Владика Михаїл Бубній про ініціативу Одеського екзархату із підтримки викладачів духовних семінарій

31 березня 2023

Частина Одеського екзархату все ще лишається під окупацією, а території, що є підконтрольні українській владі, перебувають під постійними обстрілами російських терористів. Попри ці та інші виклики, духовенство екзархату провадить активну душпастирську та волонтерську діяльність, наближаючи щодня молитвою та працею нашу перемогу. Більше того, виникають нові ініціативи, однією з яких стала ініціатива екзарха, владики Михаїла Бубнія преміювати викладачів Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.

Владика Михаїл Бубній про ініціативу Одеського екзархату із підтримки викладачів духовних семінарій

Як виникла ця ідея? Яким має бути сьогоднішній викладач? Ці та інші запитання ми вирішили адресувати до владики Михаїла.

Як виникла ідея доплати-премії для викладачів КТДС від Одеського екзархату?

Відповідаючи на це питання, дозвольте спочатку змалювати контекст стосунків Одеського екзархату і КТДС. Найперше варто зазначити, що наш Одеський екзархат є співзасновником Київської Трьохсвятительської Духовної Семінарії і завжди цікавиться її життям, вболіває за її розвиток та переймається її труднощами. Ми одні з перших прийняли рішення оплачувати навчання всіх своїх семінаристів, тобто ту частину, що повинні батьки платити за навчання свого сина. Всім студентам від Одеського екзархату ми оплачуємо навчання. Сам студент оплачує тільки 1000 гривень у семестр, як свій мінімальний символічний внесок.

Також, ми знаємо, що скромні фінансові можливості семінарії не дозволяють забезпечувати викладацький склад настільки наскільки би хотілося. Для порівняння з навчальними католицькими закладами Європи, де викладачі отримують більш справедливу винагороду, яка дозволяє їм вільно утримувати і забезпечувати сім’ю ми в Україні, цим на жаль похвалитися не можемо. Наша мрія, щоб викладачі, доктори богословських наук і професори наших духовних закладів отримували такі зарплати, щоб могти забезпечити принаймні мінімальний рівень своїх родин. Це дозволило б їм займатися виключно богословією, відвідувати світові богословські конференції і конгреси, оновлювали свої знання та постійно підвищувати богословську кваліфікацію. Церква від цього тільки скористає. Будуть формуватися богословські майданчики, розвиватиметься богословська думка, писатимуться богословські статті і книги. Наша Українська Греко-Католицька Церква найбільша Східна Католицька Церква. У даний момент священник богослов мусить паралельно займатися іншими справами, які приносять більший дохід, бо цей мінімум, що вони отримують за викладацьку працю не вистачає. А людська психологія працює так, що з чого ми отримуємо більшу користь, туди більше своїх зусиль і часу приділяємо. І це логічно тай зрештою справедливо.

З огляду на вище сказане, наш Одеський екзархат прагне зробити свій внесок у зміну ситуації на краще, інвестуючи у викладачів, що в свою чергу повинно краще їх стимулювати в особистому професійному зростанні, як рівно ж сприяти в піднятті престижу викладача духовної семінарії. З цією ідеєю ми звернулися до ректорату КТДС й запропонували нашу ініціативу й співпрацю. Дякувати Богу наша ідея отримала позитивний відгук.

Ця співпраця виглядає так, що ректорат сам подає кандидатуру викладача, якого вважають кращим чи гідним такої додаткової винагороди, згідно власного рішення чи відгуку студентів. Ми кошти перераховуємо на бухгалтерію, а бухгалтерія кожного місяця доплачує нашу «додаткову винагороду» до основної зарплати викладача із зазначенням, що це від Одеського екзархату. За рішенням ректорату викладачі, отримувачі додаткової винагороди, можуть кожного семестру мінятися.

Ось така наша ідея та її реалізація. З такою ініціативою ми виступили перші, проте дуже надіємося що не будемо тут єдині, а своїм вчинком надихатимемо й інші структури нашої Церкви працювати для спільного блага та її розвитку, належно шануючи та достойно оцінюючи працю наших науковців, богословів чи будь яких інших працівників у церковному середовищі.

Якщо повернутися спогадами в студентське життя, які викладачі справляли найбільший вплив на Ваше становлення та формацію?

Повертатися спогадами в студентське життя завжди приємно та зворушливо, бо це були роки надзвичайно цікаві, яскраві, інтенсивні і дуже динамічні. Окрім настоятелів та співбратів редемптористів, з якими формувалася моя монаша і священича особистість, звісно велику роль відіграли також викладачі, серед яких були так особи духовні, як і миряни. Я б сказав, що кожен з них по своєму впливав на мою формацію. Були дуже строгі викладачі, але були також надзвичайно поблажливі. Були пунктуальні до хвилини, але були також такі, що добігали після дзвінка. І кожен із них був оригінальним. Кожен вносив у моє життя, формацію і становлення щось особливого, цікавого, практичного. Вони дарували мені свій час, свою увагу, свої знання, свій досвід життя, приклади своєї поведінки ітд. Але якщо питання стоїть про викладачів, які найбільше вплинули на мою формацію, то думаю, що це викладачі високо духовні та ерудовані, з творчим підходом до викладів, справедливі, вимогливі, що вміли також доступно подати матеріал і заохотити до самостійної праці. Пригадую собі дуже вражаючий випадок на лекції з пасторального богослов’я, пов’язаний з темою сповідництва. Викладач запрошував по черзі кожного студента до сповідальниці, садив на місце сповідника, а сам клякав як пенітент і «сповідався» в голос, приймаючи за кожним разом якийсь інший образ — дитини, підлітка, старенької бабусі, вчителя, військового і тд. «Сповідник», також вголос, повинен був дати певні настанови, розв’язати певні труднощі та проблеми «пенітента» і уділити, або відмовити йому в уділенні розрішення. Після кожної такої «сповіді» було загальне обговорення, під час якого викладач разом із студентами оцінювали «сповідника», в чому він був добрим, а чого не личить робити. Це був неймовірний досвід, який допомагає мені по сьогоднішній день при уділюванні Святої Тайни Сповіді.

Які риси є найважливіші для викладача сьогодні?

Я думаю, що найперше — це любов до своєї викладацької діяльності та студентів. Викладач має бути перш за все людиною, яка любить своїх студентів, адже любов — це те почуття, на якому можна побудувати справжні стосунки викладача зі своїми студентами. Маючи добрі стосунки із студентами, викладач стає не тільки тим, хто подає новий матеріал для вивчення, але перш за все є керівником і організатором творчого процесу учнів, стає вихователем і добрим порадником, провідником в царині знань і людиною, яка є доступною для студентів навіть в позаурочний час. Дуже важливою рисою є також всебічний інтелектуальний, людський і духовний розвиток викладача семінарії, щоб вміти поєднувати знання з інших предметів, і тим самим дати можливість студентам побачити загальну картину навчального процесу, який виховує та приготовляє їх до учнівства у Христовому винограднику, бути хорошими душпастирями і вчителями віри.

Яке слово скерували б Ви до викладачів перед початком нового навчального семестру?

Перш за все хочеться подякувати всім нашим професорам та викладачам за їхнє служіння і труди, завдяки яким наша Церква збагачується новими богословами та душпастирями. Бути викладачем у таких не простих обставинах війни, це справді подвиг, коли попри сирени та вибухи треба все ж таки зосереджувати свою увагу, щоб достойно підготуватись до лекцій та передати знання своїм студентам. Хочу побажати Вам, дорогі викладачі та професори завжди у своїй професії фокусувати свій погляд на нашого найвищого Вчителя — Ісуса Христа, черпаючи саме від Нього любов, знання і мудрість, щоб бути добрими та вправними провідниками, вчителями, наставниками, вихователями і порадниками. А ще, бажаю Вам творчості, наснаги і терпеливості у вашій професійній педагогічній діяльності, щоб прищепити студентам бажання і любов до науки, до освіти, до самовдосконалення навіть після того, як вони полишать стіни навчального закладу — семінарії. З Божим благословенням у новий навчальний семестр!

Щиро дякую, Вам, владико за приділений час і підтримку нашої семінарійної спільноти. Бажаю Вам Божої підтримки сили і наснаги у Вашому служінні!

Розмовляв: Володимир Литвинчук,
Фото: пресслужба Одеського екзархату УГКЦ,
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ