецерковний заклад. «Центр відкриває свої двері перед тими, хто потрапив у скрутне становище, переживає важкий етап власного життя», — наголосив проповідник.
За словами владики, в Центрі учасники реабілітації, звільняючись від узалежнень, наново усвідомлюють гідність людського життя і переживають своє духовне і фізичне зцілення. «Благовість християнської віри полягає в тому, що, незважаючи на те, як би низько людина не впала, вона завжди може розраховувати на Бога, який простягає їй руку допомоги», — сказав єпископ.
Проповідник запевнив, що Господь зціляє людей з розбитим життям, втраченими надіями, перекресленими перспективами, поразками. «Бог бере уламки людського життя і змінює їх на щось прекрасне і сповнене змісту, Він дає зцілення та відновлює мету життя», — додав владика Ярослав. Для цього людина має співдіяти з Богом — Божественним лікарем понівечених людських доль, — який завжди на неї очікує.
Наприкінці проповіді владика Ярослав зазначив, що 15-літній ювілей діяльності РЦ «Назарет» є нагодою подякувати Богові за те, що Він і надалі, як Батько, перебуває поруч зі своїми людьми. «У цей ювілейний день бажаю радості усім членам спільноти „Назарету“. Відчуйте у своєму житті Божу присутність і нехай вона внесе новий імпульс у Ваше життя і плани на майбутнє у вашому служінні. Нехай Чоловіколюбний Господь у кожному вашому починанні і ділі дарує через Свого Святого Духа мир, охорону, сприяння і благодатну невидиму допомогу», — побажав спільноті «Назарету» владика Ярослав.
Після завершення Літургії святкування продовжились концертом за участі груп «Мері», «Навігатор», італійського співака Альфонсо Олівера та інших виконавців.
СЛОВО
владики Ярослава Приріза, єпарха Самбірсько-Дрогобицького,
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри.
Сьогодні у євангельському читанні ми почули слова молитви Ісуса Христа. Це Його «Архиєрейська» молитва заступництва за людський рід, з якою Він не перестає звертатися до Отця. Сьогодні тут серед нас зібраних на Божественній літургії невидимим чином присутній Христос (пор. Мт. 18, 20). І тому наша молитва отримує особливу силу, бо з нами у Святому Дусі до Небесного Отця молиться Ісусу Христос.
У четвер ми відсвяткували свято Вознесіння. Після того як учні Христові розстались із своїм Учителем на Оливній горі, вони пішли молитися в закритій горниці, очікуючи дарування Святого Духа. І наша подячна молитва відбувається у той час, коли Церква молитовно готується прийняти дар Святого Духа, якого Господь наш Ісус Христос обіцяв зіслати на учнів після свого вознесіння на небо. Разом із Церквою про дар Святого Духа молиться Богородиця, яка впродовж усього свого життя, від першої його хвилини, досвідчувала дію Святого Духа. Своєю молитвою вона випрошує у Сина — нашого Господа дар П’ятидесятниці для Церкви. Прихід Святого Духа — це відповідь на витривалу молитву Церкви разом з Матір’ю Ісуса.
Перша властивість цієї молитви полягає в тому, що вона є однодушною. Апостольська Церква була міцною та успішною у проповіді Євангелія тому, що мала Духа єдності, однодушності. Перед викликами сучасного світу ми повинні зробити все, що від нас залежить для того, щоб усунути з наших родин, з наших парафіяльних спільнот, з Церкви поділи, ворожнечу і непорозуміння. Христос перед своїми страстями благає Небесного Отця про дар єдності для своєї Церкви, «щоби всі було одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані» (Ів. 17, 21). Зуміймо цей дар віднайти і не втратити, бо саме він є запорукою нашої здатності прийняти Святого Духа і Ним жити.
І ще на одну властивість молитви я б бажав звернути вашу ласкаву увагу. А саме: молитися слід з Богоматір’ю, адже Вона Мати Церкви. Присутність Пресвятої Богородиці, Її голос, Її молитви очищують, освячують, приносять Святого Духа. Просімо Богоматір, щоб була разом з нами, щоб навчила нас молитися, щоб прийняла наші молитви та донесла їх Синові своєму і Богові нашому, щоб Він спас задля Неї душі наші.
Сьогодні ми також святкуємо Неділю Святих Отців І Нікейського Собору і тим самим єднаємося з тими святими отцями, котрі захистили нам правдиву віру, зберегли її і передали нам у спадщину. Ці Святі Отці у Символі віри соборно окреслили найхарактерніші ознаки Христової Церкви. Спираючись на сповідування віри, від апостольських часів, Христову Церкву Отці називають «єдиною, святою, соборною і апостольською», і ми до неї належимо. Тому сьогоднішнє свято пригадує нам і про наш обов’язок берегти свою віру, відважно свідчити Божу правду у сучасному світі. Маємо зробити живою нашу християнську віру, котру ми прийняли від прабатьків, і, збагативши її своїм щирим християнським життям, служінням Богові і ближнім, передати її як скарб прийдешнім поколінням.
Сьогодні ми також відзначаємо знакову дату — 15 років від заснування Всецерковного реабілітаційноого центру «Назарет» для узалежнених осіб. Це — дім милосердя, який, здавалося б недавно, стараннями ентузіастів з Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, розпочав своє існування, а зараз діє вже як Всецерковний заклад, що відкриває свої двері перед тими, хто потрапив у скрутне становище, переживає важкий етап власного життя. Тут друзі нашого центру отримують звільнення від того, що їх поневолює, робить невільниками. Тут вони мають нагоду через молитву, євангельську добру новину та усвідомлення гідності людського життя, пережити навернення — своє духовне і фізичне зцілення. Бо для людини, благовість християнської віри, зокрема, полягає в тому, що, незважаючи на те, як би низько вона не впала, завжди може розраховувати на Бога, який простягає їй руку допомоги. Господь зціляє людей з розбитим життям, втраченими надіями, перекресленими перспективами, поразками, тощо. Бог бере уламки людського життя і змінює їх на щось прекрасне і сповнене змісту, Він дає зцілення та відновлює мету життя. Важливо співдіяти з Божественним лікарем понівечених людських доль, Він завжди нас очікує…
У євангельській притчі про доброго самарянина Ісус зображає три перспективи життя. Перша — грабіжники, які пограбували подорожуючого по дорозі до Єрихону. Друга — старозавітній священик і левіт, котрі пройшли мимо, відмовившись допомогти чоловікові, що лежав при дорозі. Третє — добрий самарянин, що зупинився, глянув і допоміг; підвів пораненого чоловіка, перев’язав йому рани; відвіз його до заїзду, за все заплатив і навіть, пообіцяв повернутись і опікуватись далі. Його наставлення, його любов повинні завжди мати і ми, християни. Коли ми у неділю повертаємось після літургії, то повинні продовжувати служити літургію у буденних ситуаціях нашого життя. Це та літургія, яку служать, коли бачать на дорозі людей у потребі, страждаючих, поранених чи пригнічених… Про це нас навчає Христос у своїй притчі про страшний Суд, кажучи: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.… Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт. 25,35–36.40). Тому, коли ми допомагаємо потребуючим, ми допомагаємо самому Христові і таким чином збираємо собі скарби на небі, «де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають» (пор. Мт. 6,20).
Отож у п’ятнадцяту річницю Всецерковного реабілітаційного центру «Назарет» маємо особливу нагоду — поставити себе у життєво необхідну нам Божу присутність. Сьогоднішній ювілей має бути передусім подячними благодаренням і прославою Господа за те, щоб Він і надалі, як Батько, перебував поруч зі своїми людьми… Наш сьогоднішній ювілей має бути часом подяки Богові, Який невидимо зсилає нам життєво необхідну благодать. Ми покликані належно відповісти, віддячити Йому в міру своїх талантів, зусиль та праці.
У цей ювілейний день бажаю радості усім членам спільноти «Назарету». Відчуйте у своєму житті Божу присутність і нехай вона внесе новий імпульс у Ваше життя і плани на майбутнє у вашому служінні. Нехай Чоловіколюбний Господь у кожному вашому починанні і ділі дарує через Свого Святого Духа мир, охорону, сприяння і благодатну невидиму допомогу.
Зичу всім Вам миру щастя і радості у практикуванні християнських цінностей, нехай буде мила Богові літургія вашого життя, бажаю Божої благодаті, добра, злагоди і сили щоденно свідчити у своєму служінні Бога. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь.
† Ярослав Приріз,
єпарх Самбірсько-Дрогобицький
с. Рихтичі
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
