Владика Петро Лоза очолив VII Всеукраїнську прощу медичних працівників

ПРОПОВІДЬ

владики Петра Лози, єпископа-помічника Сокальсько-Жовківського
під час прощі медичних працівників та капеланів до Гошева

Сьогодні маємо гарну нагоду, коли Церква всіх нас збирає тут, на цій Гошівській світлій горі, для того, щоби ми разом молилися за всіх тих, хто рятує життя, хто має безпосередню справу з тими, які є хворі на тілі. Дуже часто ви є підтримкою для тих, які потребують розради і доброго слова, щоби збагатіти душею, щоби не впасти у відчай.

Сьогодні, на цій особливій прощі медичних працівників нашої Церкви, нашої держави, ми молимося, дорогі в Христі, за вас. Бо немає нічого ціннішого на землі за людське життя. І кожен, хто є лікарем, хто просто прислуговує при хворому, робить надзвичайно важливу справу, тому що виявляє своє милосердя над тим, хто є в потребі.

Гаслом сьогоднішньої прощі є вислів: «моє милосердя змінює світ».

Щоби заглибитися у цей вислів, можемо подумати: що може зробити одна річ чи одна справа в моєму житті, як я можу перемінити цей світ, в якому живу?

Напевно, коли йдеться про мене одного, можу мало зробити, але ми знаємо, скільки всіх нас є, і як кожен на своєму місці буде уділяти це милосердя для потребуючого, то напевно, що цей світ, в якому ми живемо, буде змінюватися, буде переображатися.

Ми прийшли до стіп Пресвятої Богородиці, щоби попросити в Неї цього благословення, попросити світла для нашого життя.

А як я маю чинити молисердя в моєму житті? Вдивляючись в Сина Пресвятої Богородиці - Ісуса Христа, усвідомлюючи, та бачачи, яке милосердя Бог учинив наді мною, над людиною.

Ми дуже часто можемо порівнювати оце нахилення, коли ми нахиляється над хворою, немічною людиною, над тією, яка вражена тою чи іншою хворобою. Це наше нахилення над тою людиною, напевно символізує оте бажання, що сам Бог захотів нахилитися над нами. Бо сам Бог залишив небо для того, щоби зійти для людини. Сам Бог стався людиною, щоби так близько бути до людини і сказати людині, наскільки вона є Йому важливою, що Він не хоче, щоб людина терпіла, щоб вона була нещасною, Бог нахиляється над людиною, щоби людину зробити щасливою.

Коли ми говоримо про те, що людина перебуває в якійсь хворобі чи немочі, без Божого благословення, без підтримки тих, хто її оточує, без доброго слова лікаря, який супроводжує її в хворобі, то важко самій людині перебороти цей розпач. Тяжко людині витривати, сказати собі, що «я можу перенести цю хворобу».

Ми бачимо, скільки від нас залежить, скільки добрих діл, скільки цього милосердя ми можемо подарувати людині, яка є хворою.

Немає нічого ціннішого за життя. Так, ми говоримо про повноцінне життя і кажемо, що коли людина є здорова, то про все інше в своєму житті вона сама постарається, досягне того, чого бажає. Але з іншого боку бачимо, що є багато моментів, коли людина живе з хворобою, і незважаючи на цю хворобу, не перестає боротися, бо знає, що в її житті є хтось, хто допомагає, - хто є поруч, хто дає їй надію на життя, на те здоров’я, якого вона так прагне.

Так, немає більшого лікаря, як Лікар наших душ і тіл - Господь Ісус. Але ми маємо можливість брати участь в цьому оздоровленні, бо Господь дав нам розум і всі засоби для того, щоби поборювати ту чи іншу хворобу; для того, щоби людина не почувала себе нещасною, тому що кожна людина хоче бути щасливою, а те щастя в повноті, може дати тільки Господь Бог.

Сьогодні на цій прощі, дорогі лікарі і медсестри, дорогі санітари, ми хочемо молитися за ваші руки, хочемо молитися за ваш розум, але найбільше хочемо молитися за ваше серце, щоб воно випромінювало милосердя до тої немічної, хворої людини.

Сьогодні, на цій Літургії ми хочемо переживати Боже Милосердя, цю особливу Божу присутність, що Господь, незважаючи на нашу людську неміч, незважаючи на нашу грішність, приходить до нас, приходить на престіл для того, щоби статися для нас Тілом і Кров’ю Ісуса Христа, щоби нас оживити, нас накормити і перемінити. Бачимо, наскільки Бог є милосердний над людиною.

Сьогодні, ми в особливий спосіб молимося і вдивляємося найперше в те Боже Милосердя, щоби самому зрозуміти, наскільки Бог нахиляється наді мною.

Часом, коли ми робимо іспит сумління, ми бачимо, які немочі є в моєму житті, які хвороби є в моєму серці.

Скільки разів ми б не приходили до сповіді, ми чуємо ці слова: «прощаються тобі гріхи, іди в мирі і більше не гріши».

Господь ніколи не втомлюється нас оздоровляти. Ніколи не втомлюється проявляти на нас, на мені, своє милосердя, бо «Він не хоче смерті грішника, але щоб він навернувся і жив».

Якщо Бог мене так полюбив, якщо Бог так мною цікавиться, якщо Бог не зважає на мої гріхи, а завжди приклоняє коліно переді мною, щоби мене підняти, якщо Бог зійшов з неба на землю для того, щоби мене з землі підняти на небо і це небо Господь хоче подарувати кожній людині, то якою ж великою є Його Любов?

Дорогі медики, у ваших руках є надзвичайно велика ласка, бо кожен, у вас бачить свою надію, у вас бачить перемінення свого стану, свого життя.

Думаю, що ніяка сфера світської професії не досвідчує Божого промислу і Божого чуда, як напевно це відбувається в медицині.

Не раз ми може чули, що поставили діагноз і сказали, що людині лишилося небагато часу, щоби перебувати на цій землі. Але коли людина вірить, коли і ці медики моляться, коли родина молиться, ми бачимо, що те чудо стається в житті людей, і що цього неможливо пояснити людським розумом. Ми можемо лише дякувати Богові і хвалити Його за те, що лише з Його ласки, з Його благословення людина отримує те чи інше оздоровлення.

Бачимо, наскільки Господь є дивний і незбагненний. За Ним є останнє слово.

Дуже хотів би, щоб ми завжди жили тією вірою і надією, щоб у своїй праці ми покладалися на Божий провід в нашому житті, бо через нас Господь хоче уділити милосердя для людини, яка побита тією чи іншою хворобою.

Багато ще потрібно змін в медичній сфері, особливо в нашій державі. Багато потрібно праці.

Багато є запитань, як виглядатиме ця сфера в нашій державі, але саме сьогодні ми є тут, у стіп Пресвятої Богородиці, для того, щоби просити в Неї цього благословення, для того, щоби своєю молитвою та вірою засвідчити, що ми віримо і надіємося, що через нашу молитву, через наше духовне життя буде наставати ця зміна не тільки в нашому особистому житті, але і в тому суспільстві, в якому живемо.

Багато залишається запитань, але для нас є міцна віра, про яку каже Господь в Євангелії: «що людині неможливо, те Богові можливо». З цією вірою ми просимо в Бога благословення для всіх ваших родин, дорогі лікарі, дорогі медсестри, дорогі санітари, дорогі сім‘ї, які безпосередньо кожного дня живете і спілкуєтеся про цю тему.

Нехай Боже Милосердя і покров Пресвятої Богородиці надають нам цієї надії, щоб ми утверджувались у нашій вірі і не знеохочувалися дивитися в майбутнє, що разом з Господом ми можемо перебороти всі наші проблеми і виклики.

Ніколи не сумніваймося в тому, що Господь дає надію.

Возносячись на небо, Господь залишив нам завдання, місію - передавати віру, бути свідками віри і надії, а найбільше бути свідками Любові Божої до мене, і через те, що я свою любов можу подарувати тим, хто є в тій чи іншій потребі.

Нехай Господь благословить всіх вас і дарує вам цю впевненість і надію у вашому житті.

Приступаючи до хворого, пам’ятайте, що хворий бачить в кожному з нас наче другого Христа, бо вірить словам Ісуса Христа: «Що ви зробили одному з найменших», що ви прийшли до хворого, це ви мені зробили. Амінь.

† Петро Лоза,
єпископ-помічник Сокальсько-Жовківський

Проща медичних працівників
8 червня 2019 року, с. Гошів