Вірні та духовенство на чолі із владикою Ярославом Прирізом здійснили паломництво до відпустового місця у с. Грушів на Дрогобиччині
14 травня 2023 року, у неділю Самарянки, відбулась загальноєпархіальна проща до відпустового місця в с. Грушів на Дрогобиччині, де Пресвята Богородиця прославилась у чудотворній іконі.
Значна частина паломників вдосвіта вирушили пішою прощею від катедрального храму Пресвятої Трійці у Дрогобичі. Під час паломництва вірні мали нагоду приступити до Таїнства Сповіді та взяти участь в молитві, яку провадили семінаристи Дрогобицької духовної семінарії. Про це зазначає пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Кульмінацією паломництва стала Божественна Літургія, яку очолив владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики Григорія Комара, єпископа-помічника, єпархіального духовенства і за участі чисельних паломників.
Під час проповіді владика Ярослав наголосив на важливості дару материнства. «День матері — це насамперед особлива нагода подякувати Богові за нашу Небесну Матір, за цей великий дар материнства, яким Господь кожного з нас наділив і завдяки якому можемо вітатися „Христос посеред нас!“», — зазначив єпископ.
Відтак проповідник зауважив, що в ці надважкі часи війни Христовий люд благає Пресвяту Богородицю, Покров і Оранту Київську, щоб прийняла під Свою особливу материнську опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами. «Молимося за поранених — тих, хто носить на своєму тілі рани задля перемоги добра і правди; молимося за волонтерів, медиків, усіх, хто підтримує українську армію; молимося за тих, хто був змушений покинути свої домівки, — внутрішніх переселенців та біженців; молимося за сім’ї, які втратили своїх близьких; молимося за полонених — тих, кого, можливо, найбільше зневажають та піддають тортурам за прагнення жити у вільній країні», — сказав владика Ярослав.
Далі владика Ярослав зауважив, що День матері — це особлива нагода з вдячністю згадати матерів, які нас народили, виховали, піклувалися про нас. Дякуємо Богові за наших духовних та богопосвячених матерів і сестер. «Також споминаємо й тих матерів, які відійшли у вічність, але завжди живуть у серцях своїх дітей, адже материнська любов і слова залишаються в душі людини на все життя», — сказав єпископ. Єпископ додав, що все починається з матері. «Усе людство народжене за посередництвом батьків за волею Божою. Добра християнська мати — це Ангел-Хоронитель духовности, берегиня сімейного тепла, миру і любови, а також релігійних і національних традицій нашого українського народу. Мама є першою вчителькою молитви. Від вас, дорогі батьки, найбільшою мірою залежить, якими виростуть наші діти, а отже, те, яким буде майбутнє нашої Церкви й Держави», — наголосив проповідник.
Наприкінці проповіді владика Ярослав зазначив, що в ці дні ми заносимо наші молитви до Всевишнього за душі тих, хто для нас найближчий, найдорожчий і найцінніший, а для матері — це її діти. «Єднаючись у молитвах із вашими синами — Героями України, які не вмирають, — просимо в Господа прийняти їхні душі в Його батьківські вічні й блаженні обійми, адже вони захистили нас перед смертельною небезпекою, яку приніс на нашу рідну землю ворог-московит, сіючи довкола руїну, смерть і невгамовний біль. Мабуть, цей біль найбільше відчуваєте ви, дорогі матері наших безсмертних Героїв», — сказав єпископ.
Довідка
Українським і зарубіжним прочанам село Грушів, що у Дрогобицькому районі Львівської області, відоме здавна. Але особливе зацікавлення тисяч паломників викликало об’явлення Матері Божої, яке сталося 26 квітня 1987 року, рік після Чорнобильської трагедії.
На балконі каплиці Пресвятої Трійці зі свого подвір'я Її побачила 12-річна дівчинка Марія Кізим. Вона саме тоді над ранок вийшла зі своєї хати, що стоїть за 100 метрів від храму, на пагорбі.
Попри міліціонерів і кагебістів, які намагались не допустити паломників, до Грушева їхали численні автобуси. Прибув і відомий греко-католицький дисидент Йосип Тереля. Бачив Йосип Тереля великі групи дітей, які приїхали в село — їх з-поміж натовпу не могли виловити вчителі, які в той час мали боротися з «релігійною пропагандою». Їхні колеги з художнього училища Дніпропетровська йшли в процесії навколо церкви, співаючи гімн і читаючи вервицю. Одним словом, про Грушів тоді говорили по всьому СССР і далі: хтось з цікавістю, хтось з острахом, хтось з недовірою, а влада безуспішно намагалася зупинити потік людей сюди.
І врешті Пресвята Богородиця, з'являючись у Грушеві у 1987 році кількаразово, звернулась до прочан (записав Йосип Тереля): «Моя дочко, Україно! Я прийшла до тебе, найбільш страждальної, бо незважаючи на всі ці терпіння, ти зберегла віру у своєму серці. Я прийшла до тебе, бо незабаром ти відділишся від Росії. Молися за Росію. Молися за цілу російську націю, бо, якщо Росія не навернеться до Бога, Третя світова війна буде неминучою». Також Пречиста благала у людей, аби вони молились на вервиці, носили її чи вдягали на шию.
Об’явлення Пресвятої Богородиці у Грушеві на Дрогобиччині відбулося у радянський час, у 1987 році. За словами владики Ярослава Приріза, «своєю появою Пресвята Богородиця допомогла нам перебороти рабський страх, який довгі роки сіяла безбожна комуністична система. Тоді вона розбудила у наших серцях найглибші духовні почуття та тугу за Богом. Так що події у Грушові мають прямий зв’язок з виходом з підпілля та відродженням нашої Церкви у кінці 80-их — на початку 90-их рр. ХХ ст., завдяки яким у 1993 р. Б. була проголошена і постала Самбірсько-Дрогобицька єпархія».
Після цього єпарх Самбірсько-Дрогобицький підкреслив унікальність цього відпустового місця і зазначив, що «і по сьогоднішній день ми переживаємо об’явлення Богородиці у Грушові як Благовіщення нашої церковної і національної свободи. Тут ми знову відчули, що ми — християнський самобутній народ, який має свою богоносну культуру та правдиву Христову віру, яку завжди старалися знищити вороги правди. В Грушові ми сповнилися сили стати на захист своїх понівечених духовних скарбів. У цьому чудотворному місці Господь, за молитвами своєї Пречистої Матері, зціляв наші забруднені гріхом душі, повертав утрачений дар віри, подавав надію оновлення та відродження. Відтоді ми вчилися бути інакшими людьми, адже кожного із нас у свій спосіб доторкнулася Божа благодать».
Фото: Марта ДзіндзюраПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ