Владика Богдан Дзюрах: Хрест Господній — світле Сонце усіх наших хрестів

5 квітня 2021

У Хрестопоклінну неділю, 4 квітня 2021 року, проповідуючи у Патріаршому соборі Воскресіння Христового під час Божественної Літургії владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів назвав Хрест Господній «світлим Сонцем усіх наших хрестів». За його словами, «світло Воскресіння осяює ці наші хрести та перемінює страх на надію, смуток на радість, а те, що світ вважає кінцем, силою чесного і животворящого хреста стає і для нас початком нового вічного життя».

Владика Богдан Дзюрах: Хрест Господній — світле Сонце усіх наших хрестів

Сьогодні, в середині великопосного шляху, ми поклоняємося чесному і животворящому Хрестову Господньому, «світлому Сонцю усіх наших хрестів», — як висловився про нього один духовний автор (Жан-Ромен Фріш).

Історія Ісуса Христа не закінчилася розп’яттям

Проте, чому Господній Хрест є Сонцем усіх наших хрестів? Хіба ж тоді, коли на Ньому був розп’ятий Єдинородний Божий Син Воплочений, саме сонце не померкло і на Голгофі не настала кромішня темрява від шостої аж до дев’ятої години, коли Він віддав духа? Хіба ж ми не визнаємо цього у Символі віри, коли кажемо «вірую в Єдиного Господа Ісуса Христа Сина Божого, який „був розп’ятий за нас за Понтія Пилата і страждав, і був похований“? Так, все це сталося і все це ми визнаємо. Проте, на превелике щастя, це ще не все, бо ця історія розп’яттям не закінчилася. Дехто думав саме так: вбивши цього Праведника, усе закінчиться, але тоді все тільки починалося, починався новий день, а починався він Великоднім світанком.

Так, після опису і визнання страждань і смерті, є продовження, яке починається літерою «і»: «Він страждав і був похований, і воскрес на третій день, згідно з Писанням». І саме це маленьке «і» розставило і надалі розставляє усе на свої місця у людському житті і в історії людства і окремої, кожної людини. Бо Ісус, передбачаючи свої страждання і спасенну смерть, говорив не про кінець, а про довершення, не про поразку, а про торжество любові: «Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, — так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо. 3, 14–16).

Справді християнський погляд на Хрест

То ж ми, що віруємо, сьогодні, стоячи перед хрестом Господній і поклоняючись йому, визнаємо цю нашу віру, повну, не половинчасту, не однобічну, але усю, яка вміщає спасенні страждання і славне воскресіння нашого Спаса і Господа: «Хресту Твоєму поклоняємось, владико, і Святеє Воскресіння Твоє славимо».

Тому наш погляд на це хресне дерево вже не більше не затьмарений тривогою, страхом і безвихідністю Страсної П’ятниці, але просвітлений надією, в якій укрита тиха пасхальна радість Великоднього світанку. Лише такий погляд на Господній Хрест є справді християнським.

Щоб світло Воскресіння осяяло ці наші хрести та перемінило страх на надію…

Цю нашу віру ми відновлюємо з дня на день, тому і кожної неділі на Утрені читається так зване «воскресне Євангеліє», тобто Євангеліє, що описує і пригадує славне Христове Воскресіння, щоб ми, щоденно досвідчуючи власних хрестів — випробувань, особистих криз, соціальних кривд і несправедливостей, хвороб і страждань, падінь і поразок, не зневірилися, але віддалися у руки Воскреслого Спасителя та дозволили, щоб світло Воскресіння осяяло ці наші хрести та перемінило страх на надію, смуток на радість, а те, що світ вважає кінцем, щоб силою чесного і животворящого хреста стало і для нас початком нового вічного життя. Тому Свята Церква, прочитавши воскресне Євангеліє, закликає своїх дітей: «Прийдіть усі вірні, поклонімся святому Христовому воскресінню, це бо прийшла через Хрест радість усьому світові».

Свої хрести має кожна людина — доросла і мала. Позавчора була унікальна Хресна дорога у Ватикані за участю Святішого Отця Франциска, а її унікальність полягала у тому, що вона супроводжувалася розважаннями дітей, які у світлі Христових страстей відчитували свої помилки, падіння і хрести… А яким хрестом буває для кожного народу і усього людства війни, пандемії! А смерть коханої близької людини — з чим можна порівняти тягар цього хреста! У всіх цих обставинах ми всі — дорослі і малі — так потребуємо покріплення, розради, світла!

… потрібно особливої благодаті Святого Духа

Втім часто буває важко збагнути цей глибинний сенс Господнього Хреста і наших хрестів. Потрібно особливої благодаті Святого Духа, щоб людина, несучи свої хрести у цьому житті, не тратила надії. Вчора на Вечірні мене вразили слова стихири, якими церковний автор звертається до Господнього Хреста такими словами: «Просвіти, Хресте Господній, яснопромінними зблисками своєї благодаті серця тих, що тебе почитають і богоприємною любов’ю приймають тебе, надіє світу», іншими словами, просить, щоб хрест світлом, «променями благодаті» просвітив серця віруючих, які приймають його, але часто ще не в стані збагнути усієї сили і мудрості, яку Господь укрив у своєму спасенному Хресті. А далі ця молитва описує чудесні наслідки, які приносить Хрест Господній у житті кожної людини, яка відкритим серцем і живою вірою його приймає і поклоняється йому: «Тобою витерто сльози смутку і ми визволилися від смертної пастки й осягнули безнастанну радість».

Дорогі брати і сестри! Посеред смутків і печалей цього нашого життя вдивляймося у Хрест Господній, осяяний світлом Воскресіння і у цьому світлі зможемо — за ласкою Божою — збагнути, відчути у вірі і досвідчити на власному досвіді сенс наших труднощів, випробувань, страждань і смутків. І тоді і для нас Господній Хрест стане світлим Сонцем усіх наших хрестів. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ