Владика Венедикт Алексійчук: «Милостиня — це плід наших стосунків з Богом»

18 березня 2022

Мабуть, говорячи про духовні практики під час Великого посту, найменше уваги ми приділяємо милостині. Коли ж згадуємо про це добре діло, то часто неправильно розуміємо, що мається на увазі. Адже справжня милостиня — це не лише про гроші. У цьому переконаний владика Венедикт Алексійчук, єпископ Єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США).

Владика Венедикт Алексійчук: «Милостиня — це плід наших стосунків з Богом»

У період Великого посту найменше говориться про милостиню. Милостиня — це плід наших стосунків з Богом. Прикладом може бути притча про Доброго самарянина. У цій притчі ми читаємо про те, як троє людей вертаються з храму. Відповідно, ці троє людей були на молитві. І вони зустрічають реальність свого життя. Далі бачимо, як двоє з них проходять повз, не зауваживши цього бідолахи. А, власне, третій чоловік, будучи самарянином, зупинився біля цього потребуючого чоловіка.

Наше зовнішнє життя, тобто те, що ми робимо, — це проекція нашого внутрішнього духовного життя. Наше християнство виявляється у нашій реальності. Одна з найважливіших речей у християнстві — це воплочення Ісуса Христа. Так як Христос воплотився, так само і наше християнство має бути воплоченим. І коли ми маємо глибокі стосунки з Богом, то ми ніколи не зможемо пройти повз чоловіка, не зауваживши його. Ми, відповідно, допоможемо йому, проявивши тим самим свою увагу і милостиню.

Хтось може сказати про те, що він не має коштів, щоби допомогти. Ні, ми завжди можемо допомогти ближньому. Кожен є чимось багатий. Найперше усі ми є багаті часом, адже кожний із нас має час. Так само ми можемо подарувати свою увагу людині, яка в біді, в потребі або хвора, зателефонувавши її. Якщо в силу різних обставин ми не можемо зателефонувати людині, то завжди можемо помолитися за неї.

Бо, якими ми є з Богом на нашій молитві, такого Бога ми проявляємо і в реальному житті. Якщо ми зустрілися з Богом на молитві, то ми не можемо не зустрітися з людиною, яка перебуває в потребі. Якщо ми помолилися і поруч з нами йде людина, яка перебуває в потребі, але ми цього не зауважуємо, то, відповідно, це була не молитва, це не була зустріч з Богом, а лишень промовляння слів. Адже молитва — це зустріч з Богом.

Ісус Христос був іконою Отця. Кожен із нас покликаний бути іконою Бога в тих обставинах, в яких Він ставить нас. Люди пізнають християнство за нашими реальними справами. У нас в народі так і кажуть: «Краще раз побачити, чим сім разів почути». Тому наше реальне життя, наші реальні обставини дають нам нагоду виявляти милосердя, творити добро і давати милостиню. Але це ми зможемо зробити лишень тоді, коли будемо мати реальні стосунки з Господом.

† Венедикт Алексійчук,
єпископ Єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США)