СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Вічність здобувається саме тут, на цьому клаптику щоденного життя», — митрополит Євген Попович
Також у нашому змаганні за життя ми повинні поставити собі питання: на чому оперти моє життя? За яким орієнтиром жити? Кого слухати, щоб отримати нагороду вічного життя, як Лазар? Яким шляхом і з ким йти, щоб не втратити вічного життя? На ці питання намагається відповісти архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський у своїй проповіді у XXII Неділю після Зіслання Святого Духа, 13 листопада 2022 року.
Євангеліє сьогоднішньої неділі дарує нам надзвичайно багату за змістом науку, в якій йде мова про багатого безіменного чоловіка та вбогого на ім’я Лазар.
У тому оповіданні кожний з нас може віднайти себе самого, бо кожний з нас в якийсь мірі є і багатим, і бідним. Кожний з нас, без огляду на стан нашого портфеля чи банківських рахунків, скоріше чи пізніше помре. Кожний з нас у хвилині смерті стане перед Божим судом та отримає те, чого в житті добився. Сьогоднішнє Євангеліє відкриває перед нами щиру та безкомпромісну правду про нас самих та наше швидкоплинне життя.
Блага повинні служити нам
Дорогі в Христі! Слухаючи сьогоднішнє Боже Слово, ми, мабуть, думаємо, що багаті повинні більше допомагати бідним, а можливо, навіть нам. Але варто пам’ятати, що слова Ісуса Христа є адресовані не лише до багатих, але й до бідніших.
Притча про багача і Лазаря — це розповідь про те, наскільки людина може знищити своє життя через зловживання матеріальними благами, які отримала в дарі від Бога. Творець дає їх нам більшою чи меншою мірою, щоб вони служили нам, а не чинили з нас рабів. Бо коли ми зловживаємо дарами, які отримали від Господа Бога, чи дарами, які отримали від наших батьків, чи може самі дійшли до посідання чогось великого важкою працею, тоді ми стаємо їх заложниками; тоді вони стають не засобом, але метою нашого життя; тоді наше життя починає руйнуватися.
Багатство і бідність — це не лише про блага
Щоправда, спокуса матеріалізму є більшою серед людей, які мають багато, але все частіше виявляється, що чутливість до бідності, голоду та злиднів втрачають сьогодні й ті, хто сам не має багато.
Отже, ми можемо бути багатими згідно духа сьогоднішньої Євангелії, не будучи взагалі багатими. Одночасно можемо бути бідними, згідно сьогоднішньої Євангелії, та в тій нашій бідності взагалі не бачити свого ближнього.
Яким шляхом йти, щоб не втратити життя вічне?
Дорогі браття і сестри! Коли ми придивимось уважніше до сьогоднішнього Божого Слова, то відкриємо в ньому ще одну важливу для нас науку, науку, яка є записана у діалозі багатого чоловіка з Авраамом та говорить про питання вічного життя. Також у нашому змаганні за життя ми повинні поставити собі питання: на чому оперти моє життя? За яким орієнтиром жити? Кого слухати, щоб отримати нагороду вічного життя, як Лазар? Яким шляхом і з ким йти, щоб не втратити вічного життя?
Багато людей по-різному розуміє мету свого життя й по-різному до цієї мети мандрує. Але кожний вірить, що десь там, при кінці знайде лік супроти смерті або двері до раю.
Одна з давніх легенд розповідає про двох монахів, які, прочитавши в рукописних книгах, що десь там на кінці світу є місце, де земля сходиться з небом, й там є двері до вічності, забажали віднайти це місце й вирішили піти на його пошуки. Вони пройшли довгий шлях, витерпіли незліченні небезпеки, страждали від бідності. Але вони знали тільки одне, що в цьому місці зіткнення неба з землею Бог чекає на них. Нарешті, після багатьох років, вони знайшли, здавалося те, що шукали: двері до неба, двері до Бога. Постукали. Страх стиснув їм горло. Вони з трепетом серця натиснули клямку й зайшли всередину. Вони були приголомшені — все, що вони віднайшли було їхнім монастирем та їхньою келією. Тоді вони зрозуміли, що місце, де знаходяться двері до неба, є тут на землі, в тій домівці чи в тій келії, чи на тому клаптику землі, на якому Бог мене поселив.
Вічність здобувається саме тут
Дорогі в Христі! Сьогоднішнє Боже Слово говорить нам про те саме. Вічність здобувається саме тут, на цьому клаптику щоденного життя, який Ісус дав кожному з нас.
Кого мені слухати на цьому шляху, щоб не заблукати? Відповідь дуже проста і однозначна — це Ісус і Його Євангеліє. Звідки цей простий висновок? Діалог, який ведеться між Авраамом і багатим чоловіком, що бажає, щоб Авраам послав Лазаря до його братів, щоб їх неначе перестерегти перед неминучим. Подивімся, якими категоричними є слова, які Ісус вкладає в уста Авраама в цій історії: Він відповів йому: «Мають Мойсея і пророків, нехай їх слухають, бо якщо не слухатимуть Мойсея і пророків, то навіть якщо хтось із мертвих воскресне, вони не повірять».
Тому для нас у нашій дорозі до зустрічі з Господом основою має бути Євангеліє, яке не тільки читаємо й слухаємо, але й одночасно втілюємо в життя.
Тоді Євангеліє — Добра Новина про спасіння, життя вічне, життя бездоганне, буде не лише порожнім і мертвим фасадом, але тими дверима, які у почутій легенді так наполегливо шукали двоє монахів.
† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський
Локації
Персони
Владика Євген ПоповичАрхиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський, Голова Канонічного відділу УГКЦ
