Відбулася проща вірних Мельбурнської єпархії з усієї Австралії до Канберри

11 червня 2024

Упродовж 8–9 червня 2024 року у Канберрі (Австралія) відбувалася проща вірних та духовенства Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла. У ці дні при храмі Святого Володимира Великого зібралися представники парафіяльних спільнот Мельбурна, Сіднея, Ардіру, Джілонгу, Брізбена та Перта. Прочан щиросердечно приймали місцеві парафіяни на чолі з адміністратором храму отцем Володимиром Калінецьким.

Відбулася проща вірних Мельбурнської єпархії з усієї Австралії до Канберри

Перший день прощі розпочався Архиєрейською Божественною Літургією, після якої було багато спільної молитви, розважань, духовних розмов та дружнього спілкування. Про це розповідає пресслужба Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла.

Під час проповіді архиєрей розповів прочанам про духовні скарби, які зберігаються у храмі Святого Володимира — мощі блаженного Володимира Прийми, покровителя мирян Української Греко-Католицької Церкви, мощі блаженних 13-ти Пратулинських мучеників та копія Чудотворної ікони Почаївської Божої Матері. Як зазначив проповідник, з давніх давен до ікони Божої Матері Почаївської звертаються за зціленням від сліпоти, невиліковних хворіб, за визволення полонених, а також у всіх інших наміреннях. «Сьогодні ми також звертаємося до Почаївської Божої Матері у всіх своїх проханнях, з якими ми приїхали на цю прощу, а також за мир в Україні та в цілому світі, за охорону проти нападу ворогів, за визволення полонених, за зцілення поранених, за оздоровлення недужих, за потішення самотніх та за навернення грішників», — визначив молитовну мету прощі владика Миколай Бичок.

Водночас єпископ Мельбурнський пояснив усім учасникам значення періоду прощі для духовного відновлення і зростання християн. «Час прощі — це час особливого спілкування з Богом в спільноті вірних, які об’єднуються разом в молитві задля зросту в християнських чеснотах вірі, надії та любові. Це час усвідомлення, що ми не одні в дорозі до вічності — ми прямуємо разом у спільноті вірних, яка називається Церквою Христовою. Саме тому час прощі — це час неймовірної Божої благодаті», — мовив він першого дня.

Другий день прощі, який припав на неділю, 9 червня, також розпочався з Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський. Під час урочистого богослужіння єпископові співслужили о. Симон Цькуй, протосинкел Мельбурнської єпархії та адміністратор парафії у Сіднеї, о. Володимир Калінецький, адміністратор парафії у Канберрі, о. Андрій Микитюк, синкел у справах мирян та адміністратор катедрального храму у Мельбурні, о. Руслан Бабій, адміністратор парафії в Ардірі, о. Юрій Тиченок, адміністратор парафії у Джілонгу, о. Стефан Сапун, адміністратор парафії у Брізбені, о. Лоуренс Фут із Сіднею, диякон Михайло Жилан, канцлер єпархії, протодиякон Едвард Кострабі та диякон Василь Мотріченко із Мельбурна.

Владика Микола виголосив натхненну проповідь, у якій приділив особливу увагу темі пріоритетів у нашому житті. «Життя людини переповнене пріоритетами, які ми ставимо перед собою як дороговказ у той чи інший період свого життя. Звісно, пріоритети можуть кардинально відрізнятися у дітей, молоді та людей старшого покоління. Проте, кожна віруюча людина повинна мати головний пріоритет у житті: здобути Царство Боже. Немає нічого важливішого в житті, ніж прагнення до Божого Царства», — наголосив архиєрей.

За його словами, Царство Боже наступає тоді, коли людина знаходить свого Царя і Господа в цьому світі. Для християн входження в Господнє Царство розпочинається з Таїнства Святого Хрещення. Коли людину, яка приймає хрещення, священик запитує: «Чи віруєш Йому?» — і той, хто готується народитися до Царства Христового, відповідає: «Вірую, Йому як Цареві і Богові!» Тому Хрещення — це не просто перше Святе Таїнство, з якої розпочинається духовне життя кожного із нас; а це є відповідальний момент прийняття Христа своїм Господом і Спасителем, занурюючись у Його смерть і встаючи з Його Воскресінням, людина промовляє слова вірності своєму Цареві і Богові.

«Царство Боже — це не є щось в далекому майбутньому, це сьогодні, яке залежить від мене вже і тепер. Чим я наповнюю цей світ? Можливо я наповнюю світ царством людським, яке несе злість, гнів, неспокій, війну, тощо. Чи можливо я наповнюю цей світ царством Божим, яке несе мир, віру, надію, любов та інші чесноти», — підкреслив проповідник.

Наприкінці Літургії єпископ висловив подяку всім учасникам та організаторам прощі, підкресливши, що такі події сприяють відродженню Церкви в Австралії. «Серед бурхливого австралійського життя ми також зробили важливе рішення — приїхали на національну прощу. В такий спосіб ми показуємо собі та іншим, хто для нас є пріоритетом сьогодні — Господь наш Ісус Христос та Його Пресвята Мати Марія. Щиро Дякую всім Вам за це свідоцтво віри, яким збагачуєте один одного та жертвуєте себе Богові. Пам’ятайте, що Господь перший пожертвував себе та віддав своє земне життя, щоб ми посідали вічне життя з Ним», — сказав архиєрей.

Опісля відбулася урочиста процесія навколо храму з копією Чудотворної ікони Почаївської Божої Матері й мощами блаженного мученика Володимира Прийми та Пратулинських мучеників. Адже, за словами владики, цією прощею завершується святкування 250-ліття від дня коронації ікони Почаївської Божої Матері, яке відбулося 8 вересня 1773 року, у свято Різдва Пресвятої Богородиці. «Ми віримо, що так як і тоді, Пресвята Богородиця не полишила українські землі від навали чужинців, так само і зараз покриє своїм покровом вірний народ. Ми просимо Божу Матір вставлятися також за австралійський народ, за наші сім’ї, за дітей та молодь, за зріст християнських цінностей та за ласку бути добрим християнином», — додав він.

На завершення владика Микола здійснив Чин освячення води й окропив нею присутніх.

Проща завершилася смачним обідом, яким пригостили парафіяни храму Святого Володимира усіх молільників.

Оскільки парафія Святого Володимира у Канберрі є наділена даром повного відпусту, прочани могли отримати цю ласку.

«Ці два дні у Канберрі були чудовою нагодою для духовного зростання та збагачення, часом, коли українці з різних куточків Австралії єдналися у молитві за мир в Україні та прославляли Всемогутнього Бога», — підкреслили на завершення у пресслужбі Мельбурнської єпархії.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ