Владика Василь Тучапець

Владика Василь Тучапець

Екзарх Харківський, Голова Соціального відділу

Народився

29 вересня 1967 року в м. Яворів (Львівська область).

Священичі свячення

12 липня 1997 року із рук Преосвященного Софрона Дмитерка, єпарха Івано-Франківського.

Єпископська хіротонія

21 травня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в м. Києві.

Інтронізація

1 червня 2014 року у катедральному храмі св. Миколая у Харкові.

Дитинство і родина

Народився 29 вересня 1967 року в м. Яворів (Львівської область) в родині Василя Тучапця та Катерини Дацко та отримав при народженні ім’я Володимир.

Освіта

Навчався в Яворівській середній школі (1974–1982 роки), Івано-Франківському СПТУ-14 (1982–1986 роки) та закінчив підготовчий відділ і перший курс на факультеті архітектури Львівського політехнічного інституту (1988–1990 роки).

10 листопада 1986 року вступив до Василіянського Чину у тоді ще підпільно діючій Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні.

У 1986–1988 роках проходив військову службу в лавах Радянської армії.

Священиче служіння

12 березня 1989 року прийняв чернечий одяг у Василіянському Чині і чернече ім’я Василь. Новіціат продовжив із серпня 1990 року у Гошівському монастирі, а згодом — у Крехівському монастирі під проводом о. Теодозія Янківа. Перші тимчасові чернечі обіти склав 6 жовтня 1991 року в Крехові, а довічні — 29 грудня в Жовкві.

У 1991–1997 роках навчався на Папському богословському факультеті (секція св. Івана Хрестителя) у Варшаві, який закінчив зі ступенем магістра богослов’я. У 1998 році на тому ж факультеті захистив ліцензіатську працю з патрології на тему «Навчання Григорія Палами про безперервну молитву». Також навчався на курсах духовної формації у Кракові в отців Сальваторіан (2001–2002).

Дияконські свячення отримав 5 січня 1997 року в Івано-Франківську з рук єпископа Софрона Дмитерка, ЧСВВ. 12 липня 1997 року прийняв з рук цього ж єпископа пресвітерські свячення в катедральному соборі в Івано-Франківську.

Виконував обов’язки: настоятеля й пароха в м. Золочеві (1998–2000 роки), ігумена й пароха у Крехові (2000–2002 роки), пароха в Жовкві (2002–2005 роки). Був викладачем аскетики у Василіянському інституті філософсько-богословських студій у Золочеві (1998–2000 роки) та в Харківській колегії УАПЦ (2006–2009 роки). У 2005–2014 роках був настоятелем монастиря св. Василія Великого в Києві. Виконував також обов’язки економа монастиря, сотрудника парафії та провідника реколекцій. У 2012–2014 роках був Провінційним вікарієм Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні.

Єпископська діяльність

2 квітня 2014 року був утворений новий Харківський екзархат УГКЦ внаслідок поділу дотеперішнього Донецько-Харківського екзархату, підпорядкованого Верховному Архиєпископству Києво-Галицькому. Владика Василь був призначений першим екзархом цього екзархату, отримавши титул єпископа Центуріонеса. «Першим завданням Церкви є проголошення Слова Божого. Це перше завдання, яке я ставлю перед священиками, щоб в кожній нашій парафії проводилася катехизація, щоб велася робота з молоддю, дітьми, дорослими. Ми організовуємо „Канікули з Богом“ для дітей, проводимо літні табори, прощі до різних відпустових місць. Друге завдання — організація належного місця для проведення богослужінь. На даний час наші священики моляться або в каплицях, або у вагончиках, а навіть у приватних помешканнях. Тому другим завданням є будівництво храмів. Зараз ми будуємо чотири храми. Третій напрям — реєстрація нових громад. Люди звертаються до нас із такими проханнями. Тому зараз готуються до реєстрації ще дев’ять громад в нашому екзархаті. Як бачимо, жнива великі — потрібно багато робітників для служіння на Сході України. Дуже важливим для нашого екзархату є служіння монаших спільнот. Молитва, посвята та жертовне служіння монахів та монахинь приносить велике Боже благословення. Цього року ми запросили на служіння до Полтави Сестер Василіянок», — відзначає владика Василій про особливості служіння у Харківському екзархаті.

Архиєрейська хіротонія відбулася 21 травня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Головним святителем був Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, а співсвятителями — єпископи Василій Медвіт та Степан Меньок. «Сьогодні мені хочеться кликати „Благослови, душе моя, Господа“, щоб подякувати Йому за всі добродійства, які Він мені вчинив. Я вдячний Богові за дар апостольського спадкоємства, яким Він мене сьогодні наділив. Вдячний Йому за довіру, яку він дає мені», — промовив владика Василь Тучапець, екзарх Харківський УГКЦ, по закінченні своєї архиєрейської хіротонії. 1 червня 2014 року у храмі святого Миколая Чудотворця у Харкові відбулося введення владики Василія на престол екзарха Харківського, яке здійснив Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ.

Рішенням Синоду Єпископів УГКЦ від 14 вересня 2017 року владика Василій Тучапець є призначеним Головою соціального відділу УГКЦ. Владика Василій так бачить запровадження Стратегії розвитку соціального служіння у нашій Церкві: «Власне на цьому Синоді була прийнята стратегія соціального служіння нашої Церкви, яка визначила три головні пріоритети. Перший — плекання духа жертовності та соціальної відповідальності. Йдеться про те, що кожна людина покликана до того, аби виявляти милосердя. Найбільша заповідь — це, як відомо, заповідь любові до Бога. А друга подібна до неї — любові до ближнього. Вона, власне, і виражається у служінні потребуючим. І від цього навіть залежить спасіння людини! Адже сам Христос каже: що зробили ви одному з братів моїх найменших, ви мені зробили. Коли християнин виявляє свою любов потребуючим через конкретні дії, то він, по-перше, виконує заповідь любові. По-друге, прямує шляхом спасіння, яке Христос нам дарує. Жертовність — це усвідомлене милосердя. Соціальна відповідальність, натомість, пов’язана з небайдужістю. Йдеться про бажання бачити потреби інших людей. І допомагати потребуючим у міру своїх можливостей: духовно — молитвою, або простою людською підтримкою через спілкування, а також матеріально. Коли настало усвідомлення, наступний крок, виражений у Стратегії — це власне служіння. Прагнення допомогти іншій людині діяльно. Йдеться про служіння на благо нужденних. Це фактична реалізація і виконання милосердя через конкретні вчинки та справи. Третій напрямок згідно Стратегії — це інституційний розвиток та професіоналізація соціального служіння в нашій Церкві. Без сумніву, можна спонтанно займатися благодійною діяльністю, виявляючи так милосердя. Це теж допомога людям. Але ще більший ефект приносить організоване служіння та координація різних соціальних ініціатив та зусиль. Зважаючи на все це, рішенням Синоду також було створити окремий Відділ соціального служіння УГКЦ, який би займався саме цими питаннями. Цей Відділ покликаний опрацювати Програму реалізації Стратегії соціального служіння».

Контактна інформація


Адреса: вул. Амосова, 13/301, Харків 61171, Україна

Ел. пошта: kharkiv.ugcc@gmail.com

Локація

Новини та анонси

Інтерв’ю та коментарі

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae