СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Венедикт Алексійчук: Бути людьми віри, адже за всім у нашому житті стоїть Господь Бог
Часто нам важко сприйняти власні життєві обставини у світлі віри. Нерідко ми використовуємо їх як оправдання нашого слабкого духовного зростання, або ж як привід для нарікання. Однак, усі обставини нашого життя, усі життєві ситуації не відбуваються поза Божим піклуванням і любов’ю про нас. Важливо сприйняти це переконання і дозволити Богові діяти у нашому житті. У цьому переконаний владика Венедикт Алексійчук, єпископ Єпархії Святого Миколая із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США).
Все дає нам Господь
У своєму житті ми щось здобуваємо і осягаємо. Щось завжди маємо, про що можемо сказати іншим, що ми цього досягнули. І живемо у свідомості та переконанні, що це наша заслуга, наше досягнення.
Ніхто цього в нас не відбирає і не відкидає. Але погляньмо, що було б, коли б були в нас інші обставини, інші батьки, середовище, то ми не мали б того, що маємо, і не знати, ким ми б були.
Якщо час до часу роздумуватимемо над тим, що все дає нам Господь, тоді побачимо, що справді нема нічого, що б ми одержали випадково. Господь стоїть за усім нашим буттям, за кожною ситуацією у нашому житті. Бог дає сенс кожній миті нашого перебування на землі. Вміймо за нашим життя і всім, що в ньому діється, розпізнати Господа.
***
За всім у житті стоїть Господь Бог
У своєму житті ми завжди прагнемо змін, хочемо досягати нових вершин у кар’єрі, навчанні, добробуті. І часто не можемо повірити, що те, що Господь уже послав у наше життя, і є тим найкращим для нас. Найважче це усвідомити, коли настають різні труднощі, проблеми й клопоти.
Тому є важливо прийняти кожну життєву ситуацію, прийняти людину, прийняти подію, яку Господь послав. Прийняти — це повірити, що її дав нам Господь. Якщо усвідомимо, що все стається не випадково, а за всім у нашому житті стоїть Господь, тоді будемо готові чинити його волю у кожній хвилині свого життя. Коли зуміємо все це приймати, брати це ярмо на себе, то в нашому серці запанує мир.
***
Пізнати свою слабкість і прийняти Божу допомогу
Дуже часто людина почувається самодостатньою. Вона вважає, що сама може собі зарадити, і Господь тоді ніяк не може втрутитися в її життя, щоб допомогти. Лише коли людина почувається безпомічною, слабкою і шукає допомоги, просить Бога про заступництво, пускає Його у своє життя — тоді Він може допомогти.
Скільки разів у своєму житті ми мали багато проблем, труднощів, невдач? Скільки разів ми старалися якось собі зарадити, змінити щось? Але знову усвідомлювали, наскільки ми безпомічні й слабкі. І саме в такі хвилі важливо відчути, що ти безпомічний, слабкий, що ти, наче немовля, яке нічого не може зробити, а залежить від когось іншого. Якщо ми уповаємо на Бога, який може все зробити, та віддаємо себе під Його повну опіку, то вибираємо найпевніший вихід з будь-якої ситуації.
***
Бог ніколи не зневірюється у нас
Коли ми чинимо гріхи, то відчуваємо внутрішній протест проти гріха, дискомфорт і бажання якнайшвидше стати перед Богом із покаянням, прийти до Святого Таїнства Сповіді, позбутися того тягаря. Після сповіді нам стає легше, миліше, приємніше, так ніби той тягар спав із плечей. Але, знову ж таки, це лише наші відчуття.
Однак перед Богом ми однаково вартісні — і коли «грішні», і коли «праведні». Бог відкупив кожну людину й помер за неї, коли вона ще була грішною. Це важливо пам’ятати тоді, коли зневірюємось у власних можливостях жити у святості, коли падаємо під тим тягарем гріха. Господню любов і вірність ніщо не може похитнути. Бог сталий і незмінний у своїй поставі до нас, для Нього ми завжди важливі. І то тільки ми зневірюємось у собі, а Бог ніколи не зневірюється в наc.
***
Бути людьми віри попри обставини
В історії Старого Завіту часто бачимо, як вибраний народ відходив від віри в єдиного Бога. Небагато залишались вірними Йому.
Сучасний світ також для нас часто виглядає агресивним, зматеріалізованим, прагматичним. На цьому тлі ми не можемо усвідомити собі, що у світі є багато віруючих людей на різних становищах. Є бідні і є багаті, є люди, які, незалежно від соціального статусу, живуть вірою.
Будьмо певні, що доки існуватиме світ, Усесвіт, доти люди житимуть вірою в Бога. Ніколи не звертаймо уваги на обставини, які є навколо нас. Бо обставини — такі, які є. Але будьмо свідомі того, що, як в історії Церкви завжди були свідки віри, що у будь-яких обставинах завжди жили вірою, завжди уповали на Господа, то і в нас ніякі обставини цієї можливости не заберуть.
***
Бути з Богом чи бути без Бога?
У житті ми завжди маємо вибір. Йти за нашими пристрастями і пожаданнями, які часто накидаються на нас, штовхають нас до того чи іншого і примушують робити погані вибори? Чи піддатись Божому Духові, жити в Господі, який нас кличе до добра, терпеливости, молитви, прощення?
І бачимо, коли ми живемо у грісі, гріх вимучує людину, він не дає їй правдивого добра і щастя. А коли людина живе в Господі, вона відчуває радість життя, смак, цілісність. Не існує третього стану: або ми — з Богом, або без Нього, або ми живемо у гріху, або ми мертві для гріха й живемо для Бога!
† Венедикт Алексійчук,
єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая Чудотворця
Локації
Персони
Владика Венедикт АлексійчукЄпископ Єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США)
