СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок у Неділю митаря і фарисея: «Залишмо все старе і почнімо з чистого листа»
У неділю митаря і фарисея, 25 лютого 2024 року, владика Степан Меньок, екзарх Донецький, закликає мужньо поглянути на власні гріхи та допущене зло, відкинути оправдання та залишити старе життя, очистившись у Таїнстві Сповіді та розпочавши нове життя у Христі-Господі.
Читаємо в другому посланні апостола Петра: «Тому докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання, у пізнанні — стриманість, у стриманості — терпеливість, у терпеливості — побожність, у побожності — братолюбство, в братолюбстві — загальну любов. Бо коли все це буде у вас і коли буде його багато, воно не лишить вас без діла й без плоду глибшого пізнання Господа Ісуса Христа. Хто ж цього не має, той сліпий короткозорий, він забув про очищення від своїх колишніх гріхів. Тому, брати, тим більше старайтеся утвердити ваше покликання й вибрання, бо, чинячи це, ніколи не спотикнетеся» (2 Петра 1, 1–10).
Вказуються почергові кроки духовного росту: віра — Божа чеснота, пізнання, стриманість, терпеливість, побожність, братолюбство, загальна любов. Ой, як нелегко стати на дорогу досконалості…
Знання є, але саме знання не удосконалює нас. Стара людина не хоче вмирати. Починаємо з такої чесноти, як віра. А повинні закінчити такою чеснотою, як любов. Протягом цілого нашого життя, яке дає нам Бог, і поступово в ньому вказує нам, як ми повинні жити…
Сьогодні в храмі було багато людей. Неділя митаря і фарисея. Ця притча вчить нас, як ми повинні молитися. У храмі нові лиця, молодь, яка тільки стає на цю дорогу. Я особисто не мав можливості в молодих роках так пізнавати Бога, як теперішня молодь. Але, як бачимо, це не стало мені на перешкоді, щоб стати духовною особою. Я думаю, що молитва моєї матері відіграла велику роль у моєму становленні як священника. Це невидима сила, але вона діяла. Я тільки тепер, після багатьох років роздумування, можу усвідомити цей невидимий процес. Але стара людина також не вмерла в мені. І я часто можу спостерегти, як наш ворог духовний використовує пам’ять, щоб нагадувати нам негативні сторони минулого.
Залишмо все старе і почнімо з чистого листа. Добра сповідь витирає гріховне минуле і дає нову силу до поступу в майбутньому. Бог бачить молитву кожного, так як він бачив молитву митаря; жодне прохання не залишиться без наслідків. «Небесна база» прийому наших молитов не залишить жодного питання без відповіді. Знайти найслабші сторони в нашому духовному житті, де ворог може прорватися, і там поставити сильний молитовний заслін. Признатися у своїх гріховних слабкостях і не оправдовувати себе.
Також ми повинні мати мужність знести навіть несправедливі обвинувачення в нашу сторону від інших осіб, і спокійно реагувати на них. А може щось там і є, в тому сказаному? … Мужня людина завжди визнає свою помилку, і з неї вчиться, щоб не робити знову чогось подібного в майбутньому. Але кажуть, що потрібно вчитися на чужих помилках, а не на своїх. Апостол Петро не заплакав би гірко, якби не зрадив Ісуса на подвір’ї первосвященника. І Ісус прощає йому це, і навіть ставить його пастирем як ягнят так і овець, тобто своєї Церкви. Щоб був свідомий про слабкість людської природи і вирозумілий до грішників.
Знову сигнали тривоги, і так — багато разів на день… Розбили вокзал в Костянтинівці, а там — наша парохія. Таке воно життя в часі війни, і, звичайно, що війна спонукає багатьох до кращої молитви. Як бачимо, немає зла, щоб не вийшло добро. І Бог приведе до того, що Його слава буде збільшуватися. Але нам цих таємниць не зрозуміти в теперішній час.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
