СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Теодор Мартинюк розповів про зусилля УГКЦ щодо захисту неповнолітніх від насильства
Зараз, в часі війни особливо важливо чітко розуміти, де може бути небезпека, і як можна її уникнути. Але, якщо надзвичайна подія вже сталася, то треба відповідно зреагувати на неї, зазначає єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, каноніст, владика Теодор Мартинюк. Він переконаний, що це, по-перше, поверне відчуття безпеки як постраждалій особі, так і суспільству, а по-друге — дозволить попередити шкоду в майбутньому.
Понад 40 учасників з усіх куточків України приїхали до Львова, аби взяти участь у школі для духовенства, богопосвячених осіб та мирян УГКЦ «Гідність дитини як безумовна цінність», яку проводить Центр гідності дитини УКУ. Про це повідомляє Аліна Гузь для Релігійно-інформаційної служби України.
Протягом двох днів навчання учасники школи мали 10 лекцій від 7 фахових експертів, на яких йшлося про те, як працювати на різних рівнях із дітьми та вже дорослими особами, які постраждали від насильства, як розпізнати кривдника та який механізм дій у Церкві при зголошенні про злочин сексуального насильства. Також вони дізнались про досвід Церкви у превенції сексуального насильства, кризову комунікацію при виявленні таких випадків та мали можливість практичної роботи над кейсами зловживань.
Владика Теодор ознайомив аудиторію з переліком злочинів сексуального характеру щодо неповнолітніх та вразливих осіб, які згідно з документами Церкви називаються злочинами проти Шостої заповіді декалогу. А також пояснив, яку відповідальність несуть працівники та волонтери Церкви, якщо вчиняють подібні злочини.
Владика Теодор Мартинюк також описав механізм дій в Українській Греко-Католицькій Церкві при зголошенні про злочини сексуального насильства та подав перелік тих осіб, відносно яких можуть бути порушені карні процеси. Сюди входять єпископи, священники, та диякони, члени інститутів богопосвяченого життя чи товариств апостольського життя, модераторів об’єднань вірних та мирян, які виконують якийсь уряд в Церкві.
Питання реагування на випадки зловживань регулюються на основі документів: «Кодекс канонів Східних Церков», «Захист святих таїнств», оновленого у 2023 році Moto proprio «Ви є світло світу», «Vademecum» від 2022 року. У контексті УГКЦ алгоритм реагування на насильство, а також кроки щодо попередження таких випадків, які має зробити кожна (архи)єпархія, екзархат, прописані у документі «Норми та принципи захисту неповнолітніх осіб у душпастирській діяльності УГКЦ України».
Церква розділяє злочини проти Шостої Божої Заповіді на дві групи.
Перша. Злочини, розслідуванням яких займається виключно Ватикан, а саме Дикастерія доктрини віри, орган, який є компетентним щодо тих злочинів. Тільки Дикастерія розглядає ті злочини й за них карає. До таких злочинів відносяться злочини, вчинені єпископом, священником або дияконом.
- З неповнолітньою особою (яка не досягла 18 років), незнання чи помилка священнослужителя щодо віку неповнолітньої особи не вважається ані пом’якшувальною, ані звільняючою обставиною;
- З дорослою особою, яка має порушення інтелектуального розвитку;
- Придбання, зберігання, демонстрування або розповсюдження священнослужителем порнографічних зображень неповнолітніх віком до 18 років з метою статевого задоволення чи у комерційних цілях у будь-який спосіб на будь-якому середнику.
Друга група — злочин проти Шостої Заповіді, здійснений єпископом, священником, дияконом, членом інституту богопосвяченого життя чи товариства апостольного життя, модератором об’єднання вірних, мирянином, який має гідність або виконує якийсь уряд або завдання в Церкві.
- Через примушення силою, погрозами, або через зловживання владою або примушення когось до здійснення чи участі у сексуальних діях, коли постраждала особа є повнолітньою;
- Здійснення сексуальних дій з вразливою особою;
- неморальне виготовлення, представлення, зберігання, розповсюдження порнографії з неповнолітніми чи з особами з порушенням інтелектуального розвитку у будь-який спосіб та на будь-яких засобах.
Церква не має поліції, в’язниць та каральних органів, підсумовує владика Теодор. «Але відповідальність за вчинення злочинів, передбачає не лише зведення до мирянського стану, а й екскомуніку, яка забороняє приймати будь-які Таїнства».
Школа від Центру гідності дитини УКУ
Варто зазначити, що в останні роки УГКЦ приділяє увагу питанням саме захисту дітей і робить важливі кроки по роботі з дітьми та вразливими особами. І нині на рівні кожної єпархії, екзархату призначені відповідальні особи, які зобов’язані вислухати кожного, хто міг постраждати від сексуального насильства з боку працівників та волонтерів Церкви. Також є команда, яка має надати психологічний та духовний супровід ймовірному постраждалому та його родині.
Уся Католицька Церква має свій механізм реагування на такі випадки з боку канонічного права, що передбачає відповідальність не лише кривдника, а й тих уповноважених осіб, починаючи з єпископів, кардиналів, які замовчали чи проігнорували відомі їм факти насильства щодо неповнолітніх.
Центр гідності дитини Українського католицького університету взяв на себе зобов’язання у праці з УГКЦ: дати усім дорослим — священникам, богопосвяченим особам, мирянам — можливість здобути знання та інструменти для того, щоб плекати гідність дитини та її безпеку. Центр є освітньою структурою, яка через навчання, формації, експертизу підтримує працівників та волонтерів з освітньої, медичної та церковної сфер у їх праці на захист неповнолітніх та вразливих осіб.
Першу таку Школу для духовенства, богопосвячених осіб та мирян «Гідність дитини як безумовна цінність» команда Центру організувала у 2021 році. Ця Школа дає базові знання, якими має володіти кожен, хто працює з дітьми, та хоче знати як може попередити насильство щодо неповнолітніх чи зреагувати на виявлений випадок так, щоб справді допомогти. Протягом двох днів з учасниками розглядають низку актуальних питань:
- місце дитини в церкві;
- ситуація щодо сексуального насильства в Україні, досвід церкви у цій темі;
- поняття насильства щодо неповнолітніх та вразливих осіб, види, ознаки;
- реальність постраждалої дитини і як з нею говорити;
- хто може бути кривдником, як можемо його виявити;
- дії у випадку виявлення насильства щодо дітей в середовищі церкви — що робити і як комунікувати;
- механізми запобігання насильству та ефективна кризова комунікація у момент виявлення випадків зловживань.
Таких шкіл відбулося вже чотири і це є школи першого рівня. Наступним етапом є школа другого рівня, де зазначені питання розглядають більш поглиблено.
