СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Віра, що піднімає»: проповідь Блаженнішого Святослава у другу неділю Великого посту
Євангеліє про розслабленого і його чотирьох друзів запрошує нас задуматися над силою Божого слова, яке не тільки промовляє, а й діє. Христос оздоровлює не лише тіло, а й душу, бо головна недуга людини — це гріх. Через історію про розслабленого чоловіка і його друзів ми бачимо, що справжня віра — це дія, яка долає перешкоди. Ісус промовляє слово «Встань!» не лише до розслабленого, а й до всіх нас. Це заклик не зупинятися перед труднощами, вистояти у випробуваннях і віднайти силу в Божому милосерді. Особливо у час Великого посту ми покликані відповісти на цей заклик, щоб пережити духовне оновлення і воскресіння разом із Христом.
З цієї проповіді Блаженнішого Святослава ви дізнаєтеся:
- чому слово Ісуса має силу оздоровлювати і змінювати людське життя?
- яку роль у цій євангельській події відіграють друзі розслабленого чоловіка, і що вони можуть навчити нас про віру?
- чому книжники і фарисеї обурюються словами Ісуса: «Відпускаються тобі твої гріхи»?
- як Христос поєднує невидиме прощення гріхів із видимим зціленням тіла?
- що символізують три положення людей у цій історії: лежання, сидіння і стояння?
- як заклик «Встань!» стосується нас сьогодні, особливо у випробуваннях і боротьбі за духовну перемогу?
«Кажу тобі: встань, візьми своє ліжко і йди додому»
(Мр. 2, 11)
Преосвященні владики!
Ваша екселенціє владико Джері!
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри з різних куточків України та світу,
які моляться разом із нами за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі київські парафіяни!
Наша молоде! Наші діти!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у другу неділю Великого посту, Святе Євангеліє (Мр. 2, 1–12) звертає нашу увагу на Ісуса Христа, який промовляє своїм словом. Це слово — не пустий звук, воно оздоровлює, бо наповнене силою і владою. Саме тому так багато людей хотіли почути Христа.
Віра, яка діє наперекір перешкодам
Ми чуємо, що в будинку в Капернаумі, де промовляв Господь, зібралося стільки людей, що доступитися до Нього було неможливо. Усі хотіли особисто відчути силу та дієвість Його слова. І ось ми стаємо свідками відчайдушного вчинку: четверо друзів приносять свого розслабленого приятеля, ламають стелю господаря і спускають хворого просто до ніг Учителя.
Зцілення глибше за фізичне здоров’я
Христос починає діяти. Він навіть не доторкається до цього чоловіка, а лише промовляє: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр. 2, 5). Цікаво, що Спаситель не просто вказує на головну причину його хвороби, а торкається найглибшої недуги всіх, хто Його слухає, зокрема книжників і фарисеїв. Ті обурюються: лікувати чи зцілювати, можливо, здатний багато хто, але відпустити гріхи людина не може. Адже, коли людина грішить, вона стає винною перед самим Богом, і тільки Він має силу та владу простити їй.
Господь читає їхні серця, чує, що вони промовляють у глибині душі, і викриває це. Він поєднує дві події: невидиму і видиму. Невидима подія — це зцілення від гріхів, оздоровлення серця і душі людини. Видима — слово, яке повертає чоловікові повноту тілесного здоров’я і підіймає його з ложа розбиття і хвороби. Христос спочатку оздоровлює серця своїх слухачів. Слово: «… Відпускаються тобі твої гріхи» (Мр. 2, 5) — об’являє Божество Ісуса Христа, свідчить про те, що Він — Бог, який прийшов до немічної, розслабленої людини. Господь лікує і душу, і тіло, піднімає та покликає до повноти життя — ось що Він оздоровлює в серцях своїх слухачів. Христос показує, що на їхніх очах здійснюється те, про що свого часу взивав пророк Ісая: «Коли б ти був прорвав небо і зійшов, гори розтанули б перед тобою!» (Іс. 63, 19).
Розірване небо
Не так ті товариші розкрили стелю дому, як сам Господь розриває небеса і сходить до людини. Христос ніби розширює не лише межі стелі кімнати, а й богорозуміння книжників і фарисеїв. Він виявляє, що Бог прийшов до свого народу, промовляючи, щоб силою і владою свого слова зцілити, підняти, воскресити людину й дарувати їй нове життя і нову надію.
Кірк Річардс, Ісус зцілює паралізованого чоловіка
Лежати, сидіти чи стояти?
Пригляньмося до ще однієї деталі, яка є дуже важливою для нас, християн, що змагаються зі своїми болями, немочами й гріхами в час Великого посту. Євангелист Марко описує людей у трьох різних положеннях. Розслабленого чоловіка спускають на ложі, тобто він лежить, перебуває в горизонтальному положенні — це образ його немочі. Фарисеї сидять і думають. Важко уявити, де саме вони знайшли місце для сидіння, коли навколо було так багато людей, які навіть не могли доступитися до Вчителя. Проте сидіти тут означає займати позицію судді, який засуджує Бога в Його дії. В ізраїльському зібранні народу в такому положенні мав право перебувати лише той, хто мав владу, — предсидящий. А Христос стоїть. Своїм словом Він піднімає і закликає людей стати учасниками Його дії. Саме тому, коли пророк кличе: «Господи, дій, прийди і спаси нас» (пор. Ісая 63,19); коли взиває псалмоспівець: «Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! … У Господа спасіння; на Твій народ — Твоє благословення» (Пс. 3, 8–9), — Христос тричі промовляє слово: «Встань». Першого разу це слово скероване до фарисеїв, які сидять. Вдруге — до того, хто потребує зцілення: «Кажу тобі: встань, візьми своє ліжко і йди додому» (Мр. 2, 11). А втретє промовлене слово — це вже плід, наслідок слова: хворий встає! Боже слово стає подією: той, кому прощені гріхи, підводиться і у видимий спосіб засвідчує силу й діяння Господнього прощення.
Встань і живи!
Варто зауважити, що слово «встань» в інших книгах Священного Писання має ще глибше значення. Мовою оригіналу воно звучить як «ἐγείρε» («егіре»), що в буквальному перекладі означає «воскресни». Саме цим словом Христос воскресив доньку Яїра й вивів із гробу Лазаря. Христос своїм словом воскрешає, дає силу до нового життя.
Подвиг стояння
Стояти, вистояти і витримати до кінця — це один із видів християнського подвигу. Людина може побороти свій гріх лише тоді, коли сила Божа піднімає її з немочі. Коли Христос промовляє: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» — це сила прощення. Господь не каже: «Я б простив, лежи собі далі», а наказує: «Вставай!». Він не тільки змінює життя людини, а й повертає їй можливість діяти. Бо жити — це діяти.
Монаший подвиг, відомий в історії християнського подвижництва, полягає в тому, щоб вистояти перед атаками, спокусами диявола, витримати в борні аж до кінця. У нашій київській традиції були так звані кущники, які тижнями і місяцями молилися просто неба. Спека, холод, вітри — вони стояли. У такий спосіб кущники демонстрували здатність людини вистояти не лише перед стихіями природи, а й перед силами зла.
Заклик до перемоги
Диявольські атаки можуть бути дуже сильними й болючими, але вони тимчасові й обмежені! Тільки Бог є вічним і Його сила — безмежною! Вистояти перед злом, не піддатися, витримати — це вид християнської духовної перемоги, до якої сьогодні покликає нас Боже слово. Христос каже мені і вам: «Встань! Встань зі своєї немочі! Я тебе воскрешаю силою свого прощення! Візьми своє ложе» — іншими словами, те, що колись було свідком твоєї хвороби, сьогодні у твоїх руках стане свідком твоєї перемоги і вияву Божої сили у твоєму житті (пор. Петро Хризолог, Гомілія 50, 6). Ходи! Дій! Перемагай! Не піддайся злу, яке нині знову хоче покласти тебе в ложе твоєї неволі! Вставай і йди перемагати!
Дорогі в Христі брати і сестри, ця подія не завершилася, вона продовжується. Це історія про воскресіння, про здатність стояти, вистояти і перемагати разом із Христом, і ця можливість доступна для нас щоразу, коли приступаємо до Святого Таїнства Сповіді. Тому сповідник, подаючи нам прощення гріхів тими самими словами, які ми чуємо сьогодні в Євангелії, каже: «Йди в мирі і більше не гріши».
До цієї сили стояти перед обличчям зла кличе нас свята Церква в час Великого посту. Не піддатися, вистояти — це, можливо, перемога України, усіх нас. Ворог намагається нас залякати, сказати, що наша сила вже пропала, що нас більше не підтримують. Не піддаймося на спокуси диявола. Візьмімо приклад із подвижників духовного життя сивої християнської давнини. Вистоїмо, переможемо! Це плід владного, всемогутнього Божого слова надії, яке сьогодні скероване до кожного з нас.
Господи, встань і спаси нас!
Господи, ми знаємо, що Ти сьогодні є тут, серед нас, що промовляєш до нас так само, як колись у Капернаумі. Ми з Тобою стоїмо, як немічні та розслаблені. Прости нам наші гріхи! «Встань, Господи, спаси мене, мій Боже!» (Пс. 3, 8). Амінь.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
