СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк про добру Сповідь у Неділю розслабленого
Сповідь — це невимовний дар Божого милосердя людині, зраненій гріхом. З іншої сторони, сповідь — це також трибунал Божої справедливості, коли сам грішник просить у Господа прощення і кається у своїх гріхах та стає праведником. У сповіді особа починає повертатися до свого Творця. На жаль, сучасна людина задовольняється своїм віддаленням від Бога і вважає, що їй не потрібний акт милосердя і виправдання. Вона «комфортно» почувається в гріхах, які засмоктують її, неначе болото. Папа Іван Павло ІІ зауважив, що гріхом сьогоднішнього світу є «втрата відчуття гріха».
«Прийміть Духа Святого!
Кому відпустите гріхи — відпустяться їм,
кому ж затримаєте — затримаються»
(Ів. 20:21–23)
Вступ. Друга неділя Великого посту запрошує людей прийняти тайну Покаяння. Свята тайна Покаяння — це єдина можливість очистити християнську душу від гріха та примиритися з Богом і вийти з хвороби — паралічу душі.
І). Неділя Розслабленого (Паралізованого). Євангеліє цієї неділі розповідає про оздоровлення паралізованого чоловіка. Ісус навчав в середині одного будинку, переповненого людьми, а ті, котрі були на вулиці, також щільно обступили навколо дім, слухаючи Месію. Вони намагалися чесно жити за законом Слова Божого. Одначе, люди дуже часто самі так пояснювали почуті Слова Господні, що вони суттєво відрізнялися від науки Євангелія. Тому Ісус особисто передає своїм слухачам євангельське повідомлення, а вони пильно Його слухають, бо ці Слова вказують дорогу спасіння. Отже, Христос звіщає зібраним людям Добру Новину, яка є одночасно і законом і благодаттю для всіх віруючих. Чотири чоловіки приносять до цього дому паралізованого чоловіка, який не може самостійно рухатися. Він представляє великі групи людей, котрі не здатні досягти своєї мети, бо не можуть, деколи не хочуть співпрацювати з Богом.
Причиною такого становища людини є гріх. Людина, ступаючи на дорогу беззаконня, починає служити гріхові і стає його рабом. Тоді диявол також отримує владу над грішником і паралізує його тіло та зв’язує його волю (пор. Лк.13:10–17). Закон засуджує таку людину і перекриває їй вхід до Спасителя. Тому навіть чотири здорових чоловіків не можуть пройти через натовп законопослушних людей до Ісуса. Саме віруючі люди стоять і не розступаються перед хворою людиною, не розуміючи її страждань. Залишається одинокий вихід, розібрати дах і згори опустити перед Ісуса паралізовану людину. Таким чином хворий опиняється перед обличчям Божим, а закон залишився у нього за спиною. Отже, закон людський стає на перешкоді оздоровлення і кладе людину у безвихідне становище, а Господь подає свою рятівну допомогу з неба через тайну Покаяння.
Приклад. Валерій Шевчук український письменник-шістдесятник написав повість «Сповідь», герой якої перетворюється на вовкулаку, щоб спокутувати скоєне ним зло. Він прийшов до села, яке звалося Гапонівкою і зайшов до старовинного храму. На запитання священика хто він, відповів дуже влучно: «Той, хто потребує сповіді». В подальшій розмові бачимо, що кожний гріх людини відломлює від серця якусь частинку. І тільки перед смертю людина зауважує, що в неї залишився нікчемний уламок надщербленого чисельними гріхами серця. Тоді просиш прощення і милосердя, б’єш поклони та переконуєш себе, що все лихе на цьому світі ти зробив не зі своєї волі, а тільки з виконання обов’язку. І тому виходить, що завчасу потрібно приймати тайну Покаяння, достойно висповідавшись, щоб полікувати надщерблене серце.
ІІ). Тайна Покаяння і приготування до сповіді. Сповідь — це невимовний дар Божого милосердя людині, зраненій гріхом. З іншої сторони, сповідь — це також трибунал Божої справедливості, коли сам грішник просить у Господа прощення і кається у своїх гріхах та стає праведником. У сповіді особа починає повертатися до свого Творця.
На жаль, сучасна людина задовольняється своїм віддаленням від Бога і вважає, що їй не потрібний акт милосердя і виправдання. Вона «комфортно» почувається в гріхах, які засмоктують її, неначе болото. Папа Іван Павло ІІ зауважив, що гріхом сьогоднішнього світу є «втрата відчуття гріха». Тому Господь посилає до нас Святого Духа, який показує всю правду про нас і про безмежне Боже милосердя. Розкаяній людині Бог прощає кожний гріх, незалежно від їх кількості та важкості.
2.1). Приготування до сповіді. Найперше потрібно помолитися до Святого Духа — «Царю небесний…». Далі для доброї сповіді необхідно: Пригадати всі скоєні гріхи (допоможе в цьому наша совість); збудити у собі щирий жаль (допоможе страх Божий або Любов до Господа); тверда постанова виправитись (допоможе власна воля, яку дав Бог); чин сповіді (допоможе священик або єпископ); виконання покути (допоможе ангел Хоронитель).
Тому, прийшовши до сповідальниці, слід пам’ятати, що тільки Богові сповідаєшся, Якого гріхами прогнівив, а священик свідок твого покаяння. Нічого не приховуй, не соромся і нічого не бійся, оскільки вас тільки троє: каянник, сповідник і Бог. Господь всі твої гріхи досконало знає і де ти що робив, говорив, думав погане або добре. Він тільки очікує єдиного твого покаяння — щирої сповіді. Ви самі також свої гріхи знаєте. Не соромтеся їх сказати перед сповідником, людиною подібною до вас.
ІІІ). Добра сповідь робить людину щасливою. Владу відпускати гріхи Господь Ісус дав своїм Апостолам, а вони передають її своїм наслідникам: «Мир вам! Як мене послав Отець, так Я посилаю Вас» (Ів.20:21). Це промовивши, Ісус дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються» (Ів. 20:22–23). Сповідь — це звільнення людини від гріха й оздоровлення розслабленого. Іншими словами у життя людини приходить щастя.
Запитайте людину чи хоче вона бути щасливою? Якщо б ви почули відповідь, що не хоче, то напевне їй би ніхто не повірив. Запитайте людину чи відчуває вона голос свого сумління, який хвалить її за виконане добро і докоряє за вчинене зло? Неодмінно почуєте відповідь, що такі відчуття має кожна людина. Кожен розуміє, що великодушно допомогти комусь, мудро порадити, повчити і підтримати в нещасті — це добре, а скривдити, зрадити, не дотримати слова — це дуже погано. Щоправда, люди, які низько впали і дуже довго перебували у своїх гріхах, можуть мати дуже слабке і викривлене сумління. Одначе, дуже цікаво, що люди у різних куточках землі завжди відчували цей голос совісті, який раз у раз виринає у глибині серця. І життя своє людина спрямовує до того, щоби щось осягнути, бореться з негараздами, шукає втіх, тобто прагне бути щасливою, та й іншим бажає щастя.
Добра сповідь — це дорога до щастя і її треба розглядати перш за все, як діяння Христа, а не як наш власний вчинок, і тоді зможемо правильно розуміти таїнство Покаяння. Дивлячись на повернення блудного сина, який наближається до рідного дому важкою і довгою дорогою та рівночасно бачимо батька, який побачив сина, коли той був ще далеко, але не побіг йому назустріч. Добрий батько, як священик у сповідальниці, довго і терпеливо чекає добровільного приходу каянника (пор. Лк. 15:20, 28).
Очевидно, що всі люди успадковують наслідки гріха які здійснили прабатьки, а перш за все — це смерть. Люди почали свій рід від Адама, пораненого гріхом і самі грішать. Занечищене джерело в природі приносить брудну воду, так і від прабатьків, осквернених смертельним гріхом, природньо народжуються діти з успадкованим гріхом і з послідуючою смертю.
Висновки. «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються» (Ів. 20:21–23). Людська душа — надзвичайно глибока посудина, але багато хто не підозрює наскільки вона може бути засміченою. А Ти, Господи, намагаєшся розчистити її. Часта сповідь дозволяє людині пізнати свої провини і схильності до гріха. Благодаттю таїнства Покаяння християнин долає гріхи та вподобання до них, піднімається з упадку й утверджується в чеснотах. Плодами покаяння є добрі діла, милостиня, чистота серця і жертовна любов. Даром таїнства Покаяння є прощення від Бога й примирення з Ним: «Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. Він вирвав нас із влади тьми й переніс у Царство свого улюбленого Сина, в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів» (Кл.1:12–14).
Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи воїнам української армії віднайти дорогу до джерела Божого милосердя й залікувати їхні рани.
Господи, прийми наше правдиве покаяння і допоможи отримати відпущення особистих гріхів свідомих і несвідомих.
Святий Душе, своєю животворящою силою підіймай паралізовану Україну та її народ з ліжка хвороби. Амінь.
Благословення Господнє на Вас!
† Василь Івасюк,
Єпарх Коломийський
24 березня 2019 року Божого
с. Лоєва
