Владика Венедикт Алексійчук про основні аспекти духовного життя: пізнання себе, довіра до Бога та свідчення

14 серпня 2024

Владика Венедикт Алексійчук, єпископ Єпархії Святого Миколая Чудотворця із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) та відомий порадник із духовного життя, продовжує ділитися своїми думками та настановами про життя з Богом та ближніми. Його поради і роздуми, побудовані на особистому досвіді пережиття віри у теперішньому світі, тож часто вони відгукуються у серцях його читачів. Спробуйте і ви у цьому переконатися.

Владика Венедикт Алексійчук про основні аспекти духовного життя: пізнання себе, довіра до Бога та свідчення

Відкривати Бога через молитву

Читаючи Євангеліє і твори Отців, Катехизм, ми для себе відкриваємо багато нового про Господа. І це дуже важливо для нас. Але ще важливіше не тільки знати про Бога, але самому пізнавати Бога. А це відбувається найбільше в нашій молитві.

Святе Євангеліє, твори Отців чи Катехизм — це розповідь когось про Господа, це їхній досвід Бога, який вони передають нам. Молитва — це місце, де ми з Ним зустрічаємось, де ми здобуваємо свій особистий досвід Господа.

Якщо молитва перебуває в нас на гідному місці, тоді цей досвід Бога ми обов’язково будемо мати. Якщо ж ми занедбуємо молитву, скільки книжок ми б не читали, скільки не чули б лекцій на богословські теми, ми будемо лише знати про Бога, але не знатимемо Його.

***

Без Бога — ні до порога

Життєві обставини показують для нас, що ми в одних ситуаціях можемо дати собі раду, а в інших — не можемо. В одних ситуаціях тримаємося заповідей Божих, а в інших — безпомічно падаємо. Скільки разів ми робили різні постанови, мали намір щось змінити, досягнути, але бачимо, як нам це не є легко?! А все тому, що дуже часто ми уповаємо лише на себе, на свої сили й ще собі досі не усвідомили, що «без Бога — ні до порога». Без Божої помочі, без сповнення силою Духа Святого не можемо творити чогось доброго.

Тому завжди звертаймось до Господа, щоб давав нам Духа Святого, молімося, щоб наповняв нас Ним. І тоді в Бозі все стає можливе. Бо ж Дух Святий сповнює кожну людину силою і міццю до великих речей, які, на перший погляд, можуть здаватися неможливими.

***

Свідчити Боже життя

Апостоли, які отримали свій безпосередній досвід Бога, Добру вістку — Євангеліє, понесли її світом. Куди б вони не приходили, навертали людей до Бога. Навертали, бо несли в собі цю певність і переконаність, бо були свідками чогось.

І в нашому житті ми бачимо, що велике враження на нас справляє той, хто дає свідчення, свідчить про щось, що сталось у його житті. Ми одразу вловлюємо, коли хтось говорить з досвіду, свідчить те, що він сам пережив.

Наше завдання дуже і дуже просте, подібно до того завдання, що було в апостолів — досвідчити Бога, пізнати Бога, а потім цей досвід передавати іншим. Тому ми маємо самі особисто пізнавати Господа щораз більше і глибше. Лише досвідчивши Господа, ми стаємо здатні це передавати іншим людям.

***

Пізнавати власну духовну сферу

Коли подивимося на батьків і дітей, то часто можемо зауважити не тільки подібні фізичні риси, а й навіть те, що вони подібні поведінкою та способом мовлення. Бо ж не дарма в нас кажуть, яблуко від яблуні не далеко котиться. Діти беруть від своїх батьків дуже багато, переймають багато на психо-фізичному рівні. І це нормально й закономірно.

Часто також в стосунках одні з одними, коли говоримо про когось — Степан, Василь, Анна, Олена, — ми цю особу ідентифікуємо з її тілом. Але ж знаємо, що це лише фізичне тіло особи. Тому так є, що тілесно ми народжуємося від наших батьків. Однак Господь кличе нас до більшого, щоб ми народжувались і жили духовним життям — у Дусі, з Богом. Саме тому нам потрібно все більше пізнавати в собі духовне буття нашої особи. Розуміти, що наше тіло — це лише частина нашого буття.

Існує сфера нашого буття, яка, можливо, і не дуже розвинута, і мало нам знайома, — це сфера нашого духа. Цю сферу маємо щоразу більше пізнавати й відкривати. Коли все більше пізнаємо наше духовне «я», тоді більше відкриємо свою здатність до народженні і життя в Дусі, до життя в Небесному Царстві.

† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький