Від гітариста-аматора до автора українського гімну: цікаві факти з життя Михайла Вербицького

4 березня 2025

Вважається, що музика цього композитора відображає саму суть України, зворушує до глибини душі, нагадуючи про нашу силу та незалежність.

Від гітариста-аматора до автора українського гімну: цікаві факти з життя Михайла Вербицького

4 березня виповнюється 210 років від дня народження відомого українського композитора, автора музики до Державного гімну «Ще не вмерла Україна», який став символом національної ідентичності, гордості та незламності.

У день пам’ять автора музики українського славня, «Вечірній Київ» згадує цікаві факти з життєвого шляху отця Михайла Вербицького.

Михайло Вербицький народився у селі Явірник Руський, Бірчанського повіту на Надсянні в Австрійській імперії. Його батько служив настоятелем церкви Святого великомученика Димитрія в Явірнику Руському у 1806–1820 роках. Мати Пелагія, дочка Івана Пацановського, походила з міщанської родини з Перемишля.

Михайло Вербицький. Колаж: На Скрижалях

Михайло був другою дитиною та середульшим з трьох синів у родині Вербицьких. Цікаво, що його старший брат Михайло народився 19 січня 1813 року, але помер у дворічному віці 3 березня 1815 року. Наступного дня, 4 березня, в родині народився інший син, якого також назвали Михайлом, додавши друге ім’я Лев. Третій син — Йосиф-Володислав.

Коли Михайлові виповнилося 10 років, він раптово втратив батька. Невдовзі мати вийшла заміж вдруге й офіційно відмовилася від дітей. Тож обома хлопцями опікувався батьків двоюрідний брат, перемишльський єпископ Іван Снігурський.

Вважається, що саме він заснував при Перемишльській катедрі Української Греко-Католицької Церкви хор, згодом музичну школу, в якій співав і навчався Михайло Вербицький.

Церква у Яворнику-Руському, де служив батько Михайла. Фото: Вікіпедія

У 1834 році Михайло вступив до Львівської духовної семінарії, проте за спогадами сучасників, не вирізнявся слухняністю. Через веселі пісні та запізнення на ранкові молитви юнака двічі виключали з семінарії. Не розділяли суворі викладачі та захоплення Михайла грою на гітарі, вважаючи це легковажністю.

Сам же композитор захопився грою на гітарі під час лікування травми, коли лежав у шпиталі зі зламаною ногою. Згодом гітара стала його улюбленим інструментом, а сам композитор запровадив моду на цей інструмент у Галичині. Вважається, що Михайло Вербицький є основоположником гітарної музики в Україні.

У рукописах Наукової бібліотеки України зберігся зошит гітарних композицій під назвою «Guitare № 16», яка містить інструментальні твори та твори для голосу у супроводі гітари.

За любов до гри на гітарі композитора виключали з семінарії. Фото: Вікіпедія

У 1838 році молодий композитор бере шлюб з австрійкою Барбара Сенер. На жаль, родинне зщастя тривало недовго, оскільки невдовзі після пологів молода дружина померла, залишивши Михайла удівцем з маленьким сином на руках.

Щоб вижити у Львові, він давав уроки гри на гітарі та інших інструментах, а також служив платним тенором у Львівській латинській кафедрі. Він працював басистом і регентом хору, а також викладав музичні лекції у вірменському костелі (монастирі) Бенедиктинок у Львові.

Згодом матеріальна скрута змусила чоловіка залишити Львів у 1845 році та повернутися до Перемишля, де він певний час працював у єпископській канцелярії.

У цей час Михайло брав приватні уроки у відомого органіста та керівника хору латинської Перемишльської катедри Франца Лоренца, де опанував композицію і тонкощі контрапункту. Вербицький також співав у катедральному соборі та сам диригував чоловічим хором.

У другій половині 1840-х років композитор повернувся до створення релігійної музики, зокрема пише повну Літургію для мішаного хору (1847), яка досі виконується в багатьох церквах Західної України. Окрім Літургії, він написав відому композицію «Ангел вопіяше» та інші церковні твори.

Місто Перемишль у Польщі. Фото: Вікіпедія

Згодом композитор повернувся до навчання в семінарії. У 1850 році він отримав ієрейські свячення, а перед тим вдруге одружився з Катериною Барон. Відомо лише, що у другому шлюбі композитор та священник мав сина Михайла, але й друга дружина передчасно пішла з життя, залишивши чоловіка з двома дітьми.

Після висвячення отець Михайло отримав парафію в селі Завадові біля Яворова, де став адміністратором. Через два роки він перейшов до села Залужжя, а звідти до села Стрілки біля Старого Самбора.

Наприкінці 1856 року він став настоятелем церкви у селі Млини, де прожив решту свого життя. Священництво Михайла Вербицького було непростим, оскільки він служив на бідних парафіях. Відомо, що на його столі іноді не було нічого, крім яблука. Проте сучасники відзначають його постійний оптимізм та життєрадісність.

Церква у селі Млини, де був настоятелем отець Михайло. Фото: Вікіпедія

Творча діяльність Вербицького припадає на середину XIX століття. У цей час в Галичині формувалась інтелектуальна еліта, що складалася переважно зі священників та їхніх родин.

За своє життя він написав 12 оркестрових рапсодій, 8 симфонічних увертюр, три хори, два полонези та музику до близько 20 драматичних вистав. Його творчість охоплює як духовну, так і світську музику, відтворюючи комічні й побутові сторінки життя.

Також він створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка.

Михайло Вербицький написав музику до вірша Павла Чубинського, який став Національним Гімном України. Фото з відкритих джерел

Цікаво, що спадщина Кобзаря завжди захоплювала отця Михайла. У часописі «Зоря» вірші Шевченка було опубліковано на одній сторінці з віршем Павла Чубинського, який не мав зазначеного автора. Думаючи, що пише музику на слова Шевченка, Вербицький поклав на музику вірш Чубинського «Ще не вмерла Україна». Вперше цей твір виконав сам автор на зібранні української громади в музейній залі Української семінарії у Перемишлі, але незабаром здобув широке визнання.

У останні роки життя Вербицький займався педагогічною діяльністю, писав статті та створював музику. Серед його учнів були священники-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський.

У цей період він створив мелодраму «Підгіряни», а також «В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана», «Сільські пленіпотенти» та оперета «Простачка».

Каплиця над могилою отця М. Вербицького. Фото: Вікіпедія

Михайло Вербицький пішов з життя 7 грудня 1870 року.

Могила о. Михайла Вербицького знаходиться у селі Млини, біля кордону (нині на території Польщі), поруч зі старовинною дерев’яною церквою Покрови Пречистої Богородиці, збудованою у 1740 році. Церква була гарно відреставрована і тепер слугує храмом для місцевих римо-католиків.

У 1920-х роках на могилі о. Михайла Вербицького встановили пам’ятник, верхня частина якого з боків нагадувала два нерозквітлі бутони, що, ймовірно, символізували нереалізований до кінця талант композитора. На цементній оправі пам’ятника було викарбувано його прізвище та роки життя. Згодом додали напис: «Автору гімну України».

До 200 річчя від дня народження композитора Укрпошта випустила марку. Фото з відкритих джерел