СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Гліб Лончина став радником президента УКУ та духівником університетської спільноти
Владика Гліб Лончина, єпископ-емерит УГКЦ, став радником президента Українського католицького університету та духівником для університетської спільноти. До цього владика 6 років був апостольським адміністратором єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії.
За плечима владики Гліба кілька десятків років служіння. Він народився у США в українській родині. Богословську освіту здобув у Римі в Університеті «Урбаніяна». Захистив докторат з літургіки у Папському східному інституті. Про це повідомляє пресслужба Українського католицького університету.
Постригся у ченці в монастирі святого Теодора Студита у Ґроттаферрата (Італія). Священичі свячення отримав від Патріарха Йосифа Сліпого 1977 року в тому ж монастирі.
«Владика Гліб має унікальний душпастирський досвід. Він служив вірним УГКЦ у 9-ти країнах. Владика любить УКУ і в особливий спосіб уособлює наш університет, адже був першим студентом УКУ імені св. Климентія Папи Римського у Римі. Для нашої спільноти важливо, що він добре знав Патріарха Йосифа Сліпого, саме як ректора і засновника УКУ в Римі. В його особі ми, студенти, викладачі і працівники, можемо пережити тяглість нашої університетської традиції. Бо всі ми час від часу повинні запитувати себе — чи відповідає те, що ми робимо і як живемо, мріям Патріарха Йосифа про католицький університет. Владика Гліб може нам у цьому допомогти і поділитися доброю порадою. Ми дуже раді, що він став частиною нашої спільноти. А краще сказати — що він повернувся додому!», — вітає у спільноті владику Гліба ректор УКУ Тарас Добко.
Свого часу, у 1994 році владика Гліб викладав літургіку та біблійні науки у Львівській богословській академії (згодом — УКУ, ред.), яка лише відновлювала діяльність у незалежній Україні.
«Це був цікавий досвід з першими студентами тоді ще Богословської академії. Я зазвичай брав якісь матеріали, що привіз із Заходу, підручники, готував конспекти, — ділиться владика Гліб. — Найбільше радів, що у 2002 році Богословська академія стала Українським католицьким університетом. Це був великий крок уперед».
У грудні 2025 року єпископ став радником президента УКУ і духівником Українського католицького університету. Владика Гліб зізнається, що завжди хотів жити і служити в Україні, зокрема у Львові. З УКУ його повʼязує давня співпраця. 2002 року Блаженніший Любомир Гузар іменував його сенатором університету. До 2007 року владика був головою Сенату.
«УКУ — це велике чудо і великий дар Божий для наших народу. Це витвір генія митрополита Андрея Шептицького і Патріарха Йосифа Сліпого. Вони жили в страшних обставинах. Їм не дозволяли творити університет в тих часах. А це була їхня мрія, — наголошує владика Гліб. — Для нашого народу УКУ — дуже важлива інституція. Патріарх Йосиф наголошував: „Віра і наука — це два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори“».
Єпископ Гліб підкреслює, що УКУ постав і функціонує завдяки великій праці добрих людей, які мали візію, хотіли щось зробити для свого народу. Це митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий, Блаженніший Мирослав-Іван Любачівський, який відновив діяльність Богословської академії у Львові, та Патріарх Любомир Гузар, за якого постав Український католицький університет.
«Я завжди був захоплений тяжкою працею людей, щоби все це поставити. Це справді був великий труд заради великої ідеї, яка полягала у тому, аби студентам дати солідне християнське виховання і формацію у різних ділянках науки, — зазначає владика. — Також тут важлива співпраця всіх: ректорату, працівників, викладачів, доцентів, професорів, господарського відділу. Кожне служіння є важливе. Кожний має свою роль. Треба бути вдячним усім, хто в цій інституції дає можливість нашій молоді рости і розвиватися».
Серед основних завдань владики як духівника УКУ — допомагати людям в їхньому пошуку Бога.
«На пʼятий рік війни люди дуже втомлені. А найгірше, коли вони втрачають надію і не бачать просвітку. Треба їх підтримувати, бо Бог є більший від усього. Він завжди присутній у нашому житті, особливо там, де людина терпить», — наголошує владика.
Він додає: «Нам треба жити вірою. А віра означає довір’я до Господа Бога, що Він є з нами, що Він нам допоможе. Святий апостол Павло наголошував, що Бог не дає людині такого терпіння, якого вона б не могла б витримати. Тобто, якщо Бог допускає якесь випробування, то також дає і силу його перейти. У цьому треба запевнити людей і підтримувати їх, щоб вони вірили в це і довіряли Господеві».
Говорячи про надію, владика зауважує, що це не лише людська чеснота, а й богословська: «Надія — це дар Божий. І тільки з допомогою Господа можна витримати усе у страшних умовах. Патріарх Йосиф Сліпий 18 років прожив у таборі, звідки не виходили живими. Там люди переживали страшні речі. Але тільки за Божою допомогою і благодаттю вони все витримали, — наголошує єпископ Гліб. — Сьогодні роль душпастирів — бути з людиною, яка у скруті, підтримати її, молитися за неї. Завдяки цьому вона зможе віднайти світло в кінці тунелю, яке дає Бог».
Щосереди владика Гліб очолює загальноуніверситетські літургії у храмі Святої Софії-Премудрості Божої на території студентського містечка УКУ, у четвер — у каплиці Івана Богослова на Філософсько-Богословському факультеті, що на пр. Св. Івана Павла ІІ. Він також уділяє святу тайну сповіді та відкритий до духовних розмов.
Також на запрошення різних спільнот єпископ проводить духовні науки, реколекції. «Як єпископ стараюся бути відкритим до будь-кого, хто мене просить», — наголошує владика Гліб.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
