Владика Маріуш Дмитерко

єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінський, титулярний єпископ Чернікуса

Народився	29 грудня 1979 року у м. Битів (Поморське воєводство, Польща).
Священничі свячення	20 серпня 2005 року прийняв з рук владики Володимира Ющака, тодішнього єпископа Вроцлавсько-Ґданського.
Єпископська хіротонія	13 вересня 2025 року у катедральному соборі Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього у м. Вроцлаві (Польща).

Дитинство та освіта

Отець Маріуш Тома Дмитерко народився 29 грудня 1979 року у м. Битів (Поморське воєводство, Польща), у багатодітній сім’ї землеробів Михайла та Ольги. Він став шостою дитиною у сім’ї. Оскільки перша донька у сім’ї з’явилася на світ передчасно, і, на жаль, лікарям не вдалося її врятуватима, він має чотирьох братів: Андрія, Борислава, Дарія та Михайла.

Малий Маріуш навчався у польській початковій школі у містечку Мʼястко Поморського воєводства, де батько побудував хату, а підрісши, продовжив навчання в I Загальноосвітньому ліцеї ім. Тараса Шевченка у Білому Бору, який успішно закінчив у 1999 році. Саме на завершення середньої освіти відбулося зародження його покликання до священства.

«Знаєте, це не був якийсь один момент, що от раз — і я вирішив. Це радше цілий процес життя. Ми ж часто чуємо, що маленькі хлопці „грають у Службу Божу“: щось накинеш на себе, ніби фелон, і вже відправляєш. Бо ти дивишся на отця у храмі, захоплюєшся ним, а вдома повторюєш — така собі „забава в Літургію“. Це мене завжди якось притягувало. Очевидно, з часом воно то посилювалося, то відходило на другий план. У середній школі, у ліцеї, я вже серйозно над цим задумувався. Часом навіть думав: може, це не мій шлях, може, я не покликаний… були сумніви. Але в останньому класі, коли вже треба було вирішувати, куди йти після іспиту зрілості, ця думка стала дуже конкретною. Якось воно відбулося дуже природно. Пам’ятаю, сказав батькам: „Мамо, тату, я вирішив піти до нашої греко-католицької духовної семінарії в Любліні“. І вони так усміхнулися, ніби чекали на ці слова. Я це дуже добре пам’ятаю: вони не здивувалися, не сперечалися, а тільки якось по-доброму усміхнулися, наче вже давно відчували, що це буде моя дорога», — розповідає про покликання єпископ.

Тож закінчивши середню школу, Маріуш Дмитерко вступив до Митрополичої семінарії в Любліні, де і здобув священничу формацію. Закінчив філософію та богослов’я у Люблінському католицькому університеті в 2005 році. Відтак здобув ступінь магістра богослов’я.

Нижчі свячення Маріуш прийняв на останньому році семінарії 16 квітня 2005 року. Опісля, був висвячений на диякона у м. М’ястку 5 червня 2005 року тодішнім єпископом Вроцлавсько-Ґданським Володимиром Ющаком.

Священниче служіння

Диякон Маріуш Тома Дмитерко був висвячений на священника тодішнім єпархом Вроцлавсько-Ґданським владикою Володимиром Ющаком, ЧСВВ, 20 серпня 2005 року у м. Білий Бір. Того ж року він став сотрудником у парафіяльній спільноті Успіння Пресвятої Богородиці в місті Лігниця, що біля Вроцлава. Окрім парафіяльного душпастирства, виконував обов’язки вчителя греко-католицького катехизму в школах у Лігниці, Домбю, Росохаті та Вонгродні.

З 2006 року о. Маріуш навчається на Богословському факультеті Опольського університету, здобуваючи ступінь ліцензіата богослов’я.

Влітку 2010 року є звільнений з обов’язків сотрудника парафії Успіння Пресвятої Богородиці в м. Лігниця у зв’язку з виїздом на навчання до Риму у Папський Григоріанський університет для вивчення догматичного богослов’я.

У 2014 році священник бере участь в Соборі Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ як делегат.

У 2015 році призначений єпископом Володимиром Ющаком членом Пресвітерської ради Вроцлавсько-Ґданської єпархії. У 2016 році з нагоди Надзвичайного Ювілею Милосердя отримує Папський декрет із призначенням стати Місіонером милосердя.

Весною 2016 року після завершення докторських студій в Римі титулом ліцензіата, повертається до душпастирської праці в рідній єпархії.

29 червня 2016 року отець Маріуш Дмитерко стає парохом парафій в Білому Борі, Бєліці та Мєнзибожі. «Білий Бір — місце з особливою історією для нашої Церкви в Польщі. Там від 1958 року відбуваються паломництва до ікони Матері Божої Скитальниці. Пам’ятаю, в дитинстві ми щороку йшли туди з батьками. Це було особливе місце для нас, українців-греко-католиків у Польщі. Ті всі роки, коли Церква була в підпіллі, коли не було самостійної незалежної України, українці їхали в паломництво до Білого Бору. То був непростий час: часто дощ, люди стояли на колінах у болоті, але всі їхали, йшли туди, бо мали Україну в серці. Коли я став парохом, зрозумів: це великий дар — продовжити працю тих, хто служив тут до мене. Це місце завжди було осередком української віри й традиції в Польщі», — зазначає владика Маріуш.

Від 2019 року отець Маріуш Дмитерко також призначений членом Пресвітерської ради Вроцлавсько-Ґданської єпархії. Після зміни назви єпархії з Вроцлавсько-Ґданської на Вроцлавсько-Кошалінську,11 грудня 2020 року новим декретом знову покликаний до складу Пресвітерської ради, а також до Колегії єпархіальних радників.

Від грудня 2020 року, зважаючи на досвід місіонера милосердя та повноваження від Апостольської столиці, отримує завдання від єпископа стати єпархіальним духівником та сповідником.

Наприкінці 2021 призначений Єпархіальним цензором із завданням дбання про догматичну коректність віровчення та богослужбової літератури, яка розповсюджується на території єпархії.

У 2022 році бере участь як делегат в Єпархіальному Соборі Вроцлавсько-Кошалінської єпархії.

З 2024 року виконував обов’язки заступника голови Єпархіяльної Ради душпастирства родин.

В 2025 році призначений головою Єпархіальної комісії у справах євангелізації.

З 2016 року отець Маріюш Дмитерко щорічно разом з сотрудниками був співорганізатором Єпархіальної прощі до ікони Матері Божої — Матері Скитальців та відпусту у єпархіальному санктуарії в Білому Борі.

Отець Маріуш Дмитерко володіє українською, польською та італійською мовами.

Єпископська діяльність

10 липня 2025 року у Ватикані повідомлено про те, що Папа Лев XIV, поблагословивши рішення Синоду Єпископів УГКЦ, призначив о. Маріуша Тому Дмитерка єпископом-помічником Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ у Польщі та титулярним єпископом Чернікуса.

«Перше, що відчуваєш у таку мить: чи я достойний, чи гідний цього служіння? По-людськи є багато побоювань. Думаю, це навіть було би дивно, якби людина сказала: „Так, я чекав, я готовий“. Єпископство — це величезна відповідальність. А водночас у серці з’являється вдячність Богові. Бо ж хтось мусив підняти цю справу, хтось запропонував мою кандидатуру, хтось підтримав голосом чи рекомендацією. І ти приймаєш це в дусі покори й послуху, кажучи: „Господи, нехай буде Твоя воля. Якщо Ти мене кличеш — іду, зі своїми слабкостями й недоліками“», — згадує момент отримання звістки про обрання єпископ.

12 вересня, о 17:00 відбувся Чин архиєрейського найменування. «Ви здійснюватимете архиєрейське служіння як єпископ-помічник єпископа Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ. Будьте йому опорою у виконанні обов’язків, свої дії завжди узгоджуйте з ним. Шануйте його як свого батька, щоб інші шанували Вас. Ви долучаєтеся до грона владик Перемишльсько-Варшавської митрополії УГКЦ, яка має свою величну історію. Збережіть і примножте їхню працю», — йдеться у Декреті.

Божественна Літургія з Чином архиєрейської хіротонії у катедральному соборі Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього у м. Вроцлаві відбулася наступного дня, 13 вересня. Нового єпископа для Української Греко-Католицької Церкви в Польщі висвятив Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, а співсвятителями стали — владика Євген Попович, архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський, та владика Володимир Ющак, єпископ Вроцлавсько-Кошалінський.

«Дорогий владико, ця подія хіротонії є великим знаком надії для нашого розп’ятого народу, великим знаком надії для України, для нашої Церкви в Польщі. Бо це є видимий знак, що Бог нас любить, раз нам посилає нового єпископа […]. Це є знак того, що Господь Бог піклується про свою Церкву, про вас, діти України, які сьогодні змушені скитатися на чужині. Господь Бог у своїй премудрості бачить вас, ваших дітей, бачить майбутнє нашої України. Лише любов дає майбутнє, лише любов дає надію», — мовив Глава УГКЦ під час звернення до нового єпископа.