Владика Богдан Дзюрах: Любов до Бога і до ближнього розпочинається із слухання

11 лютого 2022

Ми часто нездатні вислухати Бога і Його волю щодо нас. Ми нездатні вислухати своїх батьків, чоловіка/дружина, дітей. Усе це свідчить призводить до поверховості та хиткості наших стосунків. Адже їм бракує глибини любові. Про це замислюється у черговому роздумі владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії.

Владика Богдан Дзюрах: Любов до Бога і до ближнього розпочинається із слухання

«Один же з книжників… підійшов і спитав його: „Яка перша з усіх заповідей?“. Ісус відповів: „Перша — Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог — Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає“» (Мр. 12, 28–31).

Коли б нас спитали, яка перша заповідь Божа, то ми б, — принаймні ті, хто знає Катехизм, — відразу відповіли: «Любитимеш Господа, Бога твого…» — і далі так, як це сказано в Євангелії від Матея (22, 37–39). Однак, євангелист Марко подає дещо ширшу версію відповіді Ісуса, в першій частині якої є слова, які, як на мене, є ключем до розуміння подальшого тексту: «Перша — Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог — Бог Єдиний…». Ця фраза взята зі Старого Завіту і є ісповіддю віри, яку побожні євреї проголошували кілька разів на день: «Шема Ізраель!» — «Слухай, Ізраїлю…» (Втор. 6, 4–5).

І ця фраза пригадує нам, що першим, на чому будуються стосунки людини з Богом, та й, зрештою, і з ближніми, є слухання. Втім, ми цілком не вміємо слухати. На молитві ми звикли засипати Бога нашими проханнями, петиціями, а часом — навіть вимогами. При цьому схильні ображатися, якщо Господь «не чує» нас. Тим часом як старозавітній юнак Самуїл казав, почувши голос Бога: «Говори, Господи, твій слуга слухає!» (1 Цар. 3, 9), сучасна людина схильна казати Богові: «Слухай, Господи, твій слуга говорить!» Ми так само нездатні вислухати ближнього — ми хронічно не маємо на це часу, а ще більше — не маємо доброї волі: батьки не мають часу вислухати своїх дітей; жінка — чоловіка і навпаки; дорослим дітям бракує терпеливості, щоб вслухатися в біль і смуток своїх стареньких батьків, тощо. Ми хочемо тільки говорити, а часом — просто виговоритися. На більше ми не здатні. Але в такому випадку тут маємо до діла з чим завгодно, тільки не з любов’ю. Тому не дивно, що наші відносини і з Богом, і з ближніми такі поверхові і хиткі.

Водночас слухання — це не просто сприйняття певних звуків, а радше — відкритість на діяння Бога в історії людини і цілого людства. Це — сприйняття з вдячністю і захопленням добродійств і дарів, якими нас щомиті обдаровує Господь. Також це — усвідомлення приналежності до Когось, хто не лише безмежно і безумовно любить нас, а й є самою вічною і вірною Любов’ю. Це — та Любов, яка єдина дає людині зачаток вічного життя тут, на землі, і кличе до повноти життя у небі! Лише слухання, тобто відкритість до такого Бога робить людину здатною до взаємної любові. Тому й каже Йоан Богослов, апостол Божої любові: «Ми любимо, бо Він перший полюбив нас» (1 Йо. 4, 19).

То ж, перш ніж ми будемо намагатися любити Бога, нам конче слід «всім серцем, усією душею, всією думкою нашою й усією силою» відкритися до слухання, до приймання вірою цієї вічної і безумовної, ніжної і милосердної любові нашого Бога. Нам слід зануритися у цю любов думкою і серцем, пригадувати собі про неї часто впродовж дня, вставати з думкою про неї і засинати, почуваючись огорнутими і зігрітими її теплом, відчуваючи з кожним ударом нашого серця запевнення неба: «Господь любить мене, Він віддає себе за мене у посвяту, Він тримає мене у своїх долонях, Він веде мене за руку, Він несе мене на своїх раменах, Він — мій Отець, а я — Його дитина!» Щойно увібравши кожною клітиною нашого єства дар Божої любови, ми самі станемо здатні крок за кроком щораз то більше любити Бога усім нашим серцем, усією душею, усією думкою і усією силою, а ближнього — як себе самого.

Скажімо собі ще раз словами німецького пастиря і богослова, мученика нацистських концтаборів Дітріха Бонгофера: «Наша любов до Бога починається тоді, коли слухаємо Його слово. Любов до ближнього починається тоді, коли вчимося його слухати».

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії