СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Дмитро Григорак: «Свято Різдва приносить нам тиху радість в серцях і впевненість, що Бог є з нами»
Правлячий архиєрей Бучацької єпархії владика Дмитро Григорак у своєму Різдвяному посланні наголошує, що «Бог став людиною, щоб безпосередньо взяти участь у спасінні людини. Він залучає людей, як необхідних і незамінних учасників, до своєї місії спасіння світу».
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
преосвященного владики Дмитра Григорака,
єпарха Бучацького
Всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним монахам і монахиням,
дорогим братам і сестрам Бучацької єпархії.
Бог народився в бідній яскині»
(Колядка)
Христос рождається!
Щороку Різдво Христове приносить радість в наші домівки. Цьогорічне свято має свій присмак гіркоти. Тисячі сімей в Україні зустрінуть Різдво без своїх рідних, яких забрала важка недуга, що охопила весь світ. Але сьогодні вони теж з нами, хоча вже в іншому — кращому світі, де немає страждань. Вони також вітають прихід у світ Божого Сина — Воплоченого Бога, який об’єднує весь видимий і невидимий світ. Нас всіх сьогодні єднає Він — наш Господь, який присутній тут і у вічності, і для нього немає мертвих, Він Бог живих: «… Я — Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! Він Бог не мертвих, а живих…» (Марка 12, 26–27). Хай свідомість цього полегшить біль розлуки. Всемогутній Бог єднає в Собі всіх.
Сьогодні ангели — безплотні небесні істоти — сповіщають про прихід у світ Всемогутнього Творця Всесвіту в особі новонародженого дитятка в убогій стаєнці. Дивне і таїнственне поєднання всемогутності і смиренності Бога. Колись у давнину Бог відкрив Себе пророкові Іллі не в бурі, не в землетрусі, а в легесенькому вітерці (пор. 1 Цар. 19). Божа могутність лагідна.
У cвоєму задумі спасіння людства Бог зволив дати Себе захистити людям. Він підносить людину, яку створив істотою богоподібною, до свого рівня настільки високо, і наближається до неї настільки близько, що Сам стає тим, хто потребує захисту людини. Як всемогутній — Він став людиною, а як новонароджене дитя — потребує захисту людини. Свій захист він довіряє своїй земній сім’ї — опікуну Святому Йосифу і своїй Матері Пречистій Діві Марії.
Бог став людиною, щоб безпосередньо взяти участь у спасінні людини. Він залучає людей, як необхідних і незамінних учасників, до своєї місії спасіння світу. Від тієї тихої і святої Вифлеємської ночі пройшов вже 2021 рік. Господь здійснив свою місію спасіння людства і закликає прийняти цей безцінний дар від Нього. Він запрошує всіх на приготовлений весільний бенкет у своєму Царстві. І знову, як і під час свого приходу, потребує участі і допомоги людини. Як тоді, так і тепер, Він потребує захисту: людям треба захищати Його присутність у світі. Хоча Бог є всюди присутнім, однак люди можуть не впустити Його в дім своєї душі, в своє серце і життя. Як і тієї різдвяної ночі не було для Нього місця в житлах людей: «бо не було їм місця в заїзді» (Луки 2, 7), так і нині є немало тих, хто не впускає Його. Хтось не приймає через байдужість, хтось через бажання не мати зайвих клопотів, хтось через інші причини. Зрештою, причини не важливі — важливим є результат — не прийняли Господа.
Впродовж 2000 років було немало тих, хто закривав перед ним двері. Навіть були і такі, що гонили і переслідували Його. Послідовників Ірода, на жаль, не бракувало в історії. Не бракує й нині тих, хто свідомо намагається усунути Бога з життя людини. Але всі потуги сил темряви були переможені Богом (хоча часто ціною терпінь послідовників Христа). Не є винятком і наш час з його викликами і труднощами. Нас хвилює теперішнє і майбутнє: війна, пандемія, нові мутації вірусу, ріст цін, наступ на християнські цінності і т. д… Мимоволі тривога, неспокій і непевність закрадається в наше серце і ослаблює віру. А де слабне віра, там поселяється страх — головна зброя зла. Страх паралізує і обеззброює. Виклики, проблеми, небезпеки, перешкоди були і є, але Бог не змінюється. І свято Різдва Христового неухильно і нестримно приходить у свій час, не дивлячись ні на що, і приносить нам тиху радість в серцях і впевненість, що Бог є з нами.
Не біймося, нехай страх відійде геть: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Ісая 9, 5).
Нехай не лякають нас прояви та інтриги темряви, впевнено та сміливо йдімо вперед. В майбутньому, як і в минулому, Господь переможе всяке зло. Бог знає всі потаємні задуми кожного, і тому, якими підступними не були б плани сил зла, Бог завжди був, є і буде з нами, Бог вірний: «Задумуйте задуми, та вони не вдадуться…» (Ісая 8, 10).
Він бажає бути з нами не лише в наших молитвах, але і в думках, бажаннях, мріях, в кожному нашому слові і ділі, в кожній миті нашого життя, щоб вилікувати наші рани, розвіяти страх і тривогу та дати нам свій мир, радість і впевненість в завтрашньому дні. Він хоче бачити нас зібраних разом, в наших храмах, де ми разом з ним творимо Божу родину — Його Церкву. Ніщо нам не замінить живої участі у Службі Божій, живого єднання з Ним і з церковною спільнотою.
Згадаймо разом в молитвах тих, хто вже відійшов у вічність, і тих, хто є далеко і близько, а особливо справжніх героїв нашого часу: воїнів, які на Сході захищають наше Різдво, нас і наші родини; згадаймо медиків, які, в боротьбі з хворобою, часто ціною свого здоров’я і життя, і, ризикуючи здоров’ям своїх рідних, рятують нас. Згадаймо також священників, які, дбаючи про спасіння душ своїх вірних, теж піддають себе та своїх рідних небезпеці. Помолімося також за всіх мирян, які виявляють свою віру ділами милосердя, допомагають хворим і знедоленим. Згадаймо і поручімо в опіку новонародженому Спасителю світу всіх нас, всі наші турботи і печалі, намірення і мрії, кожну мить нашого життя, і нашу рідну Україну.
Хай Дитятко Ісус благословить всіх нас, прожене всяку тривогу з наших сердець і принесе нам свій довгожданий мир.
Христос Рождається!
Славімо Його!
Дано в катедральному Соборі Верховних Апостолів Петра і Павла,
