СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: Визнати власні гріхи — відкритися милосердю Бога
Проповідь владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, виголошена у П’яту неділю Великого посту, прп. Марії Єгипетської, 10 квітня 2022 року, під час Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в місті Стрию.
Сьогодні вшановуємо память святої Марії Єгипетської — жінки, котра пройшла шлях від великої грішниці до великої святої. І в образі цієї святої та сьогоднішнього Євангелія можна звернутися до певного аспекту милосердя, яке виявляє Бог людині. Євангеліє говорить про подію, яка сталася з Ісусом під час його візиту до дому визначного фарисея, людини певного статусу та культури, людини на ім’я Симон. Він запросив Ісуса, бо чув, що він говорив як великий пророк. І коли вони разом обідали, прийшла жінка, яку всі в місті вважали за велику грішницю. Вона мовчки припала до ніг Ісуса, заплакала і почала їх вмивати своїми сльозами, витирати своїм волоссям та намащувати дорогоцінною олією, яку сама принесла.
Фарисей Симон та анонімна грішниця
Маємо двох персонажів: Симона — ревного слуги закону, і цю анонімну грішницю. Перший судить інших за зовнішністю, друга своїми жестами щиро розкриває своє серце. Симон, хоч і запросив Ісуса, залишається осторонь, без наміру пов’язувати своє життя з Учителем, йому просто цікаво. А жінка, навпаки, довіряє Христові повністю і приходить до нього з любов’ю та повагою. Фарисей не розуміє ні Ісуса, ні жінки, та з осудом в серці подумки сказав собі про обох, що «якби він був пророком, то знав би, хто і яка є та жінка, що його торкається» та тримався б подалі від неї, щоб часом не осквернитися, наче грішники прокажені. Але Ісусова терпеливість, любов та прагнення спасти усіх, спонукають його докоряти фарисеєві дуже покірно і лагідно, та пояснити що зробила жінка, тоді коли він сам не проявив до нього як до гостя елементарної пошани.
Таке ставлення є типовим для концепції релігійності, котра твердить, що Бог і гріх знаходяться в радикальній опозиції. Однак, Боже Слово вчить нас розрізняти гріх та грішника. З гріхом не може бути жодного компромісу, а грішники — тобто всі ми — подібні до хворих, які потребують зцілення, а тому лікаря, його старань та чуйного піклування. Але щоб вилікуватися, хворий повинен визнати, що йому потрібен лікар! Тому, в стосунку з фарисеєм і грішною жінкою Ісус стає на її бік. Ісус, вільний від упереджень, які перешкоджають виявляти милосердя, дозволяє їй діяти. Він, Святий Божий, дозволяє їй доторкнутися до нього, не боячись бути нею осквернений. Ісус вільний, тому що уособлює Бога, який є милосердним Батьком. Цим Ісус поклав край ізоляції, в яку жінка потрапила через нещадний суд фарисея та всіх, хто розділяв його думку. Господь побачив щирість її віри та навернення, тому каже їй: «Прощаються тобі гріхи. Твоя віра спасла тебе. Іди в мирі!» Тоді усіх присутніх охоплює ще більший подив: «Хто це такий, що прощає гріхи?» Ісус не дає чіткої відповіді, але навернення грішниці бачать усі і можуть свідчити, що Ісус випромінює силу Божого милосердя, здатного змінити людські гріховні серця.
Стосунки між грішним «я» і Спасителем — це шлях спасіння
Маємо тут дві протилежності. З одного боку — лицемірство фарисея, з іншого — щирість, смирення і віра цієї жінки. Ми всі грішники, але нас часто спокушає лицемірство думати, що ми кращі за інших, і кажемо їм: «Подивіться на свої гріхи…». Але всі ми повинні звертати увагу на власні гріхи, свої падіння, свої помилки, і просити Божого змилування. Це є шлях спасіння: стосунки між грішним «я» і Спасителем. Хто вважає себе праведним, не здатен їх встановити.
Мужність визнати, що ми грішники, відкриває нам ласку і прощення Ісуса. Слово спасіння — «віра твоя спасла тебе» — він говорить лише до грішниці. І каже це, бо вона щиро зуміла оплакувати свої гріхи, зізнатися в них і сказати: «Я грішниця», сказати це про себе саму. Ісус не каже цього до всіх інших, які можливо не були злими, але думали, що не є грішниками. Грішниками після них були інші, митарі, повії… вони були грішниками. Та Ісус каже «ти спасенний, ти спасенна» лише тим, хто відкриває серце і визнає, що він грішник. Спасіння входить у серце лише тоді, коли ми відкриваємо його для правди про наші гріхи.
Грішна жінка вчить нас зв’язку між вірою, любов’ю та вдячністю. Їй відпущено «багато гріхів» тому, що так сильно любить; але «кому прощено мало, той мало любить». Навіть Симон мусить визнати, що більше любить той, кому більше прощають. Бог включив усіх в ту саму таємницю милосердя; і від цієї любові, яка постійно випереджує нас, ми всі вчимося любити.
Визнати власні гріхи — відкритися милосердю Бога
Тому привілейованим місцем зустрічі з Ісусом Христом для нас є наші власні гріхи. Здається, це єресь, але сам святий апостол Павло хвалився лише двома речами: своїми гріхами та Воскреслим Христом, який його спас: «У Христі ми маємо викуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі». І тут слово «благодать» тут є практично синонімом милосердя, і його «багатство» означає, що воно перевищує всі наші очікування, оскільки реалізує Божий план спасіння кожного з нас.
Отже, визнання власних гріхів, визнання наших немочей, визнання того, чим ми є, на що ми здатні або що вчинили, є тими відкритими воротами, за якими Ісус нас бачить і проголошує своє прощення словами: «Йди в мирі. Твоя віра тебе спасла!». Спасла тому що ти був хоробрим, і сміливо відкрив своє серце тому, хто єдиний може врятувати тебе. Задля цього Ісус говорить до лицемірів: «розпусники та митарі йдуть перед вами в Царство Боже». Це дуже сильний та рішучий виклик для нас у час Великого посту. Особливо сьогодні, коли війна, ненависть, гнів та сльози цементують наші душі, відкидають тему спасіння на маргінес. Але правдою є, що благородні цілі, любов та вірність, які є незборним щитом нашого народу перед російською агресією, свою міць черпають у чистих та правдивих серцях, наповнених силою Божої любові. І кожен, хто визнає себе грішником, відкриває своє серце для зустрічі з Ісусом, який пролив свою кров за всіх нас, щоб ми стали співучасниками його перемоги у Воскресінні.
Молитва за місто-мученик Маріуполь
Сьогодні ми маємо дуже багато болючих ран, багато міст з великими втратами, людськими жертвами від того дикого терору, котрий чинить на нашій землі агресор. Але сьогодні лунає до нас прохання з Маріуполя, з міста, котре вже більше ніж місяць лежить у облозі. Міста Марії. Прохання про молитву. Дуже прошу всіх вас, хто прийшли сьогодні і ще прийдете, може хтось почує, просити про ласки для себе на сьогоднішній Літургії про ласки: просіть. Але зробуіть сьогодні таку жертву — жертвуйте сьогодні Літургію та Святе Причастя за місто-мученик Маріуполь, за його оборонців, за воїнів і за жителів. Просіть у Бога, щоб він явив свою силу і свою славу, що їхня мужність і наша молитва сильніші як уся зброя московської орди. Дякую вам. Амінь.
єпарх Стрийський
