СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз: «Життя владики Юліяна — це книга Божої любові, яка була відкрита і доступна для кожної людини»
28 лютого 2021 року владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобич. У цей день минає 8 років відколи до вічності відійшов перший єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії владика Юліян Вороновський.
Під час проповіді владика Ярослав Приріз зазначив, що на своєму життєвому шляху владика Юлія Вороновський зустрів чимало випробувань. «Він прожив нелегке життя — під трьома різними чужими політичними режимами, і лише в останній третині виділених йому Господом років втішався даром, який Господь послав народу, який він так любив, — незалежною Україною. Владика Юліан щиро вболівав за долю українського народу, часто промовляючи: „Я готовий терпіти, лише б моєму народові було добре“», — зазначив проповідник.
Далі проповідник зауважив, що владика Юліян наслідував те Боже милосердя, про яке через образ милосердного батька благовістує євангельське читання Неділі про блудного сина. «Владика Юліян був для нас „образом лагідності“. Кожен, хто зустрічався з владикою найперше зауважував його щирість, простоту, відкритість і цілковите уповання на Бога», — сказав єпископ. Згадані риси робили владику Юліяна доступним, дорогим і близьким для багатьох. «Цією простотою, лагідністю та непохитною вірою в Божу всемогутність у цьому житті владика здійснив чимало», — додав владика Ярослав.
Відтак проповідник ствердив: «Життя владики Юліяна — це книга Божої любові, яка була відкрита і доступна для кожної людини. Гортаємо в нашій пам’яті сторінки життя Владики Юліяна і зауважмо, як сильно перегукується це життя із Божим словом про Любов: „Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усе перетерпить. Любов ніколи не минає“ (1 Кор 13, 4–8)», — сказав єпископ. У цій любові владики Юліяна була присутня справжня його велич. Ця любов виявлялась в любові до Бога, до Церкви, до рідного народу, до кожної людини.
Наприкінці проповіді владика Ярослав сказав, що, молячись за упокій цього мужа молитви, духовенство й вірні водночас дякують Богові за великі діла, які Господь через подвиг віри владики Юліяна здійснив для нашої Церкви та Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. «Сьогодні його немає серед нас фізично, але ми віримо, що він разом з нами молитовно предстоїть перед Престолом Всевишнього на Небесній Літургії. Ми молимось за нього, але одночасно звертаємось до нього, просячи, щоб він не переставав бути таким же ж ревним молільником за свій народ, яким був і під час свого земного життя», — сказав у підсумку владика Ярослав.
За матеріалами Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
