СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Богдан Дзюрах: Які очікування маємо ми, вирушаючи в дорогу за Ісусом?
У духовному роздумі зі серії «Слово на дорогу» владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, наголошує, що слідувати за Христом — не означає почестей, слави, нових титулів. Ба навіть, таке слідування не убезпечує від терпінь, труднощів та переслідувань. Про це свідчить апостол Павло, кажучи, що досвідчив рани Христа на своєму тілі. А чого очікуємо ми від власних стосунків з Ісусом Христом?
«Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква, якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас» (Кол. 1, 24–25).
Єднання з Христом в жодному разі не означає почестей, слави, гідності і щораз-то нових титулів. Таке розуміння є безконечно далеким від духа Христового Євангелія. Можемо пригадати собі, як Христові учні, ідучи за Христом до Єрусалиму, де Божественний Вчитель мав бути розп’ятим, сперечалися між собою, хто з-посеред них важливіший, «перший», хто більше заслуговує на вивищення і пошану, а двоє з них — Яків та Іван — прямо попросили Ісуса, щоб забезпечив їм почесні місця «по правиці і по лівиці» в Його Царстві. Ісус на це лиш коротко відповів: «Не знаєте, про що просите» і далі пояснив, що іти за Ним означає «пити Його чашу», тобто брати участь в Його стражданнях задля спасіння світу, відчути на собі, у тій мірі, в якій Богові буде угодно, усе те, що Він сам на цьому світі зазнав і вистраждав з любови до людей, до всіх без винятку людей.
Святий Павло дуже добре збагнув цю євангельську науку і не лише збагнув, а вже почав досвідчувати на собі, «на своєму тілі» її правдивість і ось тепер свідчить про це своїм духовним дітям. При тому він радіє, що удостоївся страждати Христа ради.
Які очікування маємо ми, вирушаючи в дорогу за Ісусом? Може і ми хочемо порівнювати себе з іншими, питатися відкрито, або у своєму серці: хто тут «перший», хто головніший, кому належиться більше почестей і слави? Якщо б ми справді допускали до свого серця такі спокуси і думки, то це означало б, щоб ми віддаляємося від духа Христового Євангелія, не йдем дорогою за Ним, наші дороги розходяться.
Святий Павло радіє, що він є слугою, слугою Церкви і слугою інших людей. Більше нічого не шукає, ані не потребує. Він радісно свідчить про те, що приймає усі випробування і страждання «заради вас», заради спасіння і духовного зросту своїх дітей у Господі.
Бути слугою на взір Христа — ось найголовніший «титул», ось головне покликання, пов’язане з нашим буттям Христовими учнями, незалежно від посади і звання у Церкві. І кожен з нас — в міру того, що кому Бог доручив «згідно зі своїм розпорядженням», повинен прагнути лише цього одного: служити задля спасіння ближніх і бути готовим до страждань на цій дорозі.
Якщо ми будемо здійснювати це наше служіння ще й з радістю, то це буде певним знаком, що ми збагнули силу Христового Євангелія і живемо та діємо у Його Святому Дусі.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
