Владика Венедикт Алексійчук: пізнати Бога, укоренитися у Бозі й у всьому співдіяти з Ним

7 серпня 2024

Владика Венедикт Алексійчук на просторах Інтернету продовжує ділитися духовними порадами та настановами задля християнського зростання та поглиблення стосунків із Богом. Роздуми єпископа наповнені людськими переживаннями та конкретними ситуації, які мають місце у житті християн сьогодні. Водночас владика Венедикт не боїться шукати відповіді на складні запитання.

Владика Венедикт Алексійчук: пізнати Бога, укоренитися у Бозі й у всьому співдіяти з Ним

У Господі пізнаємо усе в повноті

Зазвичай, ми майже завжди приймаємо ті чи інші рішення в нашому житті на основі свого людського досвіду і знань. Кожен живе так чи інакше, дуже часто внаслідок того, яке мав чи має виховання, які книжки читав і так дальше. Саме тому між нами багато конфліктів, непорозумінь, бо кожен бачить ті чи інші життєві ситуації по-своєму.

Що більше ми будемо наближатися до Бога, то більше зникатимуть непорозуміння, об’єктивніше будемо підходити до різних ситуацій і швидше приймати адекватні рішення. Бо лише в Господі ми пізнаємо все в повноті. У світлі Божої правди ми тоді пізнаємо, як маємо ставитися до інших.

І з цього випливає дуже важлива річ. Духовне життя не є чимось таким, що відбуваються незалежно і саме собою, духовне життя — це фундамент для всього іншого. Як каже св. Августин: «Коли Бог є на першому місці, то все на відповідних місцях». Коли я налагодив стосунки з Господом, то все інше в моїх стосунках з ближніми, у моїй праці, у моєму бізнесі теж зумію налагодити.

Будьмо свідомі, що час, «відведений» на Бога, — молитва, сповідь чи святе Причастя — принесе сторицею плоди в усі ділянки нашого життя.

***

Пізнання Бога: правдиве чи неправдиве?

Наші знання про Бога частіше обмежуються знанням молитов, правд віри, Божих заповідей, Євангелія, церковних традицій, обрядів, історії Церкви. Однак святі отці нам кажуть, що знати про Бога і знати Бога — це різні речі.

Пізнання Бога ми здобуваємо особисто, а не через вивчення чогось. Пізнаємо Господа через молитву — особисту чи спільну, через Святі Таїнства, через читання Святого Письма та інше. І це дуже важливо, тому що лише знаючи Бога особисто, можемо цей досвід Бога передати комусь іншому. Адже коли ми не знаємо Господа з власного досвіду, то ніколи не можемо говорити про Нього правдиво.

Один із професорів філософії казав, що тепер є дуже багато докторів філософії, багато професорів філософії, але мало філософів. Чи це не про нас: багато знаємо про Бога, але чи ми знаємо Його?

***

Боже знання про нас

Господь не дивиться на нас через призму наших гріхів чи через призму наших здобутків. Це ми одних людей любимо, бо вони нам приносять взаємну любов чи якусь користь, інших — не любимо, бо вони нас кривдять, чи приносять біль чи терпіння. Бога ми не можемо детермінувати, поставити в рамки і примусити Його за свої чесноти любити, а за гріхи — не любити. Для Бога ми завжди цінні й люблені.

Немає різниці, якими ми були чи якими ми будемо. Господь віддав за нас життя, каже Святе Писання, коли ми були ще грішними. Тому Бог дивиться на кожну людину через призму її цінності в Його очах. Відтак кожного Він створив і кожен із нас важливий, люблений і цінний для Господа, і про це ніколи не забуваймо.

***

У Бозі ми здатні змінюватися

Знаємо з власного досвіду, наскільки складно змінитися, навіть коли дуже цього хочемо. Деколи працюємо над собою днями і місяцями, навіть роками, а потім у якийсь момент повертаємося до того ж самого. Бог деколи це допускає, щоб ми усвідомили: самі не можемо собі зарадити в тих чи інших спокусах чи проблемах. Але все можливо в Бозі. Знамениті слова каже апостол Павло: «Я все можу в Тім, хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі».

Маємо собі усвідомити, що віра в те, що в Бога все можливе, може перемінити особисто нас і все наше життя.

***

Вкорінюватися у Бозі

Скільки б ми не жили в цьому світі, скільки б не вчились і не здобували досвіду, однак бачити цілісно ми не зможемо. Бо кожен із нас, в силу різних пережиттів, які мав у житті, через різні особистий досвід та стереотипи, завжди суб’єктивно сприймає оточуючу дійсність. Кожен із нас глибоко просякнутий суб’єктивізмом.

Лише Бог може обдаровувати нас щораз більшою повнотою розуміння того, що є правда, добро і справедливість. Наближення до Бога перемінює нас, дає змогу правдиво розуміти, яким є наше життя, як маємо чинити, як жити. Пошук Бога завжди й неминуче відбивається на всіх аспектах нашого життя. Саме тоді, коли ми вкорінюємось у Бозі, стаємо по-справжньому вільними.

***

Молитва — це співдія з Богом

Знаємо, що не увесь вибраний народ сприйняв те, що проповідували апостоли. Навпаки, переслідували їх, кидали до в’язниці, вбивали… Але бачимо, що саме тоді чинила Церква: не нападала на в’язниці, не намагалася силою боронити Петра ані підкупити сторожів, — Церква молилась. Молитва — це те, що преважливе в нашому житті в будь-яких ситуаціях.

Так, ми маємо намагатися зробити все можливе, все, що від нас залежить, діяти по-людському правильно у складних ситуаціях, але найбільше треба молитися. Потрібно навіть молитися тому, щоб зрозуміти, що потрібно робити.

Молитва — це перебування з Богом, яке нас просвітлює, яке руйнує кайдани й мури найперше в нашій свідомості, щоб ми змогли подивитися на ситуацію Божими очима, а тоді — змінює і ситуацію. Якими б складними не були обставини, якщо молимося, то Бог дасть нам усе, що ми потребуємо!

† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький