СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз: Чим є християнське покаяння?
Застановляючись над значенням і реальністю християнського покаяння під час недільної проповіді, владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, ділиться цінними духовними порадами.
За словами владики Ярослава Приріза, зміст першої проповідницької діяльності Ісуса Христа можна звести до однієї фрази: «Покайтеся, бо наблизилося до вас Царство Небесне». Тож, роздумуючи над значенням цього християнського вчинку, він звертається до витоків — біблійного одкровення.
Покаяння у Святому Письмі
«У Святому Письмі єврейське слово, яке вживається для того, щоб описати покаяння, має два значення. По-перше, це зміна шляху, повернення, а друге — відвернення від зла і повернення до Бога. У грецькій мові вживається переважно слово „метаноя“, дослівний переклад якого — зміна ментальності, зміна думок, мислення, тощо. Біблія також говорить нам, що правдиве покаяння приводить не просто до зміни мислення, але й до зміни вчинків (пор. Лк. 3, 8–14; Ді. 3,19)», — наголошує проповідник.
Тому, як стверджує єпископ, покаяння означає кардинальну зміну людської істоти, її відродження, зміну способу думок, переміну життя, заперечення гріха всім серцем.
Покаяння — постійний процес
Далі владика Ярослав підкреслює, що покаяння є безперервним і постійним станом тих, хто прагне з’єднання з Богом. Воно полягає в безперервному аналізі своїх вчинків, слів і думок на предмет їх відповідності Божим заповідям, а також звернення до Бога з благанням про прощення. «Саме у покаянні людина розуміє всю свою недосконалість і віддаленість від Бога. Це пізнання всієї глибини свого падіння і розуміння неможливості своїми силами прийти до тієї досконалості, до якої закликає нас Господь. За словами святих Отців Церкви, покаяння — суть християнського життя; все життя християнина є покаянням, зміною старої людини на нову, створеної на образ і подобу Божу. Покаяння передбачає кардинальну зміну вартостей, нове бачення життя, поведінку на основі слів і прикладу Ісуса Христа і, перш за все, перехід від смерті гріха до життя ласки, яке виявляється в сопричасті з Отцем і Сином у Святому Дусі», — додає він.
Не просто сповідь
Також архиєрей відзначає, що покаяння — це не тільки сповідь з гріхів: «Це щось більше — пізнання Бога і себе, постійне духовне зростання. Пізнаючи Бога, людина пізнає також себе і бачить свою недосконалість, яка не дає їй бути подібною до свого Творця у любові. Пізнання Бога стає для людини духовним дзеркалом, в якому людина має можливість краще побачити стан Божої подоби у собі, свою подібність до Бога у власних вчинках і відмінність від Нього, духовні здобутки, але і гріхи, які ще потрібно виправити у собі, щоб стати досконалішою, тісніше з’єднатися з Господом у молитві і Таїнствах», — зазначає владика.
Тож єпископ наголошує, що коли говоримо про покаяння, то потрібно пам’ятати, що визнання гріхів — це лише частина покаяння. Адже за його словами, щоби покаятися за свої гріхи, треба спочатку пізнати стан душі, пізнати Бога, аби побачити власні гріхи, свою відмінність від Бога. Це пізнання людина здобуває за допомогою частої особистої молитви, участі у богослужіннях, Святих Таїнствах, роздумах над Святим Письмом. «Тому покаяння — це справа не одного дня, а всього життя. Бо скільки живемо, стільки пізнаємо себе, пізнаємо Бога і Його любов, і це пізнання будемо поглиблювати всю вічність, відкриваючи і поглиблюючи велич Божої любові до нас», — мовив він.
Заклик до покаяння
Наприкінці владика Ярослав Приріз додав, що свята Мати Церква продовжує у часі Христовий заклик до покаяння, яке має стати головною метою нашого життя.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
